Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Поняття про зміст освіти.

Одне з центральних питань дидактики — чого навчати дітей різного віку, які знання давати їм, які уміння і здібності розвивати в них? Розв'язуючи цю проблему, дидактика розробляє теоретичні основи формування змісту освіти.

Зміст освіти — система знань, практичних умінь і навичок, досвіду творчої діяльності, світоглядних ідей, якими учні оволодівають у процесі навчання. Це педагогічно адаптований соціальний досвід людства, тотожний за структурою (звісно, не за обсягом) людській культурі в усій її повноті.

Зміст освіти складається з чотирьох основних компонентів: досвіду пізнавальної діяльності, зафіксованого у формі її результатів — знань; досвіду різних способів діяльності — у формі умінь діяти за зразком; досвіду творчої діяльності — у формі умінь приймати нестандартні рішення в проблемних ситуаціях; досвіду ставлення до навколишньої дійсності — у формі світоглядних, морально-естетичних орієнтацій.

1. Пізнавальний досвід включає знання про природу, суспільство, мислення, техніку, засоби діяльності, засвоєння яких забезпечує формування у свідомості учнів наукової картини світу.

Зміст освіти містить у собі такі види знань:

  • - основні поняття і терміни;
  • - факти повсякденної дійсності і науки;
  • - основні закони науки, що розкривають зв'язки і відношення між різними об'єктами і явищами дійсності;
  • - теорії, що містять систему наукових знань про певну сукупність об'єктів, взаємозв'язки між ними, методи пояснення і прогнозування явищ даної предметної галузі;
  • - знання про способи наукової діяльності, методи пізнання й історію одержання наукових знань;
  • - оцінні знання, знання про суспільні норми ставлення до різноманітних явищ життя.
  • 2. Практичний досвід включає уміння і навички, які можуть бути загальними (складання плану, виділення суттєвого, порівняння, формулювання висновків, конспектування, анотування, робота з підручником, словниками, довідниками тощо) і спеціальними, що формуються лише в рамках певних навчальних предметів (уміння розв'язувати фізичні або математичні задачі, ставити досліди з хімії, креслити тощо).
  • 3. Досвід творчої діяльності забезпечує готовність школярів до розв'язання нових проблем, до перетворення дійсності. Він виявляється в:
    • - самостійному перенесенні знань і умінь у нову ситуацію;
    • - баченні нових проблем в знайомій ситуації; баченні структури об'єкта і його нових функцій;
    • - самостійному комбінуванні відомих способів діяльності в нові;
    • - баченні різноманітних способів розв'язання проблеми й альтернативних доказів;
    • - створенні принципово нового способу розв'язання проблеми, що не є комбінацією відомих.
  • 4. Досвід емоційного ставлення до навколишньої дійсності — система морально-естетичних поглядів, цінностей, що виражають ставлення особистості до світу, діяльності, людей, самої себе.

Всі компоненти змісту освіти взаємопов'язані між собою таким чином, що кожен попередній є основою для переходу до наступного. Наприклад, уміння формуються на основі знань, а творча діяльність передбачає оволодіння певною сумою знань і репродуктивних умінь у даній сфері творчості.

Зміст освіти відображає соціокультурний досвід у формі окремих навчальних предметів, в яких враховується не лише логіка відповідної науки або діяльності, але й закономірності пізнавального розвитку учнів, логіка навчального процесу, умови, в яких він протікає (у тому числі термін навчання), можливості школярів.

Зміст освіти деталізується у конкретних навчальних завданнях, які вчитель визначає перед кожним уроком. Досить часто навчальні завдання формулюються педагогами в дуже загальному вигляді, що ускладнює або навіть унеможливлює точну оцінку ступеня їх реалізації. А це, своєю чергою, ускладнює управління навчальним процесом на основі його результатів. У зв'язку з цим проблема конкретизації завдань навчання є однією з актуальних у сучасній дидактиці.

  • - принцип активізації діяльності учнів, що підкреслює необхідність самостійності в процесі одержання знань і умінь;
  • - принцип включення дітей у життя їхнього соціального оточення. Дидактичний утилітаризм справив сильний вплив як на зміст, так і

на методи навчання в американській школі. Відповідно до його положень педагоги намагалися надати максимальну свободу учням, зокрема у виборі навчальних предметів, які, своєю чергою, були поділені на обов'язкові і факультативні, пристосувати навчально-виховну діяльність до інтересів учнів, зробити навчання природним, школу — місцем громадського життя, а навчальну програму — співзвучною інтересам учнів.

Практична реалізація основних положень дидактичного утилітаризму зазнала вже в 1930-40-і роки гострої критики з боку багатьох відомих американських учених, які звинувачували Дьюї і його прихильників у значному зниженні рівня освіти в США.

Дидактичний екземпляризм. Ця теорія виникла як відповідь на питання: чи можна зменшити обсяг навчального матеріалу, не збіднивши при цьому картину світу, що формується в свідомості учнів?

Згідно з цією концепцією навчальний матеріал, наприклад історію середньовіччя, слід розкривати в програмі не систематично, як звичайно, а "фокусно". Так, усе багатство матеріалу, що стосується середньовіччя, можна охопити всього 10-12 темами, кожна з яких розкриває центральні події, своєрідні "вузлові точки" епохи. Учень повинен пізнати рівно стільки, скільки необхідно для розуміння неповторних особливостей середніх віків, їхньої відмінності від інших історичних часів. Таким чином, зовсім не обов'язково дотримуватися хронологічної послідовності.

В основі екземпляристської концепції формування змісту освіти лежить принцип "pars pro toto" (частина замість цілого), суть якого полягає в тому, щоб на прикладі репрезентативних фрагментів навчального матеріалу познайомити учнів із темою в цілому. За цим принципом замість традиційної передачі знань у вигляді послідовного викладу всього матеріалу слід оперувати "тематичними прикладами" (на прикладі жаби сформувати в школярів уявлення про весь клас земноводних тощо).

Описана концепція може застосовуватися при створенні навчальних програм з тих предметів, зміст яких можна подати у вигляді окремих "острівців", показових прикладів. Водночас такий підхід суперечить принципу систематичності, що неприйнятне для предметів з лінійною структурою, наприклад математики.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші