Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Національна економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

  • 4.1. Економічний потенціал національної економіки: структура та особливості.
  • 4.2. Характеристика основних складових економічного потенціалу.
  • 4.3. Національне багатство як складова економічного потенціалу країни.

Економічний потенціал національної економіки: структура та особливості

У широкому розумінні потенціал (від лат. роtentia - сила) визначає можливості, джерела, наявні запаси і засоби, які можуть бути введені в дію, використані для вирішення певного завдання та досягнення поставленої мети* У вужчому розумінні поняття "потенціал" прийнято вживати як синонім "можливостей" у будь-якій сфері, "ступеня потужності" у будь-якому аспекті. У науковій літературі потенціал розглядається у двох аспектах: ресурсному та з погляду можливостей досягати певного результату. З позицій ресурсного підходу науковці трактують потенціал як сукупність різних видів ресурсів, необхідних для функціонування або розвитку системи. Так, Л.І. Абалкін зазначає, що поняття "потенціал" і "ресурси" не слід протиставляти. Потенціал е "узагальненою характеристикою ресурсу", прив'язаного до місця та часу. З погляду можливостей, потенціал розглядається як здатність за допомогою наявних ресурсів здійснювати економічну діяльність. Узагальнення цих двох підходів дає можливість визначити потенціал як максимальні можливості раціонально використовувати всі види ресурсів для досягнення поставлених цілей з урахуванням впливу середовища, в якому функціонують усі суб'єкти господарювання1.

Стосовно національної економіки потенціал визначається як сукупність економічних можливостей держави, які можуть бути використані для забезпечення всіх її матеріальних потреб. Тобто економічний потенціал є узагальненою кількісно-якісною оцінкою наявних ресурсів, якими володіє країна і які використовуються (або можуть бути мобілізовані для використання) для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Економічний потенціал країни характеризує здатність і можливості суспільства виробляти товари й послуги та забезпечувати розширене відтворення з метою задоволення економічних потреб суспільства і підвищення якості життя населення. Оскільки суспільне виробництво є процесом перетворення ресурсів на товари в необхідному обсязі і належної якості, то вирішальне місце в ньому посідає ефективність використання взаємозалежних і взаємозумовлених ресурсів, а саме: виробничих, трудових, природних, фінансових, науково-технічних, управлінських, інформаційних, знань. Від того, в яких кількісних і якісних співвідношеннях національна економіка використовує їх, залежать темпи її розвитку. Водночас різноманітний склад і поєднання ресурсів відображають різні аспекти і рівні розвитку національної економіки. Якщо виробничі, фінансові, трудові та природні ресурси характеризують вихідні можливості функціонування економіки, то темпи і масштаби її зростання визначаються розвитком науки, знань, інноваційними перетвореннями, які забезпечують приріст виробництва та суттєве зниження його ресурсомісткості, поліпшенням організації виробництва та ефективністю управління його процесами. У цьому аспекті варто говорити про потенціал розвитку національної економіки, який визначається не тільки вихідними ресурсами, а й наявними в країні науково-технічними, інноваційними, інформаційними та управлінськими можливостями забезпечити економічне зростання.

Величина економічного потенціалу свідчить про ступінь незалежності національної економіки, якість життя населення, роль і значення країни у світовій господарській системі. Разом з тим рівень його використання залежить від виробничих можливостей всіх галузей національної економіки, економічного устрою країни, зовнішньоекономічної ситуації, економічної політики уряду, чинного господарського механізму. Недосконалість останнього, зокрема, може призвести до нераціонального, малоефективного та витратного використання економічного потенціалу. Роль кожної держави в сучасному світі визначається насамперед економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу.

Властивостями економічного потенціалу є: цілісність, складність, комунікативність, ієрархічність, здатність до розвитку. Цілісність означає, що економічний потенціал розглядається як цілісна система, яка складається з сукупності окремих елементів; складність характеризується обсягом інформації, необхідної для формування та розвитку потенціалу, складністю опису та управління, багатовекторністю розвитку; комунікативність пов'язана зі взаємодією та взаємозалежністю потенціалу і зовнішнього середовища, де потенціал як система формує та виявляє свої властивості тільки в процесі взаємодії з зовнішнім середовищем; ієрархічність означає, що кожен компонент потенціалу може розглядатись як система (підсистема) більш широкої або вищої системи; здатність до розвитку означає, що економічний потенціал сприймає та використовує нові знання, технологічні ідеї, наукові розробки та новації, які забезпечують його розвиток. Джерелами розвитку економічного потенціалу є: зростання інвестиційної й інноваційної активності; розвиток конкуренції; впровадження ефективних форм і методів управління, зниження рівня ресурсомісткості виробництва.

Для аналізу рівня розвитку економічного потенціалу країни необхідна оцінка його обсягу, стану та динаміки. Під оцінкою економічного потенціалу слід розуміти визначення його обсягу у вартісному вираженні, а також розрахунок ефективності використання економічних ресурсів та ступеня досягнення цілей економічного розвитку. Слід зазначити, що на сьогодні ще не розроблені ні вітчизняні, ні міжнародні стандарти оцінювання величини економічного потенціалу, не сформувалося єдиної думки щодо методологічних принципів, підходів, показників та способів його вимірювання. В наукових джерелах1 для оцінки економічного потенціалу пропонують використовувати два основних способи: кількісний і якісний. Характеристика способів оцінки економічного потенціалу подана на рис. 4.1.

Кількісна характеристика економічного потенціалу включає два загальних підходи. Перший полягає у вартісній оцінці ресурсів, якими володіє національна економіка (залучених у виробництво та потенційних), а другий передбачає визначення можливого економічного результату від використання всіх ресурсів, які залучаються у виробничий процес у певному періоді.

Найбільш універсальним показником кількісної оцінки економічного потенціалу є валовий внутрішній продукт. Він характеризує не тільки досягнутий рівень розвитку національної економіки, а й особливості його галузевої структури, ефективність функціонування окремих сфер діяльності, галузей та регіонів, ступінь інтеграційних процесів. Під час обчислення обсягу ВВП як інтегрального вимірника величини економічного потенціалу беруть до уваги чинники, які впливають на рівень і динаміку економічного потенціалу. До таких чинників належать: обсяг і доступність наявних ресурсів; досягнутий країною рівень технічного розвитку, який визначає якість і продуктивність технологічної бази економіки; нагромаджений країною інноваційний потенціал (наявність прикладних і фундаментальних наукових досліджень), рівень підготовки кадрів, що характеризує якість трудових ресурсів, їх творчий потенціал, продукування ідей і новацій.

В основу якісної оцінки економічного потенціалу закладаються параметри, які характеризують динаміку та тенденції розвитку національної економіки, ступінь використання ресурсів виробництва, закономірності розвитку та зміни структурних макроекономічних пропорцій.

Оцінка ефективності використання економічного потенціалу здійснюється у двох вимірах: цільовому та ресурсному. Цільова ефективність характеризує суспільне виробництво з позицій рівня розвитку і ступеня задоволення потреб суспільства. Ре

Змістова характеристика способів оцінки економічного потенціалу країни

Рис. 4.1. Змістова характеристика способів оцінки економічного потенціалу країни

сурсна відображає ефективність організації суспільного виробництва з позицій найбільш раціонального використання обмежених ресурсів, комбінування факторів виробництва, впровадження ресурсозберігаючих технологій. Цільова та ресурсна ефективність є взаємопов'язаними категоріями. Цільова ефективність змінюється прямо пропорційно ресурсній, а саме обсягу і якості використовуваних ресурсів. За підвищення цільової ефективності, яка базується на зростанні ефективності використання кожної одиниці наявних ресурсів, забезпечується інтенсивний тип використання економічного потенціалу.

У прикладному аспекті економічний потенціал слід розглядати з таких позицій:

  • а) натурально-речового складу (за видами використовуваних ресурсів);
  • б) реального стану, тенденцій і перспектив розвитку та використання (динамічний аспект);
  • в) організаційних форм управління цим потенціалом, зокрема за сферами діяльності (промисловий, аграрний, соціальний, експортний, туристично-рекреаційний, освітній та ін.), регіонами країни, рівнями управління;
  • г) окремих його складових, розташованих як на власній території, так і за її межами;
  • д) внеску окремих організаційно-правових форм господарювання, передбачених законодавством країни, у загальні результати функціонування національної економіки (структурний аспект).

За натурально-речовим складом економічний потенціал включає систему потенціалів, які характеризуються різними видами ресурсів, тенденціями і закономірностями їх використання, чинниками, які впливають на ефективність споживання в процесі створення суспільних благ. Основними елементами економічного потенціалу є: природно-ресурсний; виробничо-технологічний; інвестиційний; науково-технічний; трудовий; інформаційний потенціали та потенціал управління (табл. 4.1).

Кожен із зазначених потенціалів характеризується певною величиною і якісним складом відповідних економічних ресурсів та умовами їх ефективного використання. Економічні ресурси - це основні елементи економічного потенціалу, наявні у суспільства на кожному етапі розвитку продуктивних сил, за допомогою яких досягаються конкретні цілі економічного і соціального розвитку.

У структурі ресурсної складової економічного потенціалу можна виокремити: природні (водні, земельні, біологічні, мінеральні, лісові) ресурси; джерела енергії; економічно активне населення; знання, наукові та технічні розробки; основні засоби; фінанси, грошові засоби; нематеріальні ресурси, в тому числі науково-технічну й економічну інформацію. їх використання є взаємозалежним, адже для використання, приміром, земельних ре-

Таблиця 4.1. Характеристика економічного потенціалу за його складовими

з/п

Складові потенціалу

Характеристика

1

Природно-ресурсний потенціал

Сукупність наявних і тих, що можуть бути мобілізовані, природних умов і ресурсів, які впливають на економічну діяльність та використовуються чи можуть бути використані у процесі виробництва економічних благ

2

Трудовий потенціал

Кількість і якість наявних трудових ресурсів з урахуванням можливості їх збільшення за досягнутого рівня розвитку науки і техніки

3

Інвестиційний потенціал

Здатність залучати у виробництво й ефективно використовувати інвестиційні ресурси для здійснення реальних і фінансових інвестицій, які матеріалізуються у новостворюваних факторах суспільного виробництва та суспільній інфраструктурі

4

Науково-технічний потенціал

Сукупна можливість національної економічної системи генерувати необхідні знання, що втілюється в кількісних і якісних характеристиках винаходів та нововведень і визначається чисельністю та рівнем професійності вчених, зайнятих у різних галузях науки

5

Інформаційний потенціал

Наявні та такі, що можуть бути мобілізовані, обсяги інформаційних ресурсів, інформаційної техніки і технологій для створення власних ресурсів, збирання, накопичення, обробки й використання різноманітних форм інформації для задоволення відповідних потреб суспільства

6

Виробничо-технологічний потенціал

Сукупність засобів виробництва та способів їх залучення для перетворення предметів праці на продукцію для кінцевого споживання, необхідних для задоволення потреб суспільства

7

Потенціал управління

Наявні способи і вміння визначати цілі, приймати рішення, формувати програми, розподіляти функції та координувати діяльність організацій і людей у виконанні їх завдань і функцій, формувати механізми управління, раціоналізувати структури організацій і забезпечувати ефективність їх діяльності

сурсів необхідна техніка, а для її роботи потрібні мінеральні ресурси - паливо.

Розвиток економічного потенціалу пов'язаний з використанням таких властивостей ресурсів, як взаємодоповнюваність, взаємозамінність, обмеженість і мобільність. Взаємодоповнюваність характеризує можливості покращання якісних параметрів вихідного ресурсу з метою підвищення ефективності його використання. Наприклад, для ефективного використання природних ресурсів застосовують технології і знання - економічний ресурс, який на основі науково-технічних розробок дає можливість зробити взаємодоповнюваність більш ефективною й оптимальною. У свою чергу, знання є основою людських ресурсів і полягають у набутті конкретних знань, умінь, професійних навичок. Взаємозамінність економічних ресурсів передбачає можливість досягнення результату виробництва за різного комбінування вихідних ресурсів, заміни одного економічного ресурсу на інший. Зокрема, щоб збільшити ефективність виробництва, можна змінити технології виробництва або підвищити рівень кваліфікації, забезпечивши набуття працівниками знань для більш ефективного виконання ними посадових обов'язків, підвищення продуктивності праці. Разом з тим здатність до заміни економічних ресурсів є обмеженою й не може бути повною. Обмеженість ресурсів за безмежності потреби в них для виробництва благ зумовлює необхідність ефективного використання економічних ресурсів для максимально повного задоволення потреб суспільства. Для забезпечення економічного зростання необхідно приймати рішення стосовно ефективного розподілу ресурсів, тобто про їх використання таким чином, щоб одержати максимальний результат. Мобільність економічних ресурсів полягає в їх здатності переміщуватися між галузями, регіонами, країнами. Стосовно конкретного економічного ресурсу ступінь мобільності є різним і залежить від системи об'єктивних і суб'єктивних чинників. Зокрема, мінімальну мобільність має економічний ресурс - земля, а найбільшою мобільністю характеризуються людські ресурси, здатні переміщуватися між національними економіками. Основним завданням суб'єктів економічної діяльності є постійне підвищення ступеня ефективності й раціональності використання економічних ресурсів з урахуванням означених вище їхніх властивостей.

Економічний потенціал є основою національної економіки, від якого безпосередньо залежать її нормальне функціонування, а також темпи й масштаби економічного зростання. Сучасний

стан економіки України характеризується значним руйнуванням основних елементів економічного потенціалу, що зумовлено такими причинами1: відсутністю належної державної політики раціонального використання економічних ресурсів, зниженням ресурсомісткості, слабким впровадженням ресурсозберігаючих технологій; неефективним використанням природних ресурсів; несформованістю умов для науково-технічного розвитку країни; використанням застарілих технологій виробництва; високими ризиками інвестиційної діяльності, відсутністю дієвих механізмів ЇЇ активізації та стимулювання.

Основним напрямом підвищення ефективності використання економічного потенціалу країни та його збалансованості є обмеження впливу стримувальних чинників і активізація впровадження ресурсозберігаючих технологій.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші