Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Історія arrow Новітня історія країн Європи та Америки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Югославсько-радянський конфлікт 1948 р.

У лютому 1948 р. Й. Броз Тіто був запрошений до Москви на нараду з проблем Ватіканської федерації та інших питань. Проте він відправив туди делегацію у складі Е. Карделя, М. Джиласа й А. Бакари-ча. Сталін сприйняв це як вияв непокори. 18—19 березня 1948 р. з Югославії були відкликані радянські військові й цивільні спеціалісти, а в Москві перервані переговори з югославською торговою делегацією. У березні—травні 1948 р. відбувся обмін листами між радянським і югославським керівництвом. У своїх листах, адресованих Тіто, Сталін і Молотов звинувачували югославських лідерів у погіршенні стосунків між обома країнами. Тіто відкидав висунуті проти нього звинувачення й намагався виправдатися. Його позицію підтримав пленум ЦК КПЮ.

Бажаючи продемонструвати свою вірність марксизму-ленінізму й беззастережне прийняття радянського досвіду соціалістичного будівництва, лідери Югославії 28 квітня 1948 р. ініціювали черговий закон про націоналізацію, який не мав прецеденту в східноєвропейських країнах. Він розширив державний сектор за рахунок малих і середніх підприємств, що не потрапили під націоналізацію 1946 р. Йшлося, практично, про одержавлення всієї промисловості.

Проте Сталін, маючи намір дати урок керівництву інших країн народної демократії, переніс обговорення югославського питання в Інформбюро. На Бухарестській нараді країн-учасниць (червень 1948 р.) було прийнято резолюцію, в якій містилися звинувачення керівників КПЮ у закулісній критиці ВКП(б) і СРСР, невизнанні марксистської теорії тощо. Таким чином, конфлікт переріс у відкриту пол іти ко-ідеологічну війну. Улітку 1948 р. в СРСР і країнах народної демократії була розгорнута широка антиюгославська кампанія.

V з'їзд КПЮ (липень 1948 р.) відхилив резолюцію Інформбюро й водночас заявив про своє прагнення ліквідувати розходження з ЦК ВКП(б) та з Інформбюро. Більша частина членів КПЮ і безпартійних громадян підтримали своє керівництво. Кампанія проти "інформбюровщини", що розгорнулася у країні, поляризувала югославське суспільство, створила атмосферу нагнітання напруженості й підозрілості. Увійшли в практику адміністративні методи керівництва економікою, посилилися репресії проти політичних супротивників. У січні 1949 р. проголошено курс на масову колективізацію сільського господарства. Чисельність СТК зросла з 1318 у 1948 р. до 6668 у 1950 р.

Погіршення відносин з Радянським Союзом і країнами народної демократії змусило югославське керівництво шукати підтримки капіталістичних держав. У липні 1948 р. США і Югославія уклали угоду про звільнення "заморожених" у США югославських активів та майна на суму 47 млн. доларів. Водночас були врегульовані претензії з приводу націоналізації Югославією американської власності (США отримали компенсацію у розмірі 17 млн. доларів), а також проведені взаємні розрахунки за ленд лізом.

У 1949 р. взаємні звинувачення між керівництвом Югославії і країн радянського блоку посилились. Наприкінці вересня радянський уряд денонсував радянсько-югославський союзний договір. Прикладові СРСР наслідували всі країни народної демократії. Югославія опинилася в економічній блокаді, що підштовхнуло її до розширення торговельно-економічних зв'язків із західними країнами.

Чергові звинувачення на адресу КПЮ містилися в резолюції наради Інформбюро, що відбулася в Будапешті у листопаді 1949 р. У документі, зокрема, стверджувалося, що югославське керівництво встановило у країні антикомуністичну поліцейську диктатуру фашистського типу і є наймитом імперіалістичної реакції. Це призвело до остаточного розриву відносин Югославії з СРСР і країнами народної демократії, хоча формально дипломатичні зв'язки між ними усе ж не були розірвані. Після появи будапештської резолюції керівництво КПЮ відійшло від своєї "оборонної" позиції й розгорнуло широку кампанію проти Радянського Союзу та його сателітів. Воно звинувачувало сталінське керівництво в переродженні соціалізму в державно-капіталістичну систему, в догматичній ревізії марксизму-ленінізму, бюрократизації партії і країни.

Югославсько-радянський конфлікт, який досяг у 1949— 1953 pp. свого апогею, помітно вплинув на Югославію. Змінилося геополітичне становище ФНРЮ: з активного члена табору народної демократії Югославія перетворилася на країну, йому об'єктивно протилежну. Конфлікт став потужним імпульсом для зростання жорстокості комуністичних режимів, становлення адміністративно-командної системи, форсування соціалістичних перетворень як у Югославії, так і в інших країнах соціалістичного табору. У самій Югославії різко зросла внутрішньополітична напруженість. Для виживання необхідно було внести зміни в зовнішню і внутрішню політику країни.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші