Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

План Маршалла

Особливе місце у зовнішньоекономічній політиці США в післявоєнний період посідала Західна Європа. Технологічні переваги і найвище продуктивність праці, величезні прибутки корпорацій та держави дали можливість США фінансувати нові капіталовкладення як усередині країни, так і за її межами. Для соціально-економічної стабілізації західноєвропейських союзників США ухвалили програму "Відродження Європи", яку погодили з великими монополіями та банками. Програму проголосив державний секретар США Дж. Маршалл (1880—1959). Потім її назвали планом Маршалла.

Згідно з цим планом передбачалося надання на певних умовах позик і кредитів. У ньому погодилися взяти участь 16 європейських країн (Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Туреччина, Франція, Швейцарія, Швеція), які в липні 1947 р. уклали конвенцію про створення спеціальної Організації європейського економічного співробітництва (з 1961 р. — Організація економічного співробітництва і розвитку). У березні 1948 р. до плану Маршалла приєдналася Західна Німеччина. У доповіді, представленій Комітетом шістнадцяти, сума очікуваних американських кредитів становила 29—30 млрд дол. США на чотири роки (1948—1951). Після розгляду доповіді у спеціальних комітетах, які створив президент США, суму кредитів зменшили до 17 млрд дол., я фактично вона становила за період з квітня 1948 р. до липня 1952 р. 12,2 млрд дол. США. Однак 2/3 цієї суми отримали чотири провідні країни — Велика Британія, ФРН, Франція та Італія. Продовольство, пальне, міндобрива становили 70 % допомоги. Водночас американський бізнес вигідно скуповував західноєвропейські підприємства.

Виконання плану передбачало низку жорстких обмежень, встановлених США. Одержувачі кредитів мали відмовитися від націоналізації промисловості, надати повну свободу приватному підприємництву під час гальмування розвитку конкурентних із США галузей промисловості, зняти обмеження імпорту американських товарів і знизити ввізні митні платежі, обмежити торгівлю із соціалістичними країнами, забороняли також вивозити товари, завезені з США. Дотримання цих умов контролювала спеціально створена Адміністрація економічного співробітництва.

США, незважаючи на такі жорсткі обмеження, сприяли створенню умов для відродження економік західноєвропейських країн, утримавши країни Західної Європи від переходу на соціалістичний шлях. У поєднанні з виконанням власних економічних програм план Маршалла допоміг у післявоєнний період відновити функціонування економіки західноєвропейських країн; сприяв зростанню випуску продукції в базових галузях, розвитку внутрішньо-європейської торгівлі, зменшенню дефіциту бюджету і темпів інфляції, збільшенню обсягів виробництва таких необхідних ресурсів, як сталь, цемент, вугілля, шахтове, енергетичне й текстильне устаткування, калійні міндобрива, нафтопродукти, транспортні засоби. Окупаційна влада США також підтримувала реформи ліберального спрямування.

"Холодна війна" призвела до того, що план Маршалла використовували як програму сприяння країнам — учасницям американської воєнної допомоги. Однак він сприяв і післявоєнному розколу Європи на дві системи — капіталістичну і соціалістичну, формуванню військово-політичного блоку західних країн, посиленню "холодної війни" проти соціалістичних країн.

Функції Організації європейського економічного співробітництва передали Північноатлантичному союзу (НАТО), а наприкінці 1951 р. функції Адміністрації плану Маршалла — Управлінню взаємної безпеки. У Брюсселі створили Бюро з питань військового виробництва з метою переведення промисловості на воєнні рейки. Таким суперечливим був результат економічної допомоги США західноєвропейським країнам, яка ввійшла в історію як план Маршалла.

Довготерміновим наслідком такої допомоги вважають також те, що складові американської моделі економічного розвитку, застосовані з урахуванням національної специфіки, першими почали використовувати відносно індустріально розвинуті держави Західної Європи, а також Японія, які перебували в зоні окупації США. Перейнявши економічні механізми, що більше підходили для нового етапу розвитку, ці країни швидко розвивалися. Такий розвиток через три-чотири десятиліття після закінчення Другої світової війни привів до нового групування сил у світі. З розпадом СРСР і світової системи соціалізму сформувалося два економічних центри, які прагнули зрівнятися за могутністю з США: Європейський Союз і група країн Південно-Східної Азії. Жоден із них не монолітний, у кожному є дві-три країни, що ведуть боротьбу за лідерство. Проте нині в умовах економічного розвитку США посідають перше місце у світі за обсягом номінального ВВП (більше 13 трлн дол. США) і третє — за ВВП на особу (тис. дол.) після Люксембургу і Норвегії.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші