Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Основи педагогічної ергономіки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Класифікації та загальні властивості засобів навчання

Засоби навчання разом із живим словом педагога є важливим компонентом навчально-виховного процесу і обов'язковим елементом навчально-матеріальної бази будь-якої освітньої установи. Вони суттєво підвищують дієвість інших елементів процесу навчання - мети, змісту, форм та методів.

Засоби навчання (дидактичні (грец. didaktikos - повчальний) засоби) - об'єкти, що є джерелом навчальної інформації та інструментами для засвоєння змісту навчального матеріалу, розв'язання виховних завдань.

Найефективніше діють на учнів сучасні аудіовізуальні (екранно-звукові) та мультимедійні (комп'ютер з підключеними до нього аудіо- та відеотехнічними пристроями) засоби навчання. Мультимедіатехнологія має великі перспективи в педагогіці, оскільки дає змогу забезпечити автоматизацію інтелектуальної діяльності.

У педагогіці ще немає єдиної загальновизнаної класифікації засобів навчання. Різні автори пропонують свої принципи їх групування. Наприклад, сучасний польський педагог В. Оконь (1968) розрізняє засоби навчання відповідно до наростання можливості замінювати дії учителя та автоматизувати дії учня. На основі цього він виокремив прості засоби навчання, тобто словесні (підручники, навчальні посібники тощо) і візуальні (реальні предмети, моделі, картини), та складні засоби, а саме: механічні візуальні пристрої (діаскоп, кодоскоп, мікроскоп та ін.); аудіозасоби (програвач* магнітофон, радіо); аудіовізуальні засоби (звуковий фільм, телебачення, відео); засоби, які автоматизують процес навчання (лінгвістичні кабінети, комп'ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі).

Засоби навчання також поділяють на матеріальні та ідеальні (Т. Назарова). Матеріальні засоби навчання охоплюють такі підгрупи:

  • - суто навчальне обладнання (дидактичні засоби), до якого зараховують натуральні об'єкти, моделі, колекції, реактиви, матеріали, приладдя для дослідів, прилади, таблиці, проекційну апаратуру, екранні засоби;
  • - спеціальне обладнання для наукової організації навчання та управління ним (технічні засоби і пристрої для здійснення зворотного зв'язку "учень - учитель" (тренажери, комп'ютери тощо), комплекти завдань для контролю, допоміжне обладнання для організаційно-господарської діяльності учителя і лаборанта);
  • - спеціальні меблі (витяжні шафи, столи для хімічних дослідів і демонстрацій тощо) та оргтехніка (калькулятори, диктофони, спеціальні комп'ютерні програми для контролю знань та ін.).

Ідеальними засобами навчання є вже наявні знання і вміння, які використовують учитель і учень для засвоєння нових. У цій групі російський психолог Л. Виготський виокремив такі засоби навчання, як мова, письмо, схеми, умовні зображення, креслення, діаграми, твори мистецтва, спеціальні методики для прискорення запам'ятовування та збільшення обсягу пам'яті (мнемотехніка).

Класифікацію засобів навчання як спеціально розроблених матеріальних об'єктів, що призначені для підвищення ефективності навчального процесу, запропонував сучасний російський учений А. Савельєв. Засоби навчання він поділяє на такі групи:

  • - власне засоби навчання (навчальні книги, наочні посібники, інформаційні матеріали до аудіовізуальних засобів навчання, програмно-методичне забезпечення комп'ютерних технологій, спеціальне обладнання, дидактичні матеріали);
  • - навчальне обладнання (технічні засоби навчання, лабораторне обладнання, навчальні меблі).

Дидактичні засоби полегшують безпосереднє пізнання і є важливим джерелом знань, умінь та навичок. Їх використовують для розвитку пізнавальних здібностей, полегшення закріплення опрацьованого матеріалу, перевірки гіпотез. Учитель при виборі дидактичних засобів повинен зважати на їх інформаційну, мотиваційну, управлінську та оптимізуючу можливості.

У сучасних школах упроваджують новітні засоби навчання та інформаційні технології. При цьому змінюється їх роль: від допоміжної, ілюстративної до такої, що зумовлює організування навчального процесу за спрямовуючої діяльності вчителя. Він має вибрати відповідні засоби навчання, продумати, як їх поєднати за допомогою інтерактивних методів, дібрати стратегію навчання, адекватну поставленій меті, узгодити все це з педагогічними технологіями, які він використовує.

Для створення ефективної шкільної системи засобів і технологій навчання варто застосувати такі системні принципи навчання (Т. Назарова):

  • - принцип доцільності, що визначає обґрунтовану необхідність використання певних засобів навчання та видів навчального обладнання. При цьому зважають на їх своєрідність і можливість компонування в цілісну та ефективну навчально-виховну систему;
  • - системно-структурний принцип, який передбачає різні компоненти (засоби навчання та їх комплекси), що взаємопов'язані та утворюють певну внутрішню організацію, структуру системи. Ці компоненти системи є відносно самостійними, диференційованими, кожен із них має специфічні властивості, відіграє особливу роль у процесі навчання та виховання;
  • - системно-функціональний принцип, що вказує на наявність у кожного компонента системи певної функції, спрямованої на виконання часткових завдань та досягнення проміжної мети навчально-виховного процесу. Функціонування системи загалом є результатом інтегрування функцій окремих її компонентів;
  • - системно-комунікативний принцип, який характеризує можливість здійснення внутрішніх (у межах системи, тобто навчального предмета) та зовнішніх (з іншими системами - іншими навчальними предметами) зв'язків. Увагу звертають на багаторівневу організацію завдань і цілей на різних етапах навчання і необхідність розглядати кожний вид засобів навчання як самостійну систему для формування внутрішніх та зовнішніх зв'язків;
  • - принцип історичності, який свідчить, що кожна система функціонує в часі. При цьому її компоненти виникають, розвиваються і відмирають, тому навчальне обладнання та технології навчання необхідно принаймні кожні п'ять років переглядати та за потреби модернізувати;
  • - інформаційно-управлінський принцип, за якого жоден окремий засіб навчання не здатний забезпечити цілісне освоєння навчального предмета. Цього можна досягти лише за наявності системи, в якій інтегративно поєднано властивості та функції її компонентів. При цьому виникають нові інтегративні якості системи, які не властиві жодному з її компонентів і не є простою сумою їх властивостей;
  • - принцип основної ланки, який передбачає орієнтацію на освітню, виховну і розвивальну функції навчання, що реалізуються у взаємозв'язку;
  • - принцип діяльнісного підходу, який випливає з діяльнісної характеристики навчально-виховного процесу, що зумовлює головну роль суб'єкта у цьому процесі;
  • - принцип індивідуалізації, що передбачає індивідуальний навчально-виховний процес, тобто пристосування засобів навчання до індивідуальних потреб і можливостей школярів для досягнення поставленої мети.

При розробленні системи засобів навчання обов'язково враховують науково-педагогічні принципи (Р. Сафін):

  • - принцип адекватності змісту дисципліни, який передбачає наукову достовірність навчального предмета;
  • - принцип науковості, що передбачає відповідність засобів навчання сучасному науковому рівню навчальної дисципліни;
  • - принцип доступності, згідно з яким при створенні і використанні системи забезпечення логіко-дидактичної послідовності навчального матеріалу враховують особливості вікової пізнавальної діяльності учнів;
  • - принцип методичної технологічності, за яким визначають придатність засобів навчання до реалізації технології навчання та її складових: логіко-дидактичної, процесуальної, матеріально-джерельної і організаційно-управлінської;
  • - принцип мотиваційної стимуляції, який полягає у тому, що окремим компонентам або системі загалом притаманні такі властивості, як здатність стимулювати учнів до активного розв'язання певних завдань, зацікавити їх у виконанні та досягненні мети.

Створення нових засобів навчання має ґрунтуватися на таких додаткових принципах:

  • - ергономічних (безпеки, психофізіологічної адаптивності, надійності, комфорту, хронометричної відповідності та естетичності);
  • - організаційно-виробничих (технологічності, уніфікації та стандартизації, економічності, патентно-правовий, безперервного управління якістю);
  • - прогностичних (аналіз науково-технічних досягнень у галузі розроблення засобів навчання).

Вибір засобів навчання залежить від дидактичної концепції, мети, змісту, методів та умов освітнього процесу. Засоби навчання виконують такі основні функції: інформаційну, дидактичну та контрольну.

Найдавнішими засобами навчання є словесні та візуальні (наочні). Головними досі залишаються підручники та навчальні посібники. Підручник не тільки надає інформацію, а й керує пізнавальною діяльністю.

Основна функція візуальних засобів навчання - демонстрування явищ та процесів. Показувати можна також реальні об'єкти, однак більшість наочних засобів - це моделі, макети, малюнки, карти тощо. Візуальні засоби використовують для поліпшення сприйняття інформації та стимулювання навчальної діяльності.

У сучасній системі освіти все ширше застосовують такі складні технічні засоби навчання як комп'ютери і мультимедійні системи, які дають змогу максимально автоматизувати і прискорити процес навчання.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші