Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Економічна теорія К. Маркса

Економічні погляди К. Маркса (1818-1883) сформувалися впродовж 40-80-х років XIX ст.

Історичні передумовами формування політико-економічних ідей К. Маркса

Були економічні та соціальні перетворення, пов'язані з утвердженням індустріального суспільства; загостреннях соціальних суперечностей у результаті погіршення становища найманих працівників, соціальні потрясіння і боротьба робітничого класу за свої права; активна участь К. Маркса у революційно-демократичному русі; прагнення довести необхідність соціально-економічних перетворень і дати теоретичне обґрунтування боротьби пролетаріату проти буржуазії, які спонукали до аналізу економічних явищ і процесів з метою обґрунтування неминучості загибелі капіталізму під натиском його внутрішніх суперечностей; зростання популярності соціалістичних ідей і незадоволення теоретичним вченням класичної політичної економії.

Економічні погляди К. Маркса знайшли відображення у працях "Злиденність філософії" (1847), "Святе сімейство" (1844) і "Німецька ідеологія" (1845-1846), написаних разом з Ф. Енгельсом (1820- 1895), "Маніфест Комуністичної партії" (1848), "До критики політичної економії" (1859), "Капітал: критика політичної економії", перший том якого був видрукуваний у 1867 р. за життя автора, а наступні три томи (1885,1894,1905-1910) видрукувані Ф. Енгельсом і К. Каутським за чернетками К. Маркса. УІ томі "Капіталу" ("Процес виробництва капіталу") розглядаються питання виробництва, ключовою проблемою є теорія додаткової вартості як основа розвитку і вираження відносин найманої праці і капіталу. У П томі "Капіталу" ("Процес обігу капіталу") центральною є теорія відтворення як єдність виробництва та обігу індивідуального і суспільного капіталу. Теорія "перетворених форм" додаткової вартості - прибутку, процента, торговельного прибутку і земельної ренти розглядається в Ш томі "Капіталу" ("Процес капіталістичного виробництва, взятий у цілому"). Критичному огляду відомих на той час економічних теорій, з погляду трактування суті та форми розподілу додаткової вартості, присвячений IV том "Капіталу" ("Теорії додаткової вартості").

Вчення К. Маркса, яке він розглядав як альтернативу класичній політичній економії, є основою марксизму - економічної теорії, яка визначається як марксистська політична економія. Поняття "марксизм" поширилося у 70-х роках XIX ст. Послідовники К. Маркса пов'язували його з трансформуванням утопічного соціалізму в науку революційного перетворення суспільства на соціалістичних засадах. Марксистське вчення є теоретичною засадою суспільних рухів і політичних партій, у Радянському Союзі використовувалося як складова державної ідеології, в Китаї залишається такою і на сьогодні. Є різні школи економічної думки марксистського спрямування.

Предмет дослідження і особливості методології

Ідейно-теоретичними і методологічними джерелами вчення К. Маркса були англійська класична політична економія, зокрема вчення Д. Рікардо; німецька філософія (діалектика Г. Гегеля і матеріалізм Л. Фейєрбаха); французький утопічний соціалізм. На їх основі К. Маркс створив власну теоретичну систему, яка базується на дослідженні внутрішніх суперечностей капіталізму як рушійної сили його еволюції.

Предметом дослідження економічної теорії К. Маркса були сфера виробництва та сукупність економічних відносин, які він називав виробничими, економічні закони, що визначають їх еволюцію.

Для методологи К. Маркса характерні такі риси:

  • o абстрактно-теоретичний підхід, який дає змогу глибоко проникнути у сутність економічних явищ і процесів, виокремити їх найсуттєвіші риси;
  • o філософська теорія історичного матеріалізму, змістом якого є матеріалістичне розуміння історії, аналіз діалектичного взаємозв'язку продуктивних сил і виробничих відносин, учення про базис і надбудову, їх взаємозв'язки та первинність базису над надбудовою і свідомістю;
  • o історизм і лінійна модель розвитку суспільства. Суспільний організм аналізувався з погляду зміни суспільно-економічних формацій, еволюція яких є основою історичного розвитку. Підпорядкованість економічного дослідження ідеї неминучої загибелі капіталізму і заміни його більш прогресивним суспільним ладом - комунізмом;
  • o класовий підхід до аналізу економіки, трактування класової боротьби як рушійної сили історії, економічної теорії - як класової, партійної науки;
  • o концепція економічного базису і надбудови, єдність яких визначає спосіб виробництва життєвих благ, останній зумовлює соціальні політичні та духовні процеси життя загалом. Економічний базис - це сукупність виробничих відносин, певний ступінь розвитку матеріальних продуктивних сил;
  • o визнання класичної політичної економії теорією лише капіталістичної формації, критика та обґрунтування обмеженості основних положень.

Таким чином, можна зробити певні висновки про значний вклад К. Маркса у створення нового методу економічних досліджень, а саме діалектичного, який включає логічну абстракцію, закони матеріалістичної діалектики, індукцію і дедукцію, аналіз і синтез, поєднання історичного і логічного, одиничного, особливого і загального тощо.

Система економічних поглядів К. Маркса

Трудова теорія вартості та теорія додаткової вартості є центральними елементами економічної теорії К. Маркса. Розвиваючи теорію трудової вартості класичної політичної економії К. Маркс:

  • o вважав, що єдиним джерелом вартості є праця, а точніше соціально визначена людська діяльність. Величина вартості товару вимірюється суспільно необхідним часом, затраченим на його виробництво. Отже, згідно із законом вартості всі товари обмінюються на основі вартості, яка в них міститься;
  • o ввів поняття "ціна виробництва" як форму існування вартості. Ціна як грошове вираження вартості товару відхиляється від останньої під впливом коливань попиту і пропозиції;
  • o зазначав, що у процесі реалізації товару відбувається роздвоєння вартості на споживну (відображає його корисність) і мінову вартість (у формі мінової вартості), в основі якого лежить двоїстий характер праці, втіленої у товарі (конкретна праця створює споживну вартість, абстрактна праця створює мінову вартість);
  • o зазначив, що вартість товару визначається не кількістю робочого часу, затраченого на його виробництво, а часом на його відтворення.

При обґрунтуванні теорії додаткової вартості К. Маркс вводить поняття товару "робоча сила" як сукупності фізичних і духовних здібностей людини, який, як і будь-який інший товар, має дві властивості: вартість, яка визначається робочим часом, необхідним для його відтворення, і споживну вартість - визначається вартістю, яку вона створює.

Вчений доводить, що робоча сила - єдиний і специфічний товар, який у процесі виробництва створює вартість більшу, ніж її власна. Час, протягом якого виробляється вартість, рівна вартості робочої сили, - це необхідний робочий час (необхідна праця), а решта часу, протягом якого створюється нова вартість, - це додатковий робочий час (додаткова праця). Різниця між вартістю робочої сили і новою вартістю, створеною робітником, (споживною вартістю) - це додаткова вартість. Оскільки капіталіст привласнює результат "неоплаченої праці" як додаткову вартість, він експлуатує найманого працівника. Для визначення рівня експлуатації робочої сили капіталом К. Маркс вводить поняття норма додаткової вартості, величина якої визначається через співвідношення додаткової праці до праці необхідної або додаткової вартості до вартості робочої сили. Отже, норма експлуатації - це норма додаткової вартості.

Вчений зазначав, що за умов капіталізму експлуатація найманої робочої сили постійно зростає. Він вказував на два способи посилення капіталістичної експлуатації або підвищення норми додаткової вартості: абсолютне збільшення маси живої праці за рахунок продовження тривалості робочого дня (абсолютна додаткова вартість); зменшення тривалості необхідного часу за незмінної тривалості робочого дня (відносна додаткова вартість).

Теорія заробітної плати

На відміну від представників класичної політичної економії, які під заробітною платою розуміли плату за працю, К. Маркс трактує заробітну плату як результат обміну найманого робітника з капіталістом за продаж робочої сили. Зарплата є перетвореною формою вартості та ціни робочої сили, еквівалентною ціні засобів, необхідних для її відтворення (утримання робітника і членів його родини). Рівнями виміру її величини слугують номінальна і реальна заробітна плата. Реальна заробітна плата "ніколи не зростає пропорційно збільшенню продуктивної сили праці", змінити таку ситуацію не здатні ніякі зусилля.

У теорії грошей учений обґрунтовує товарну теорію грошей, тлумачить їх природу як специфічного товару, який стихійно виокремився із товарної маси у процесі еволюції обміну і став відігравати роль загального еквівалента - виразника вартості всіх інших товарів. При цьому гроші виконують п'ять функцій: міри вартості - виражають вартість усіх інших товарів у певній кількості (масі) грошей; засобу обігу - виступають посередниками між товарами у процесі їх обігу; засобу утворення скарбів (засобу нагромадження) - для заміни товарної форми грошовою; засобу платежу - засобу сплати боргових зобов'язань; світових грошей, коли гроші за межами внутрішньої збори обігу функціонують як загальний засіб платежу, загальний купівельний засіб або як суспільна матеріалізація багатства взагалі.

У теорії капіталу К. Маркс зазначає, що гроші є першою формою існування капіталу. В умовах капіталістичного виробництва рух грошей описується формулою Г - Т - Г1, де Г1 - Г + АГ, тобто дорівнює первісно авансовій сумі плюс деякий приріст. Саме цей рух грошей і перетворює їх у капітал. Отже, капітал виступає як само-зростаюча вартість, що приносить прибуток; є нагромадженням неоплаченої праці найманих робітників, отже, є засобом капіталістичної експлуатації робочої сили; приносить прибуток (самозростає) лише у поєднанні з робочою силою, яка створює додаткову вартість. Для капіталіста продуктивний той робітник, який виробляє додаткову вартість і забезпечує самозростання капіталу.

Новим для економічної науки став марксівський аналіз структури капіталу:

  • o органічна будова капіталу передбачає його поділ на дві вартісних частини: постійний (вартість засобів виробництва) і змінний капітал (вартість робочої сили) та відношення постійного капіталу до змінного. Це дало змогу проаналізувати специфіку руху цих частин капіталу, їх впливу на величину додаткової вартості та вартості створюваного продукту;
  • o виокремлення основного та оборотного капіталу на основі двоїстого характеру праці, втіленої у вартості товару. Відмінність між ними полягає у специфіці перенесення їх вартості при виробництві продукту (основний капітал переносить свою вартість за частинами, а оборотний капітал - одразу);
  • o поділ капіталу на застосований (основний та оборотний, що використовується на одноразові витрати) та спожитий капітал як прямі витрати на виробництво за виробничий цикл (відрахування на амортизацію, заробітну плату, витрати сировини і матеріалів);
  • o аналіз кругообороту капіталу як послідовної зміни його форм: на стадії обігу капітал існує у грошовій і товарній формах, а на стадії виробництва - у формі продуктивного капіталу. Розмежування капітал-функції і капітал-власності. Введення в аналіз руху капіталу фактора часу і швидкості.

Досліджуючи вплив структури капіталу на створення додаткової вартості, К. Маркс пропонував розрізняти поняття норми додаткової вартості та норми прибутку, трактуючи останню як зовнішню форму вияву норми додаткової вартості. Вона розраховувалася як відношення додаткової вартості до витрат виробництва (суми постійного та змінного капіталу).

Процес нагромадження капіталу К. Маркс характеризував через:

  • o абсолютний загальний закон капіталістичного нагромадження, згідно з яким відбувається нагромадження багатства у капіталістів і нагромадження злиднів, муки праці, рабства, темноти, здичавіння і моральної деградації робітничого класу;
  • o закон тенденції середньої норми прибутку до зниження. Перетворення додаткової вартості в капітал веде до зниження середньої норми прибутку внаслідок зростання органічної будови капіталу;
  • o твердження про відносне скорочення частки найманої праці у суспільному продукті (у процесі нагромадження капіталу виникає відносний надлишок населення - суть закону народонаселення);
  • o висновок, що гонитва за додатковою вартістю, яка є спонукальним мотивом і кінцевою метою капіталістичного виробництва, неминуче призводить до погіршення становища робітничого класу, загострення класової боротьби, закономірним наслідком якої е зміна наявного соціального устрою.

К. Маркс запропонував оригінальну теорію розподілу доходів, суть якої полягає у тому, що всі доходи (прибуток, процент і земельна рента) промислових, торговельних і грошових капіталістів, а також землевласників є результатом розподілу ними додаткової вартості, створеної найманими працівниками у сфері матеріального виробництва. На основі цього робиться висновок, що всі вони, незалежно від того, в якій господарській сфері діють, є експлуататорами.

Теорія суспільного відтворення

К. Маркс досліджував проблему перерозподілу валового національного продукту, започатковану в економічній таблиці Ф. Кене. К. Маркс створив двосекторну модель (у Ф. Кене - трисекторна), яка описує взаємозв'язок між галузями, що випускають засоби виробництва і предмети споживання. Вчений запропонував схеми простого та розширеного відтворення, остання є першою моделлю економічного зростання. При цьому він наголошував на важливості дотримання пропорцій як у структурі виробленого продукту в масштабах суспільства, так і в структурі вартості певного продукту (умови для відтворення капіталу). К. Маркс зробив висновок про фатальний характер основної суперечності капіталізму - виробництво не для споживання, а для отримання прибутку.

Вчений дав розгорнуту критику теорії економічних криз недоспоживання. У власній теорії економічних криз надвиробництва він доводив неминучість і регулярність економічних криз за умов капіталізму, які є результатом внутрішніх суперечностей і вичерпання капіталізму як носія суспільного прогресу. Причинами економічних криз вважав, по-перше, відсутність автоматичного зростання сукупного попиту слідом за розширенням виробництва; по-друге, нерівномірність відтворення та циклічності оновлення основного капіталу, масова заміна якого відбувається періодично, з інтервалом у 10-12 років. Проаналізував причинно-наслідкові характеристики економічного циклу: причина - піднесення, викликане зростанням сукупного попиту для нагромадження з метою отримання прибутку, відбуваються переструктуризація економіки, зростання інвестицій, створення нових робочих місць і зменшення безробіття, підвищення зарплати; як наслідок - спад, оскільки зростання попиту на працю перевищує його пропозицію, знижується норма прибутку та уповільнюється нагромадження. І починається новий економічний цикл.

К. Маркс ввів поняття міжгалузевої конкуренції та переміщення капіталу. Міжгалузеву конкуренцію він визначав як змагання за прибуткове вкладення капіталу. Оскільки різні галузі народного господарства мають різну норму прибутку, то відбувається переміщення капіталу з менш прибуткових у більш прибуткові. Як наслідок, у менш прибуткових галузях пропозиція зменшується, ціни та прибутки зростають, а у більш прибуткових відбувається зворотний процес. Загалом економіка спрямовується до формування середньої норми прибутку в усіх галузях.

Вчення про соціалізм і комунізм

К. Маркс вважав капіталізм зрілою ринковою економікою, що самовичерпала свій потенціал, обґрунтовував неминучість його загибелі в результаті притаманних йому внутрішніх суперечностей.

Аналізуючи процеси розвитку концентрації та централізації капіталу, поглиблення кооперації праці, він приходить до висновку про неминучість загострення основної суперечності капіталізму

- між суспільним характером виробництва та приватним характером привласнення його результатів. Суспільне виробництво технічно та організаційно визріло для суспільного контролю, для зміни економічної системи. Усуспільнення праці стає несумісним з "капіталістичною оболонкою", що і призведе до соціалістичної революції, встановлення диктатури пролетаріату і створення нового суспільного устрою - комунізму.

К. Маркс самовичерпання капіталізму пов'язував також з науково-технічним прогресом. Стверджував, що тенденція щодо витіснення людської праці з процесу виробництва та перетворення робітника на контролера виробничого процесу призводить до руйнування економічної системи, побудованої на експлуатації безпосередньої праці. Суспільним багатством стає праця наукова, однак ринковий механізм не здатний ефективно регулювати цю сферу людської діяльності.

У працях К. Маркса не було розроблено наукової моделі соціалізму, сформульовані лише загальні положення.

  • 1. Комуністичне суспільство у своєму розвитку пройде дві стадії: соціалізм і комунізм. їх спільними рисами будуть: утвердження суспільної власності, рівність усіх трудящих щодо засобів виробництва; відсутність товарного виробництва, конкуренції, ринку та грошей; відсутність експлуатації, колективізм, планомірне і безкризове ведення господарства.
  • 2. Для соціалізму характерним буде збереження деяких рис попередніх суспільних устроїв: поділу праці та розподілу за працею, держави.
  • 3. При комунізмі відбудеться докорінна перебудова людського суспільства; не буде ніяких суперечностей, характерних для попередніх устроїв, і людське суспільство житиме за принципом "від кожного - за здібностями, кожному - за працею".

Аналіз теоретичного спадку К. Маркса дає змогу визначити такі найважливіші здобутки його вчення:

  • o збагачення методології дослідження економічних і соціальних явищ, створення оригінального аналітичного апарату наукового аналізу;
  • o обґрунтування концепції історичної єдності людського суспільства;
  • o глибоке дослідження еволюції індустріально-ринкового господарства, виявлення важливих рис капіталістичної економічної системи;
  • o розвиток теорії суспільного відтворення і його циклічності;
  • o поглиблення трудової теорії вартості.

В економічній літературі ідеї К. Маркса піддаються суттєвій критиці, зокрема вказується на:

  • o тенденційність, політичну упередженість і запрограмованість кінцевих результатів наукового дослідження;
  • o претензію на володіння абсолютною істиною, жорстку непримиренність щодо інших теоретичних позицій, визначення власного учення єдино науковим;
  • o переконання у тому, що стрижень історії становить боротьба класів на основі антагоністичності їх інтересів;
  • o однофакторний аналіз вартості, ціни та доходів на основі визнання пріоритетності єдиного ресурсу - праці.

Незважаючи на висловлені зауваження, сучасні дослідники вважають теоретичну систему К. Маркса та марксизму одним із важливих напрямів світової економічної думки, якому притаманні наукові помилки і прозріння і без якого неможливо уявити сучасну економічну науку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші