Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Педагогіка arrow Педагогіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Проблеми мети в педагогіці. Мета національного виховання

Знання мети виховання дає педагогу чітке уявлення про те, яку людину він повинен формувати і природно, надає його роботі необхідну спрямованість і осмислення.

Відомий фізіолог і психолог В. М. Бєхтєрев писав: "З'ясувати мету виховання та довести способи досягнення цієї мети — є у великому випадку справа науки". А ось як Ушинський К. Д. сказав: "Щоб ви сказали про архітектора який, закладаючи нову будівлю, не зміг би відповісти на ваше запитання про те, що він хоче будувати — храм, що присвячений богу істини, любові й правди, чи просто дім..., готель..., кухню..., музей..., чи хлів для складання туди різного, нікому не потрібного мотлоху? Те саме ви повинні сказати про вихователя, який не зможе чітко визначити вам мету своєї виховної діяльності".

Цілеспрямованість — найважливіша характеристика виховання. А об'єктом виховання є особистість людини.

Філософи стверджують, що ціль неминуче визначає спосіб і характер діяльності людини. У цьому розумінні меті виховання підпорядковується все: зміст, організація, форми і методи виховання.

Мета є визначальною характеристикою виховної системи. Саме ціль і засоби її досягнення відрізняють одні системи від інших: системи, спрямовані на задоволення потреб дитини — її прагнень, бажань, інтересів (Вольфдорфська система, система Монтессорі), через підсистеми В. О. Сухомлинського та А. С. Макаренка до систем що забезпечують задоволення потреб суспільства, держави. У сучасному світі існує багато цілей виховання і відповідних їм виховних систем. Діапазон, відмінностей між цілями широкий — від незначних змін деяких якостей людини, до кардинальних змін її особистості.

У педагогіці прийнято конкретні цілі виховання називати завданнями. Тому можна сказати: мета виховання — це система завдань, які вона вирішує. Мета виховання — це соціальна ідея, яка перетворилася у внутрішній детермінант життєдіяльності кожного вихованця.

Умови і фактори визначення цілей виховання

Історія суспільного розвитку свідчить, що їх не можна придумати або висунути безпідставно. У формуванні цілей відображається багато об'єктивних причин. Закономірності фізіологічного дозрівання організму, психічний розвиток людини, досягнення філософської і педагогічної думки, рівень суспільної культури, надають загальну спрямованість цілям. Визначальним фактором завжди є ідеологія і політика держави. Не існує жодної держави, навіть найбільш демократичної, у якій би цілі виховання в школі не спрямовувалися на зміцнення вже складених суспільних відносин, були відірвані від політики й ідеології пануючого класу. Звичайно, не всі педагоги згодні надавати вихованню ролі прислужниці ідеології. Людина неповинна розглядатися як засіб для досягнення мети, бо сама вона є цією метою.

Крім вже відомого фактора — політики, ідеології, держави, важливе значення мають потреби суспільства. Мета виховання виражає потребу у підготовці підростаючого покоління до виконання суспільних функцій, яка назріла історично. При цьому надзвичайно важливо визначити — ця потреба дійсно назріла, чи її просто запропоновано.

Ціль виховання зрештою завжди відповідає способу виробництва, визначається ним, змінюється разом з продуктивними силами та виробничими відносинами. Розглянемо цей зв'язок у різних типах суспільно-економічних формаціях: первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної і посткапіталістичної.

Первіснообщинні — не було класового поділу. Всіх дітей однаково навчали мисливству, виготовленню одягу, приготуванню їжі. Метою виховання було озброєння знаннями і вміннями необхідними для простого забезпечення існування людини.

Рабовласницький — виникнення двох класів. З'являються відмінності в характері мети виховання. Метою виховання рабовласників була підготовка до ролі володарів. Метою виховання дітей рабів була підготовка їх до виконання наказів володарів, фізичної праці, покірності.

При феодалізмі — клас феодалів і кріпосників. Цілі виховання двох класів залишаються диференційовані. Для дітей феодалів — рицарське виховання: насолода мистецтвом, науками. Для дітей селян — трудове виховання в "школі" під відкритим небом.

При капіталізмі — диференціація цілей залишається так само. Об'єктивні закони розвитку суспільного виробництва примушують буржуазію створювати систему навчальних закладів, які дають робочим знання вищого рівня. Одночасно правлячий клас дає гарне виховання своїм дітям, щоб вони могли управляти економікою, державою, суспільними процесами.

При посткапіталістичному (ринковому, демократичному устрої), який характеризується вищим рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, загальна залежність цілей виховання від способу виробництва зберігається.

Отже, рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, властивих кожній суспільно-економічній формації, є основним фактором, що визначає мету і характер виховання в суспільстві.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші