Завдання, об'єкти, джерела, послідовність перевірки рахунків у банках

Безготівкові розрахунки між резидентами і нерезидентами здійснюються шляхом використання депозитних та поточних рахунків.

У певних випадках можуть також відкриватися спеціальні поточні рахунки. До них відносять:

o поточні рахунки типу "Н". Вони відкриваються у національній валюті нерезидентами, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

* рахунки, які використовуються за спеціально встановленими правилами;

o поточні рахунки типу "П". Вони відкриваються у національній валюті постійними нерезидентами, які займаються підприємницькою діяльністю на території України;

* карткові рахунки. Вони відкриваються для розрахунку платіжними картками;

o поточні рахунки виробничих фондів;

* кореспондуючі рахунки. Вони відкриваються банками для банків.

У такому випадку, щоб здійснити перевірку правильності розрахунків за рахунками банку аудитор розробляє програму перевірки і передбачає такі завдання:

• - встановлення правильності відкриття депозитних та поточних рахунків;
• - визначення правильності використання тих чи інших банківських рахунків;
• - виявлення законності списання сум з банківських рахунків;
• - виявлення правильності оформлення операцій за банківськими рахунками;
• - встановлення збереженості грошових коштів на банківських рахунках;
• - виявлення цільового використання грошових коштів;
• - встановлення правильності заповнення банківських документів;
• - встановлення правильності застосування окремих форм розрахунків з клієнтами;
• - виявлення своєчасності перерахування заборгованості клієнтам;
• - виявлення своєчасності отримання готівкових грошових коштів на заробітну плату;
• - виявлення повноти внесення грошових коштів із каси на поточні рахунки;
• - виявлення повноти внесення грошових коштів на поточні рахунки дебіторами (кредиторами);
• - виявлення повноти надходження короткострокових і довгострокових фінансових і капітальних інвестицій;
• - виявлення правильності розрахунків за векселями;
• - виявлення правильності розрахунків за власним капіталом та забезпеченням зобов'язань;
• - виявлення правильності розрахунків за доходами;
• - виявлення правильності розрахунків за іншими операціями. Під час проведення аудиту дуже важливо встановити об'єкти дослідження, їх можна класифікувати на такі групи:

* регістри синтетичного обліку: Журнали-ордери, Головна книга;

* регістри аналітичного обліку: розроблені відомості до Журналів-ордерів, виписки банку;

* первинні документи до виписок банку: платіжні доручення, меморіальні ордери, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, акредитиви;

* рахунки, рахунки-фактури до розрахункових операцій;

* накладні до розрахункових операцій;

* корінці чеків;

* прибуткові ордери, які свідчать про суми, які отримані з банку і оприбутковані в касу;

* Касова книга;

* Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Послідовність проведення аудиту здебільшого залежить від поставлених завдань. Однак можна розробити разом з тим схему перевірки:

• - вивчення правильності складання виписок банку;
• - вивчення відповідності надходження сум грошових коштів на рахунки банку;
• - вивчення відповідності отриманих з рахунків банку коштів і оприбуткованих по касі;
• - вивчення цільового використання грошових коштів;
• - встановлення правильності заповнення регістрів синтетичного обліку;
• - вивчення правильності складання бухгалтерських записів з відображення руху грошових коштів;
• - вивчення корінців чеків для підтвердження повноти отримання грошових коштів у касу;
• - вивчення підтвердження записів у виписці банку відповідними документами;
• - Журнал реєстрації платіжних доручень до банку;
• - звітність: Баланс підприємства - ф. № 1, "Звіт про фінансові результати" - ф. № 3, "Звіт про рух грошових коштів" - ф. № 4.

Основними джерелами перевірки порядку використання грошових коштів на рахунках банку є об'єкти дослідження. При цьому обсяг інформації, притягнутий до вивчення, може бути розширений. Тут часто використовують інформацію пов'язаних сторін. Ця необхідність визначається тим, що частиною системи розрахунків є поточні рахунки, які регулюють величину заборгованості.