Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Антикризовий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Виявлення індивідуальних та групових джерел опору змінам

В основі підприємницького менеджменту, що забезпечує стабільність організації і макроекономічної усталеності, лежить цілеспрямований пошук і впровадження нововведень - як складового елементу стратегічного управління. Прийнято розрізняти два види інновацій: технічні, спрямовані на зміну продукції або технології її виробництва, та організаційні, спрямовані на зміну структур і систем управління.

Нововведення можуть стосуватися трьох рівнів діяльності організації. На рівні поточної виробничо-господарської діяльності інновації оптимізують чинну операційну систему, виходячи з потреб процесу і підвищуючи короткострокову ефективність. Локальна організаційна оптимізація досягається методами дослідження операцій, а комплексна - методами реінженіринга бізнес-процесів.

Більш глибокі інновації забезпечують конкурентні позиції підприємства по сегментах "продукт"/"ринок" усередині областей господарської діяльності. У класифікації систем управління ефективність на цьому рівні забезпечується комплексною концепцією маркетингу.

Технічні нововведення тут спрямовані на розробку нових видів продукції, що відповідають мінливим переважанням споживачів і передовому технічному рівню по галузі.

Інновації на третьому рівні управління - підприємницькому, забезпечують реакцію на стратегічні зовнішні зміни. Саме на цьому рівні відбувається формування областей господарської діяльності підприємства, проектування і зміна систем і структур управління. Технічні і технологічні нововведення пов'язані з фундаментальними і прикладними дослідженнями, НДДКР і створенням нових технологій, на основі яких відбувається формування нових областей споживчого попиту.

За правило, суттєві стратегічні перетворення, впровадження інновацій зіштовхується з опором консервативно налаштованої частини персоналу або окремих осіб. Опір виникає кожного разу, коли організаційні зміни тягнуть за собою порушення складених норм поведінки, критеріїв оцінки роботи і структури управління.

Опір - багатогранне явище, що викликає непередбачені зволікання, додаткові витрати і нестабільність процесу стратегічних змін. Цей супротив проявляється завжди у відповідь на будь-які зміни. З точки зору науки про поведінку, опір являє собою природній прояв різних психологічних установок стосовно раціональності, згідно з якими групи та окремі індивіди взаємодіють один з одним.

Опір змінам - це неминуче явище, тому спочатку треба зрозуміти, чому менеджери функціональних підрозділів чи підлеглі не хочуть змін.

В області технічних нововведень опір пов'язаний зі схильністю людей до вже чинних видів продукції і технологій, що стабільно приносять прибуток. Опір організаційним змінам виникає через страх співробітників виявитися недостатньо компетентними для виконання нових функцій і позбавитися раніше завойованого соціального статусу.

Причини опору змінам:

  • o Невизначеність. Невизначеність означає, що людина не знає про наслідки змін або підозрює загрозу своїй захищеності (тобто відчуває страх).
  • o Відчуття втрат і переконання в тому, що зміни нічого доброго не принесуть. Відчуття втрат означає, що переміни приведуть до меншого ступеню задоволеності яких-небудь потреб.
  • o Переконання. Полягає в тому, що для організації зміни не є необхідним або бажаним: зміни, що плануються не вирішують проблем, а лише примножують їх число.

Ознаки організаційного опору:

  • o відмова;
  • o відстрочка початку процесу змін на потім;
  • o невизначеність;
  • o відсутність впровадження;
  • o стратегічна неефективність;
  • o непередбачені відстрочки впровадження та інші ускладнення, що гальмують темп змін і збільшують витрати у порівнянні з запланованими;
  • o намагання саботувати зміни всередині організації або "втопити" їх у потоці інших першочергових справ.
  • o відступ.

Наслідками такого опору є:

  • o зміни повільно приносять очікувані результати;
  • o існують спроби віднести отриманий ефект від змін на рахунок раніше здійснених процедур (заходів).

Чинники, що визначають опір змінам:

  • o ступень невідповідності культури і структури влади майбутнім змінам;
  • o тривалість періоду впровадження змін;
  • o загроза втрати престижу і влади та інші ускладнення для вищих менеджерів;
  • o наслідки змін для організації;
  • o відданість робітників організації;
  • o сила культурно-політичних орієнтацій у відповідних центрах сили.

З точки зору стратегічного менеджменту, супротив (опір) є проявом ірраціональної поведінки організації, відмови визнати нові реалії, відмова мислити логічно та реалізовувати на практиці висновки логічного мислення.

Подолання опору, аби він не переріс у катастрофічні для підприємства конфлікти, вимагає від керівництва організації спеціальних заходів, пов'язаних із достатньо великими витратами. До їхнього числа належать навчання й перенавчання персоналу і створення атмосфери прихильності до інновацій через інформування та агітацію. До свідомості кожного робітника доводиться, що зміни не несуть у собі персональну загрозу, і навпаки є передумовою розвитку підприємства, гарантують кожному фаховий та кар'єрний ріст, стабільність зайнятості, підвищення статків.

З метою зниження опору інноваційні проекти бажано організаційно відокремити від поточної діяльності. Для забезпечення ефективності нововведень необхідна відповідна мотивація персоналу, який залучений до їх реалізації.

Психологічна компетентність керівників для проведення змін та подолання опору передбачає:

  • o знання для само оцінювання і вдосконалення особистості;
  • o комплекс знань і навичок для спілкування з людьми;
  • o педагогічна компетентність, пов'язана з реалізацією функції вихователя підлеглих;
  • o знання психологічних закономірностей життєдіяльності колективів, для оцінки між особових і групових стосунків, для їх гармонізації;
  • o спроможність будувати ділові відносини;
  • o здатність регулювати психологічний клімат.

Основні постулати:

  • o Опір знаходиться в прямій залежності від швидкості змін!
  • o Опір змінам пропорційний силі, ступені ломки культурних традицій, структури влади, що відбуваються через стратегічні зміни та інновації.
  • o Опір зворотно пропорційний періоду часу, на протязі якого відбуваються зміни.
  • o Якщо зміни провадяться поступово, то вони за правило заторкають тільки одну частину організації, тобто присутній локальний супротив; він не отримує підтримки від підрозділів.
  • o Опір підсилюється, коли влада переходить від виробничих підрозділів до підрозділів маркетингу при переорієнтації на ринкові умови господарювання.
  • o Опір індивіда і групи залежить від небезпеки та занепокоєння щодо наростання поточних змін, оскільки очевидними є тільки найближчі наслідки таких змін, а не перспектива.
  • o У процесі змін розрив між дійсністю (реальним станом) та її сприйняттям індивідом, чи колективом може значно підвищити опір.
  • o Опором можливо і необхідно управляти.

Індивідуальний опір змінам простежується через реакції окремих осіб. Людина опирається змінам, коли не почуває себе у безпеці, коли не впевнена у наслідках і результатах змін, а саме:

  • o вимушена ризикувати, а це суперечить її натурі;
  • o відчуває, що внаслідок змін вона може статися зайвою;
  • o не здатна виконувати нову роль, відведену їй внаслідок змін;
  • o відчуває, що може втратити повагу керівництва;
  • o не здатна, або не бажає навчатися новим видам діяльності та засвоювати новий стиль поведінки тощо;
  • o боїться втратити владу, престиж, репутацію;
  • o боїться скорочення винагороди.

З точки зору стратегічного менеджменту, супротив (опір) є проявом ірраціональної поведінки організації, відмови визнати нові реалії, відмова мислити логічно та реалізовувати на практиці висновки логічного мислення.

Груповий опір змінам існує наряду з індивідуальним і в більшій мірі характеризується стабільністю та перманентністю, ніж опір однієї особи, адже набагато легше впливати на одну людину, особливо якщо вона стоїть на шляху прогресу, ніж змінити культуру і структуру групи, чи позбавити її важелів впливу.

Сила опору, що чинить група, пропорційна характеру та масштабу загрози для її влади, для визнаних нею цінностей, культури.

Ітерації індивідуального опору змінам наведено на рис. 5.10:

Чотири послідовні психологічні стани особи, яка стикається з необхідністю змін системного характеру

Рис. 5.10. Чотири послідовні психологічні стани особи, яка стикається з необхідністю змін системного характеру

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші