Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Екологія arrow Промислова екологія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПЕРЕРОБЛЕННЯ ТА ЗНЕШКОДЖЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДОВКІЛЛЯ

Перероблення та знешкодження твердих відходів

Джерела утворення твердих відходів та їх класифікація

В Україні зараз налічується близько 20 млрд т виробничих відходів. їх переробка та утилізація є однією з актуальних проблем захисту природного середовища від шкідливих речовин.

При виборі методів перероблення та знешкодження відходів важливо визначити, який вид відходів переважає на тому чи іншому промисловому підприємстві, у галузі, регіоні, їхню токсикологічну характеристику тощо.

Усі види промислових відходів поділяють на тверді, рідкі та газоподібні. Тверді відходи можуть бути трьох категорій: промислові, сільськогосподарські та відходи міського господарства (побутові). Основна маса твердих промислових відходів утворюється на підприємствах:

  • — гірничої та гірничо-хімічної промисловості (шлаки, відвали та ін.);
  • — чорної та кольорової металургії (шлаки, шлами, колошниковий пил та ін.);
  • — металообробної промисловості (стружка, браковані вироби та ін.);
  • — лісової та деревообробної промисловості (лісозаготівельні відходи, відходи лісопиляння, при виготовленні меблів, клеєної фанери, деревостружкових, деревоволокнистих плит, шаруватих пластиків, карболітових, королітових плит, відходи клеїв, смол і лакофарбових матеріалів);
  • — енергетичного господарства — теплових електростанцій (зола, шлаки);
  • — хімічної та суміжних галузей промисловості (фосфогіпс, галіт, огарок, шлаки, шлами, бите скло, цементний пил, відходи органічних виробництв — гума, пластмаси та ін.);
  • — харчової промисловості (кості, шерсть та ін.);
  • — легкої промисловості (шматки тканини, шкіри, гуми, пластмас та ін.).

До рідких відходів належать осади стічних вод після їхнього оброблення, а також шлами пилу мінерального та органічного походження в системах мокрого очищення газів.

Для повного використання відходів як вторинної сировини розроблена їхня промислова класифікація. Наприклад, лом і відходи металів за фізичними ознаками поділяють на класи, за хімічним складом — на групи та марки, за показниками якості — на сорти.

Критерієм визначення доцільності перероблення відходів у місцях їх утворення є кількість і ступінь використання їх у виробництві. Значна частка в загальному об'ємі твердих відходів, наприклад, на машинобудівних заводах, належить відходам металу. Вторинні ресурси металів складаються з лому (43 %) та відходів (57 %). Ломом називають зношені металеві деталі та вироби, що вийшли з ужитку, а відходами вважаються куски металів і браковані деталі, що утворилися під час плавлення та механічного оброблення. Так, у чорній металургії на 1 т виплавленої сталі припадає 650 кг лому та відходів.

Основну масу твердих відходів хімічних виробництв становлять неорганічні відходи — розкривні породи, хвости флотації, фосфогіпс, піритні огарки, галітні відходи, осади та шлами водоочисних споруд. Зараз загальна кількість розкривних порід перевищує сотні мільйонів тонн.

При переробці фосфоровмісної сировини (апатитів і фосфоритів) сірчанокислотним методом утворюються фосфогіпс Сав04 х х 0,5Н"О. Слід зазначити, що при виробництві 1 т комплексних добрив виділяється від 1,4 до 5,7 т фосфогіпсу.

У процесі виробництва калійних добрив утворюються так звані галітові відходи. Вони переважно складаються із хлориду натрію, куди входять домішки хлоридів і сульфітів калію, кальцію, магнію та нерозчинних у воді мінеральних домішок. При виробництві 1 т калійних добрив виділяється до 2 т галітових відходів.

Оскільки тверді відходи скидають на ґрунті (контрольовані або неконтрольовані звалища, полігони та ін.) або захороняють у ґрунті, важливе значення мають нормативи гранично допустимих концентрацій токсичних речовин у ґрунті (ГДКг), де ГДКг — гранично допустима концентрація хімічної речовини в окремому ґрунті, мг/кг. Ця кількість речовин не повинна викликати прямого або опосередкованого негативного впливу на ґрунт та інші компоненти навколишнього середовища, а найважливіше — на здоров'я людей. Водночас гранично допустимі величини шкідливих речовин повинні сприяти самоочищенню ґрунту. У випадку відсутності ГДКг оцінювання забрудненості проводиться зіставленням вмісту хімічних речовин у забруднених (досліджуваних) і контрольних зразках ґрунту.

При обґрунтуванні ГДКг орієнтуються на такі основні показники, які визначають експериментально:

  • — МА — міграційний атмосферний показник шкідливості, що характеризує перехід хімічної речовини з органічного шару ґрунту в атмосферу, мг/м8;
  • — МВ — міграційний водний показник шкідливості, що характеризує перехід хімічної речовини із орного шару ґрунту в ґрунтові та поверхневі води, мг/л;
  • — ТВ — транслокаційний показник, що характеризує перехід із орного шару ґрунту через кореневу систему в зелену масу та плоди рослин, мг/кг;
  • — ЗС — загальносанітарний показник шкідливості, що характеризує вплив хімічної речовини на самоочисну здатність ґрунту та ґрунтовий мікробіоценоз, мг/кг.

Значення ГДКг для різних хімічних речовин наведені у табл. 6.1.

Таблиця 6.1. Значення ГДКг для різних хімічних речовин, що знаходяться в промислових відходах

Значення ГДКг для різних хімічних речовин, що знаходяться в промислових відходах

Якщо ГДКг відома, можна розрахувати клас небезпеки (токсичності) відходів.

Згідно з методичними рекомендаціями для визначення токсичності промислових відходів їх поділяють на 4 класи токсичності:

І — надзвичайно небезпечні, II — високонебезпечні, III — помірнонебезпечні, IV — малонебезпечні.

Критерієм для віднесення відходів до певного класу небезпеки є індекс токсичності — К/9 що визначають за формулою [9]

де ГДКЬ — гранично допустима концентрація в ґрунті токсичної хімічної речовини, що міститься у відході; к — безрозмірний коефіцієнт, що характеризує розчинність речовини у воді, (для СС14 з розчинністю у воді 0,08 г/100 г води кр - 0,0008); цб — вміст цього компонента в загальній масі відходів, Т/Т (в частках одиниці <1,0); і — порядковий номер компонента.

Розрахувавши значення К, для окремих компонентів відходу, вибирають від 1 до 3 основних компонентів, які мають мінімальне значення Кг Сумарний індекс токсичності (небезпеки) К^ визначається за формулою [4]

де п — кількість компонентів, п < 3.

Якщо відоме значення Ку, встановлюють клас токсичності за табл. 6.2.

Таблиця 6.2. Класи токсичності шкідливих речовин

Класи токсичності шкідливих речовин

Якщо для конкретних речовин немає даних про ГДК у ґрунті, коефіцієнт К. розраховується за формулою [4]

де ДЛ50 — середня смертельна доза речовини залежно від маси тіла людини, мг/кг; кл — коефіцієнт леткості цього компонента в частках одиниці (для СС14 PHflf= 112,2 мм рт. ст., звідки ллв = 112,2/7600,15). Решта позначень аналогічні формулі 6.1.

Знаючи Кі, визначають Ку. У цьому випадку класам небезпеки відповідають такі значення Kyi І — менше 1,3; II — 1,2—3,3; Ш — 3,3—10; IV — більше 10.

При відсутності значень ГДК у ґрунті та ДЛЬ0* для деяких речовин, що є компонентами відходів і за наявності даних з ГДК речовин для повітря робочої зони, а також відповідних класів небезпеки, користуються умовною величиною ДЛШ.

Класи небезпеки речовин для повітряної робочої зони та відповідні умовні величини ДЛЬ0 наведені в табл. 6.3.

Таблиця 6.3. Класи небезпеки у повітрі робочої зони та умовні величини ДЛ50

Класи небезпеки у повітрі робочої зони та умовні величини ДЛ50

Відбір проб ґрунту здійснюється на ділянці площею 25 м2 в 3—5 точках по діагоналі з глибини 0,25 м, а при визначенні впливу забруднень на ґрунтові води пробу беруть з глибини 0,75— 2,0 м у кількості 0,2—1,0 кг. У випадку застосування нових хімічних сполук, для яких немає ГДКг, проводять розрахунок тимчасових допустимих концентрацій (ТДК.) за формулою

де ГДК — гранично допустима концентрація шкідливих речовин у продуктах (овочах, фруктах), мг/кг.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші