Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економічних вчень
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Джон Стюарт Мілль (1806-1873)

Син англійського економіста-рікардіанця Джеймса Мілля, філософ і економіст, член палати громад Англії

Основні твори - "Нариси по деяким невирішеним проблемам політичної економії" (1844), "Принципи політичної економії з деякими аспектами її застосування до соціальної філософії" (1848)

Методологія.

Політекономія в уявленні Мілля - це наука про багатство, але вона має вивчати моральні та психологічні фактори, у яких виявляється природа людини. "Причини економічної організації суспільства криються у моральних і психологічних факторах, в інститутах і суспільних відносинах або властивостях людської натури, дослідженням цих причин повинні займатися етичні і соціальні науки; вони вже є предметом науки, що називається "політична економія". "...З'єднуючи з цими (виробництво багатства, видобуток з надр природи засобів для існування) фактами інші істини, що відносяться до людської натури, політекономія намагається виявити вторинні або похідні закони, що управляють виробництвом багатства, що містять пояснення розходження багатства і бідності у сьогоденні і минулому і що дозволяють передбачати, яке збільшення багатства можливе у майбутньому"60. Мілль вважає, що закони виробництва і розподілу багатства не є тотожними як за сутністю, так і за характером дії. Перші є незмінними і задані технічними умовами, а другі - залежать від законів і звичаїв суспільства. "Закони і умови виробництва багатства, - пише Мілль, - мають характер істин, властивих природничим наукам. У них нема нічого, що залежало б від волі, нічого такого, що б можна було змінити... По іншому - з розподілом багатства. Розподіл всіляко є справою людської установи... Правила, що визначають розподіл багатства, такі, які їх роблять думки і бажання правлячої частини суспільства, і досить різні в різних країнах... Суспільство може підпорядкувати розподіл багатства любим правилам, які воно вважає найкращими; але які практичні результати будуть витікати із цих правил, - це повинно бути відкрито подібно любим іншим фізичним або абстрактним істинам завдяки спостереженню і дослідженню". Визначення розподілу як сфери незалежних від виробництва економічних відносин дає можливість Міллю зробити висновок про те, що існує реальна можливість реформувати систему розподілу багатства у суспільстві на більш справедливій основі без порушення соціально-економічних основ виробництва.

Методологія економічних досліджень Мілля містить прогресивний доробок рікардіанської теорії, філософії утилітаризму Бентама, метафізики Ф. Бекона, Дж. Локка, Д. Юма. Науковцям добре відомі філософські та методологічні розробки самого Мілля, зокрема: закони індукції у якості методів встановлення причинного зв'язку між явищами і узагальнення цього зв'язку, методи прямої і оберненої дедукції, основи позитивізму.

З огляду на нові явища в економіці та удосконалений методологічний апарат, Мілль ставить задачу доповнити теорію зрілої класики "удосконаленими з тих пір теоретичними уявленнями", вказати шляхи економічного і соціального розвитку суспільства, створити теоретичні основи програм соціальних реформ.

Теорія вартості.

Вартість розглядається Міллем як співвідношення, характерне для обміну даного товару на інші товари, зокрема на гроші. "Вартість блага означає ту кількість якого-небудь іншого блага або благ взагалі, на яке вона обмінюється", - вважає вчений. Виходячи із трудової теорії вартості Рікардо, Мілль стверджує, що "...вартість товарів залежить, головним чином,... від кількості праці, необхідної для їх виробництва, включаючи у поняття виробництва доставку товару на ринок". Однак, "якщо ми будемо розглядати у якості виробника капіталіста, що авансує капітал, слово "праця" може бути замінено словом "заробітна плата": те, у що обходиться капіталісту продукція, - це заробітна плата, яку він повинен заплатити". "Тому, у більш повному розумінні, плата за працю має такий же вплив на вартість, як і кількість праці, і ні Рікардо, ні будь хто інший не заперечували цього факту".

У подальшому до витрат виробництва Мілль вводить прибуток на капітал, що виникає на різних етапах виробництва і транспортування товарів, і розглядає його вплив на формування вартості. "До тих пір, - приходить до висновку вчений, - доки прибуток не входить у витрати виробництва всіх речей, він не може впливати на вартість ні однієї із них. Він може здійснити який-небудь вплив на вартість, тільки входячи до витрат виробництва одних речей у більшій мірі, ніж до витрат виробництва інших". Отже, вартість визначається у Мілля витратами виробництва, до яких він відносить заробітну плату і прибуток: товари "природним і постійним чином обмінюються один на один відповідно порівняльним кількостям заробітних плат, що повинні бути виплачені за їхнє виробництво, і порівняльною кількістю прибутку, яка повинна бути отримана капіталістами, що виплачують цю заробітну плату". "Природна вартість виступає синонімом вартості витрат, - робить висновок Мілль, - а вартість витрат деякої речі означає вартість витрат виробництва самої дорожчої частини обсягу її випуску".

Вартість, як співвідношення товарів, установлюється на ринку у вигляді ціни попиту та пропозиції. Вихідним пунктом теорії ціни Мілля є його припущення про існування постійних витрат виробництва як основи вартості та середнього прибутку на вільно відтворювані товари, які у сумі складають основу ціноутворення. Вчений визначає фактори відхилення ціни від даної основи і групує їх за критерієм впливу на пропозицію товарів, яка залежить від руху витрат виробництва і попиту на товари.

Досліджуючи вплив ціни на попит, а також функціональні зв'язки між ціною, попитом та пропозицією, Мілль характеризує зміни попиту на основні групи товарів при зміні їх цін, тобто еластичність попиту за ціною. Отже, Мілль вперше аналізує взаємодію трьох параметрів ринку - попиту, пропозиції і рівноважної ціни.

Теорія доходів.

Теорія доходів Мілля будується на основі дослідження еволюції власності. Вчений доводить, що у відповідності із еволюцією приватної власності змінюються і основні принципи розподілу, тому заробітна плата, прибуток і рента є капіталістичними формами розподілу. "Замість того, щоб чекати, доки продукти будуть виробленими і їх вартість буде реалізована, знайшли більш зручним для робітників виплачувати їх частку авансом... Заробітна плата є формою, яку знайшли підходящою для отримання ними їх частки. Після того, як та частка продуктів, яка належить робітнику, повністю отримана ним у формі заробітної плати, продукти ці належать виключно капіталісту, так як він фактично придбав частку робітника і заплатив за неї авансом". Отже, заробітну плату Мілль розглядає як плату за працю, яка визначається прожитковим мінімумом, і розмір якої "залежить, в основному, від попиту на робочу силу і її пропозиції або... від співвідношення між чисельністю населення і капіталом"67. Щодо теорії "робочого фонду", яка була популярна серед мислителів того часу і яку спочатку підтримував і сам Мілль, то у подальших дослідженнях він визнав, що ніякого фіксованого фонду заробітної плати у суспільстві не існує, і що частка багатства, яка дістається робітничому класу, визначається виключно ціною праці, яка, в свою чергу, є результатом соціальних умов.

Мілль розглядає ренту у відповідності з формами власності у землеробстві. "Рента, яку принесе будь-яка земельна ділянка, є позитивна різниця між отриманим з цієї ділянки продуктом і тим доходом, який приніс би той же самий капітал, будь він використаним для обробки самої гіршої із земель. Ця величина не є граничною величиною орендних платежів, що виплачуються здольщиками або коттерами... Але це - гранична величина рент, що виплачується фермерами. Рента, за Міллем, - це "компенсація, що сплачується за користування землею", яка виникає при переході від кращих земельних ділянок до гірших.

"Причиною прибутку, - визнає Мілль, - є те, що праця виробляє більше, ніж того потребує утримання робітників, що її виконували", "прибуток виникає не внаслідок обміну,... а внаслідок продуктивної сили праці". Величина прибутку складається із плати за помірність, плати за ризик і плати за мистецтво, які необхідні для здійснення контролю над виробництвом.

Теорія соціально-економічного розвитку суспільства.

Найбільшою загрозою для суспільного розвитку є, на думку Мілля, вичерпання стимулів нагромадження капіталу. Вчений звертає увагу на зниження норми прибутку внаслідок зростання населення і зниження віддачі на капітал у землеробстві. Щоб запобігти економічній стагнації, необхідно стимулювати технічний прогрес і вивіз капіталу в інші країни.

Мілль визнає, що досконала конкуренція не може забезпечити вирішення економічних проблем, оскільки існують такі форми і сфери економічної діяльності, що не забезпечують одержання достатнього прибутку, зокрема інфраструктура, соціальне забезпечення і оподаткування. Таким чином, Мілль окреслює економічні функції держави. Одночасно, вчений визнає регулюючу роль акціонерних товариств, асоціацій, кооперативів, тред-юніонів, тобто організацій громадянського суспільства. Не заперечуючи достоїнств асоціації комуністичного типу, Мілль вважав малоймовірною можливість її реальної побудови і звертав увагу на те, що комуністичний колективізм провокуватиме падіння продуктивності праці.

В основі соціально-економічного устрою суспільства Мілль бачить удосконалену систему приватної власності з повним правом кожного члена суспільства на частку принесених нею вигод. Вчений визнає важливу роль технічного прогресу, підвищення освітнього і морального рівня трудящих, соціального обмеження народжуваності, розширення виборчих прав, кооперативного руху.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси