Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Антикризовий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Санація та банкрутство як методи антикризового управління підприємством

Економіка будь-якої сучасної держави не може ефективно функціонувати без діючих механізмів, що дозволяють, з одного боку, вивести з ринку збанкрутілі підприємницькі структури, що не мають перспектив розвитку й не відповідні до системи економічних відносин, які склалися, з іншого боку - запобігти банкрутству, забезпечити успішну роботу цих структур.

У світовому господарському житті одним з основних елементів регулювання ринкових відносин є інститут неплатоспроможності й банкрутства, що істотно впливає на рівень соціально-економічного розвитку суспільства, мінімізуючи негативні прояви ринкової економіки, гарантуючи захист інтересів господарюючих суб'єктів шляхом досягнення оптимального балансу між інтересами боржника, кредиторів і суспільства.

Накопичений закордонними економічними системами досвід законодавчого регулювання неспроможності й банкрутства, навіть якщо він не завжди застосовний в Україні, має велике практичне значення для цілей удосконалювання вітчизняного законодавства про неспроможність.

Інститут неспроможності (банкрутства) в Україні активно розвивається, однак ще порівняно молодий і далекий від досконалості.

Його позитивне значення пов'язане з тим, що інститут неспроможності дозволяє вивести з господарського обороту нежиттєздатні організації, що сприяє поліпшенню економічної ситуації в країні.

З іншого боку, інститут неспроможності в Україні характеризують наступні негативні фактори:

  • 1) допускається можливість використання механізму банкрутства як інструмента переділу власності;
  • 2) український інститут неспроможності базується на принципі негайного задоволення вимог усіх кредиторів у повному обсязі, що робить практично неможливим поновлення платоспроможності боржника, який терпить тимчасові труднощі, проте має потенціал розвитку;
  • 3) допускається можливість розпродажу майна неспроможних боржників вроздріб, що найчастіше призводить до припинення їхньої діяльності й ліквідації;
  • 4) українське законодавство про неспроможність дозволяє порушити процедуру банкрутства відносно організації, якщо вимоги кредиторів не задоволені протягом трьох місяців і в сукупності становлять не менш ніж тридцять тисяч грн. Таким чином, великі промислові організації, у тому числі й стратегічні, поставлені в однакові умови з організаціями малого бізнесу, що, як показує практика, дозволяє несумлінним кредиторам ініціювати процедури банкрутства з метою придбання їхнього майна за ціною нижче ринкової;
  • 5) строки проведення відбудовних і реабілітаційних процедур відносно неспроможних боржників не дозволяють проводити великомасштабні заходи щодо перепрофілювання виробництва, реструктуризації організації. Вони також єдині для всіх господарюючих суб'єктів незалежно від видів діяльності, обсягів виробництва й реалізації, сум податкових платежів у бюджет, чисельності персоналу, що зменшує можливість відновлення платоспроможності великих боржників через масштабність заходів у встановлений термін і чревате соціально-економічними наслідками.

З метою вдосконалювання законодавства про банкрутство й подолання негативних аспектів практичного застосування інституту неспроможності в Україні, вбачається за доцільне наступне:

  • o змінити критерії неспроможності. На наш погляд, доцільно збільшити строк прострочення виконання грошового зобов'язання до 6 місяців. При цьому необхідно диференціювати мінімальну заборгованість залежно від розмірів організації, обсягів продукції, що випускається, соціально-економічного значення, галузевої приналежності, що дозволить взяти до уваги особливості кожного окремо взятого господарюючого суб'єкта, дасть додатковий час для виконання боржником своїх обов'язків, зменшить число замовлених банкрутств. Ранжирування суми боргу не дасть окремим господарюючим суб'єктам вийти зі сфери дії законодавства про банкрутство;
  • o змінити строки здійснення реабілітаційних і відбудовних процедур з 17 місяців до 5 років (для найбільших, соціально й стратегічно значимих - до 10 років);
  • o заборонити в рамках процедур банкрутства розпродаж підприємства вроздріб;
  • o посилити порядок порушення справи про банкрутство відносно неспроможних боржників, використовувати процедуру банкрутства як надзвичайний захід, застосовуючи досудову санацію як спосіб відновлення платоспроможності боржника і врегулювання заборгованості.

Запропоновані заходи дозволять змістити акцент із першочергового задоволення вимог кредиторів на користь збереження організації-боржника і враховувати в справах про банкрутство інтереси самої неспроможної організації, її кредиторів, персоналу й суспільства в цілому.

Велике значення для запобігання неспроможності (банкрутства) має правильна класифікація причин кризового стану. В результаті проведеного порівняльного аналізу й дослідження підходів до класифікації причин неспроможності (банкрутства) організацій дана класифікація причин кризового стану українських організацій, в основу побудови якої покладено розподіл причин неспроможності на зовнішні й внутрішні. Більш глибоке дослідження причин неспроможності (банкрутства) українських господарюючих суб'єктів дозволило зробити висновок про те, що для України, на відміну від закордонних країн, основними причинами кризового стану є зовнішні умови. Масове банкрутство українських організацій - результат трансформаційної кризи, яка виникла у зв'язку з переходом від одного суспільного ладу до іншого, від планової системи господарювання до ринкової. В цих умовах можна констатувати особливий характер причин неспроможності українських господарюючих суб'єктів і, як наслідок, неможливість вирішення проблеми неспроможності винятково на мікро-рівні. В цьому зв'язку необхідні серйозні корективи чинного механізму банкрутства в нашій країні. При порушенні справи про банкрутство до кожного неспроможного боржника повинен бути індивідуальний підхід. Це дозволить:

  • 1) законодавцю визначити пріоритетні напрямки для завершення реформ української економіки;
  • 2) господарюючим суб'єктам ураховувати вплив зовнішніх факторів при здійсненні підприємницької діяльності, а на внутрішні фактори впливати з метою запобігання можливого банкрутства.

Поняття "неплатоспроможність", "неспроможність" і "банкрутство" не тотожні. Відмінності полягають у наступному. Неплатоспроможність - це нездатність боржника виконати зобов'язання в певний час, сигнал про недостатню ефективність ведення бізнесу. Якщо неплатоспроможність має сталий характер, тобто триває протягом деякого тривалого періоду часу, можна констатувати неможливість самостійного врегулювання боргів боржником, що свідчить про неспроможність боржника і є підставою для застосування судових процедур відповідно до законодавства про неспроможність (банкрутство). Неспроможна організація або відновлює свою платоспроможність у ході реабілітаційних і відбудовних процедур, або, навпаки, неспроможність для неї завершується банкрутством на підставі рішення суду. Таким чином, банкрутство - кінцевий результат, юридично визнана неможливість боржника продовжувати свою діяльність, а неспроможність лише одна зі сходинок на шляху до нього.

У цьому зв'язку пропонується використовувати термін "неспроможність" для визначення процесу, в який включається потенційний банкрут у момент прийняття арбітражним судом заяви про визнання боржника банкрутом до введення конкурсного проведення, що дозволяє визначити наукові формулювання понять "неплатоспроможність", "неспроможність", "банкрутство".

Неплатоспроможність - це неможливість або небажання виконання договірних зобов'язань перед кредиторами, працівниками, обов'язки по сплаті податків, зборів у встановлені для цього законодавством або договорами строки (незалежно від розміру заборгованості й строку невиконання зобов'язань).

Неспроможність - установлена судом на момент прийняття заяви боржника про визнання боржника банкрутом нездатність або небажання боржника в повному обсязі самостійно задовольнити вимоги кредиторів по грошових зобов'язаннях і (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів.

Банкрутство - визнана арбітражним судом неможливість продовження господарської діяльності неспроможним господарюючим суб'єктом у зв'язку з відсутністю можливості відновити платоспроможність і нездатністю задовольнити вимоги кредиторів і (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів.

Уведення процедур банкрутства є надзвичайною для організації ситуацією. Детальне вивчення й аналіз особливостей діяльності господарюючих суб'єктів, у відношенні яких проводяться процедури банкрутства, дозволить виявити ряд організаційних особливостей і визначити їхній вплив на обліково-методичні аспекти бухгалтерського обліку неспроможного господарюючого суб'єкта.

Існуючий бухгалтерський облік у неспроможних організаціях не повною мірою відповідає сучасним вимогам управління і внутрішнього контролю й не дозволяє формувати повну й достовірну інформацію про їхню діяльність. Застосовувана неспроможними організаціями методика обліку не дозволяє визначити, до якої процедури банкрутства відносити ті або інші доходи й видатки для того, щоб вірогідно оцінити ефект від її впровадження. Разом з тим вірогідність обчислення результату від процедури банкрутства може бути досягнута тільки при веденні роздільного обліку по процедурах банкрутства.

Особливої важливості в умовах неспроможності набуває облік кредиторської заборгованості. Вимоги кредиторів по поточних платежах, а також заявлені після закриття реєстру вимог кредиторів повинні враховуватися відокремлено.

Дана система організації обліку розрахунків із кредиторами дає можливість сформувати в системі бухгалтерського обліку інформацію про розмір заборгованості перед кожним кредитором, черговості її погашення, що дозволить зробити роботу арбітражних керуючих і бухгалтерів при розрахунках із кредиторами більш оперативною, а дані обліку більш прозорими й зрозумілими всім зацікавленим користувачам.

Однією з форм відновлення платоспроможності боржника в ході процедур банкрутства є реорганізація. Вивчення практики обліку в реорганізованих підприємствах дозволило виявити окремі недоліки в цій області обліку. Зокрема, наразі у нормативних документах відсутня форма передатного акта для підприємств, які реорганізуються. Доцільно застосовувати регістр "Передатний акт", який може бути використаний при реорганізації господарюючого суб'єкта, як у процедурах банкрутства, так і в умовах нормального функціонування при злитті, приєднанні. Застосування рекомендованого передатного акта дає можливість стороні, що приймає, одержати вичерпну інформацію про склад, місце розташування й вартість одержуваного майна, про розмір й структуру зобов'язань, дати виникнення заборгованості й використовувати її при формуванні бухгалтерських записів і оформленні первинних облікових документів, а також для цілей управлінського й податкового обліку.

Аналіз господарюючих суб'єктів, що перебувають у процедурах банкрутства, показав, що наслідки несприятливих тенденцій у їхньому функціонуванні були б набагато менш руйнівними, якби були виявлені на початкових стадіях їх зародження. У цьому зв'язку, однією з головних умов успішного функціонування організації є чіткий контроль над зобов'язаннями й своєчасне попередження ознак неспроможності.

На основі аналізу результатів застосування найбільш відомих закордонних і вітчизняних методик діагностики банкрутства можна зробити висновок про неможливість використання окремих з них для своєчасного виявлення ознак банкрутства в українських умовах. Оцінку економічного стану не можна проводити у відриві від стану виробництва й реалізації продукції, а також використання виробничих і трудових ресурсів організації.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші