Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Логіка arrow Логіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Закон несуперечності

Закон несуперечності вперше теоретично сформулював Арістотель: "Неможливо, щоб одне і те саме водночас було і не було притаманне одному й тому самому в одному і тому ж відношенні". Сучасною логічною мовою: два суперечливих висловлювання стосовно одного предмета, взятого в одному й тому ж відношенні, в один і той самий час, не можуть бути відразу істинними або хибними - одне із них істинне, інше - хибне.

Формальний вираз закону несуперечності: -"(Ал-*А), де А- символ, що позначає висловлювання, л - символ, що позначає кон'юнкцію, -" символ, що позначає заперечення (чит. неправильно, що А і не-А).

Таблиця істинності для формального визначення істиннісного значення закону несуперечності:

Таблиця істинності для формального визначення істиннісного значення закону несуперечності

Для правильного розуміння сутності закону несуперечності потрібно визначити, що таке суперечність і несуперечність.

Суперечність (лат. - твердження і його заперечення (Арістотель); відношення між несумісними за обсягом поняттями А і не-А; відношення між певними видами висловлювань; властивість міркувань, в якому свідомо або несвідомо порушується закон несуперечності. У символічній логіці - кон'юнкція висловлювання А і його заперечення не-А за формулою (А л -"А).

Розрізняють такі види суперечностей:

І. Об'єктивну та суб'єктивну.

Об'єктивна (реальна) суперечність - виявлене у процесі пізнання об'єктивного світу відношення суперечності між структурними елементами складно організованої системи. Таку суперечність визначають як етап у розвитку певної системи. Наприклад, у суспільстві виникають суперечності між певними соціальними групами людей; між зростаючими потребами людей і можливостями їх задоволення тощо; у державі виникають суперечності між Законом і беззаконням, між гілками влади та ін.; суперечності, які постають у процесі міркувань, коли різні соціально структуровані групи людей, котрі мають свої інтереси, висловлюють суперечливі один одному думки, погляди на одну й ту саму проблему. Відношення суперечності, що виникають між структурними елементами певної системи, потребують вирішення.

Об'єктивні суперечності, які постають у певних структурно організованих системах, називають ще діалектичними суперечностями. Вони є предметом дослідження особливої філософської теорії розвитку - теорії діалектики.

Суб'єктивна суперечність - суперечність, що виникає в міркуваннях конкретної особи х за порушення нею закону несуперечності й визначається як непослідовність у міркуваннях за формулою А й не-А. Суб'єктивна суперечність визначається як формально-логічна суперечність і поділяється на такі види:

1. Явна і неявна суперечність.

Явна суперечність - виражене певною мовою відношення між твердженням і його запереченням у міркуваннях особи х> одне із них є істинним, а інше хибним. Наприклад: "Ця троянда червона, і ця троянда не червона". Явна суперечність має формальний вираз А а-* А.

Неявна (прихована) суперечність - висловлювання, в якому містяться несумісні за законом несуперечності поняття на зразок "багатий бідняк", "вільний раб", "розумний дурень", "неук, що все знає" і под.; висловлювання, в якому неявно існує відношення суперечності. Наприклад: "Усі військовослужбовці - чоловіки, але серед них є і жінки"; "Я завжди кажу правду, крім окремих випадків"; "Він володів надзвичайною скромністю, на чому сам неодноразово наголошував"; "Синоптики помиляються лише раз, але щодня".

У контексті міркувань з метою виявлення неявної суперечності у висловлюваннях, де певний термін має кілька смислів, потрібно визначити, в якому смислі використано цей термін. Так, у висловлюванні "Я не дуже добре підготувався до іспиту з логіки, але з логікою у мене все в порядку" термін "логіка" вжита у різних смислах: як стихійна логіка ("з логікою у мене все в порядку"); як навчальний предмет ("я не підготувався до іспиту з логіки"). Якщо застосувати термін "логіка" в одному смислі, то виникне суперечність; якщо в різних смислах, то суперечності не буде.

2. Контактна і дистантна суперечність

Визначаються у часовому вимірі міркування особи х.

Контактна суперечність - ствердження А і відразу ствердження не-А, тобто особа х казала А і відразу вказала не-А ("Я зараз збрехав і я зараз не збрехав").

Дистантна суперечність визначає триваліший часовий вимір промовленої суперечності, тобто спочатку стверджується А, а через певний час Ь стверджується не-А. Дистантна суперечність виявляється, коли логічно аналізують тексти, усні промови. Наприклад, на підставі певної домовленості між певними особистостями, особа Н. підтверджує цю домовленість, кажучи "Так", а через певний час вона не підтверджує цю саму домовленість, кажучи "Не так".

II. У сфері міркувань виокремлюють ще такий різновид суперечності, який отримав назву парадоксу.

Несуперечність - властивість правильного мислення людини, що випливає з дотримання нею закону несуперечності в міркуваннях; властивість двох висловлювань, які перебувають у відношенні протилежності (контрарності) - бути водночас хибними, у відношенні під протилежності (під контрарності) - бути водночас істинними. Це принцип побудови формальних і неформальних систем знання (теорій) (див. 4); вимога до систем правових норм (Кодексів), що регулюють певні сфери суспільних відношень.

Закон несуперечності визначає: умови, за яких існує суперечність у міркуваннях, а саме, коли йдеться про один і той самий предмет (цей предмет береться в один і той самий час; в одному і тому ж відношенні); вимоги несуперечності, послідовності в міркуваннях. Несуперечність, послідовність - суттєва властивість правильних міркувань.

Засобами логічного аналізу міркувань, виражених природною мовою, можна визначити сферу дії закону несуперечності:

  • 1. Закон несуперечності не застосовується до понять, що перебувають у відношенні протилежності, наприклад, "чорне - біле", "добро - зло", "істинне висловлювання - хибне висловлювання", оскільки поняття, перебуваючи у відношенні протилежності, не суперечать один одному.
  • 2. Закон несуперечності застосовується до понять, які перебувають у відношенні протиріччя: "чорне - не чорне"; "правдиве повідомлення - неправдиве повідомлення"; "легітимна влада - нелегітимна влада".
  • 3. Закон несуперечності не застосовується: до пари висловлювань, що перебувають у відношенні протилежності (контрарності), наприклад, "Усі студенти вивчають математику (х)" і "Жоден студент не вивчає математику" (аг), оскільки вони можуть бути водночас хибними; до пари висловлювань, які перебувають у відношенні підпротилежності: "Декотрі вчені вигадують гіпотези" (і) та "Декотрі вчені не вигадують гіпотез" (і)" оскільки вони можуть бути водночас істинними.

Закон несуперечності застосовується: до пари висловлювань, коли в одному висловлюванні дещо стверджується про певний клас предметів загалом, а в іншому - про окремі елементи цього класу, внаслідок чого вони не можуть бути водночас істинними або водночас хибними: "Усі планети Сонячної системи мають свої супутники" (х) і "Деякі планети Сонячної системи не мають своїх супутників" (і); "Жоден студент не є спортсменом" (х) і "Деякі студенти є спортсменами" (і).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші