Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Теорема Рональда Коуза

Теорема Р. Коуза викладена в його статті "Проблема соціальних витрат". В якій розглядається проблема зовнішніх ефектів (екстерналій). Так називають побічні результати будь-якої діяльності, які стосуються не безпосередніх її учасників, а третіх осіб [1].

Теорема Коуза стверджує: "Якщо права власності чітко визначені і трансакційні витрати дорівнюють нулю, то розміщення ресурсів (структура виробництва) буде залишатися незмінною і ефективною незалежно від змін в розподілі прав власності". Отже, з точки зору Коуза, в умовах нульових трансакційних витрат (а саме з цих умов виходила стандартна неокласична теорія) ринок сам зуміє впоратися із зовнішніми ефектами. Таким чином, висувається парадоксальне положення: при відсутності витрат з приводу укладання угод структура виробництва залишається такою ж незалежно від того, хто яким ресурсом володіє. Теорема доводилась Коузом на прикладах, частково умовних, частково взятих із реального життя [2].

Сьогодні теорема Коуза вважається одним із найбільш яскравих досягнень економічної думки другої половини минулого століття:

  • - вона розкриває економічний сенс прав власності;
  • - відводить звинувачення ринку в "провалах";
  • - виявляє ключове значення трансакційних витрат;
  • - показує, що посилання на зовнішні ефекти - недостатні підстави для державного втручання.

Примітки

  • 1. Приклади: 1) негативних екстерналій: забруднення річки відходами підприємства; дим із заводської труби, яким мають дихати люди, які проживають біля заводу; 2) позитивні: приватні квітники, якими можуть милуватися люди, що проходять мимо них тощо.
  • 2. Приклади наведені: История экономических учений / Под ред. В. Автономова, О. Ананьина, Н. Макашевой : Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2000. - С.665-666.

Кінцевий висновок Коуза наступний: "якби всі права були ясно визначені і прописані, якби трансакційні витрати дорівнювали нулю, якби люди погоджувались чітко притримуватися результатів добровільного обміну, то ніяких екстерналій не було б". "Провалів ринку" в цих умовах не відбувалось би, і в держави не залишалось би ніяких підстав для втручання з метою корегування ринкового механізму (с.666).

Теорія "економіки пропозиції"

Теорія "економіки пропозиції" побудована на традиційній для неокласичного напряму основі - впливі сукупної пропозиції на економічну рівновагу, яка бере початки ще з досліджень Сея.

Ця теорія основну причину нестабільності економічного розвитку та стагнації, посиленої інфляцією, або стагфляції, вбачає у нестачі обсягу національного продукту. На грунті цих уявлень на противагу кейнсіанським уявленням була побудована макроекономічна модель, що зорієнтована на пропозицію[1]. Якщо в кейнсіанській моделі велике значення з метою здійснення антиінфляційної політики надавалося зростанню сум податків як в абсолютному, такі у відносному розумінні, то теоретики "економіки пропозиції" стверджують, що з часом більша частина податків трансформується у витрати виробництва і перекладається на споживачів у вигляді більш високих цін. Тому зростання податків викличуть ефект підвищення темпу інфляції пропозиції. А збільшення при допомозі держави податкового тиску на підприємства приведе лише до стагфляції, тобто зростанню і інфляції і безробіття.

А. Лаффер вводить поняття граничних податкових ставок, перевищення яких знижуватиме стимули до праці, підприємництва, заощаджень та інвестицій. Результатом буде зменшення пропозиції товарів і послуг, а отже, й доходів державного бюджету. Парадокс полягає утому, що для збільшення податкових надходжень до бюджету потрібно знизити податкові ставки за межу граничних. Залежність між податковими ставками та доходами бюджету держави одержала назву "закону Лаффера" [2].

Примітки

  • 1. Автором цієї теорії став відомий дослідник з США, професор університету Південної Кароліни А. Лаффер. Погляди А. Лаффера поділяв і Нобелівський лауреат з економіки 1999 року, професор Колумбійського університету Р. Манделл. Вони вважали, що економіка пропозиції формується на основі вирішення проблем нагромадження капіталу та державних фінансів.
  • 2. Рекомендації прихильників теорії пропозиції були реалізовані й одержали апробацію в заходах економічної політики деяких країн у першій половині 80-х рр. минулого століття, які зважилися на істотне зниження податкових ставок, скорочення соціальних програм, надання податкових пільг інвесторам, скорочення термінів амортизації устаткування. Практика підтвердила наявність залежностей, про які говорили прихильники теорії пропозиції, але близькість цих зв'язків залишалася предметом дискусій.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші