Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Державне регулювання економіки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Грошово-кредитне та валютне регулювання економіки

Грошово-кредитна політика держави та регулювання рівня інфляції

Основна мета грошово-кредитної політики - це створення умов для досягнення запланованого обсягу виробництва, що дає змогу забезпечити ефективну зайнятість і запобігти негативній інфляції, підтримувати визначений курс національної валюти до вільно конвертованої валюти (ВКВ) та інших валют, а також підтримувати позитивне сальдо платіжного балансу країни.

Термін "інфляція" вперше почав уживатися в Північній Америці в період громадянської війни 1861-1865 рр. і означав процес "розбухання паперово-грошового обігу". У загальному значенні інфляція - це знецінення паперових грошей, виражене у переповненні сфери обігу незабезпеченою товарами грошовою масою. В іншому значенні, інфляція - це дисбаланс попиту та пропозиції, тому економісти виділяють два основних типи інфляції: інфляція попиту й інфляція пропозиції. Інфляція попиту характеризує порушення рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією з боку попиту, тобто грошові доходи населення та підприємств збільшуються швидше, ніж реальний обсяг товарів і послуг. У результаті в обігу з'являється маса грошей, незабезпечена товарами, що призводить до зростання цін. Така інфляція має класичний характер і характерна для багатьох розвинених країн з ринковою економікою.

Інфляція пропозиції означає зростання цін, зумовлене збільшенням витрат виробництва, яке може відбуватися внаслідок:

  • 1) зниження обсягу виробництва;
  • 2) зростання цін на сировину, матеріали й енергоресурси;
  • 3) підвищення заробітної плати;
  • 4) зміни курсу національної валюти та ставок податків.

У реальній економіці одночасно можуть спостерігатися й інфляція попиту, й інфляція пропозиції. Інфляція посилюється під час емісії паперових грошей, збільшення дефіциту держбюджету або зниження платоспроможності підприємств. Індекси інфляції подані у табл. 13.1.

Таблиця 13.1. Індекси інфляції в Україні, %

Індекси інфляції в Україні, %

У теорії державного регулювання є такі типи інфляції: 1) відкрита, різновидами якої є:

- помірна - це інфляція, за якої темпи приросту цін не перевищують 10 % на рік. Спостерігається в країнах з розвиненою ринковою економікою та стимулює виробництво необхідних товарів (табл. 13.2);

Таблиця 13.2. Зростання цін у деяких країнах із розвиненою ринковою економікою, у % до попереднього року; дані 1994 р.

Країна

Зростання цін, %

1

2

Японія

0,7

Швейцарія

0,8

Фінляндія

1,1

Франція

1,7

Данія

2,0

Люксембург

2,2

Швеція

2,2

Ірландія

2,8

Бельгія

2,4

Велика Британія

2,5

США

2,6

Нідерланди

2,8

Німеччина

3,0

Австрія

3,0

Італія

3,9

Іспанія

4,7

Португалія

5,2

Греція

10,0

  • - галопуюча - темпи приросту цін коливаються від 10 до 200% на рік. У цих умовах всі контракти та договори "прив'язують" до зростання цін або іноземної валюти;
  • - гіперінфляція - характеризується явищем, коли темпи зростання цін випереджають темпи зростання кількості грошей в обігу. На зміну товарно-грошовому обігу приходить бартер. Різниця динаміки цін і зарплати має загрозливий характер навіть для добробуту найбільш забезпечених верств населення. Гіперінфляція - це рідкісне явище для країн з розвиненою ринковою економікою. У разі загрози гіперінфляції державні органи управління за допомогою регулювання кредитно-грошової системи та системи оподаткування повинні підтримувати рівень інфляції в допустимих межах;
  • 2) прихована (пригнічена): Спостерігається за хронічного дефіциту товарів і послуг в умовах державного контролю над цінами та незадовільного попиту;
  • 3) збалансована: помірне зростання цін одночасно поширюється на більшість товарів і послуг; - не збалансована: зростання цін на різні товари відбувається різними темпами;
  • 4) очікувана - інформація, яку можна прогнозувати; - неочікувана - за раптового стрибка цін. При цьому темп інфляції можна визначити за формулою

де Т - темп інфляції;

ІСЦп а - індекс споживчих цін поточного періоду;

ІСЦ6 л - індекс споживчих цін базового періоду.

Індекс споживчих цін показує зміну фіксованого набору товарів і послуг, який споживає населення та визначається за формулою

де ІСЦ - індекс споживчих цін;

ЦСК - ціна споживчого кошика в поточному періоді;

ЦСКб - ціна споживчого кошика, що складається з аналогічного набору товарів і послуг, у базисному періоді.

Грошово-кредитна політика має бути спрямована на забезпечення внутрішньої стабільності цін та на підтримання монетарними методами процесів економічного зростання. Необхідно сприяти зростанню грошової маси в обігу, тому що це дає змогу утримувати інфляцію на відносно низькому рівні.

Головною метою грошово-кредитної та валютно-курсової політики є сприяння підтриманню високих темпів економічного зростання через забезпечення стабільності національної валюти, стабільності цін та підвищення ефективності функціонування банківської системи.

Основними цілями грошово-кредитної та валютно-курсової політики є:

  • - зростання кредитування реального сектору економіки;
  • - зростання депозитів населення та підприємств;
  • - підвищення рівня прибутковості банківських операцій, орієнтація на доходи від кредитування та обслуговування реального сектору економіки;
  • - посилення контролю за дотриманням комерційними банками регулятивних норм;
  • - погашення державою реструктуризованої заборгованості перед комерційними банками;
  • - сприяння впровадженню нових банківських технологій та послуг, створення спеціалізованих банківських установ (Український банк реконструкції та розвитку, Земельний (іпотечний) банк);
  • - підтримання стабільності валютного ринку;
  • - збільшення міжнародних валютних резервів Національного банку за рахунок активної політики інтервенцій та ефективного використання кредитів міжнародних фінансових організацій;
  • - створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності реального сектору та для залучення іноземних інвестицій в українську економіку.

Для досягнення цих цілей необхідно реалізувати стратегічні завдання, які спрямовані на створення монетарного середовища, сприятливого для сталого соціально-економічного розвитку шляхом удосконалення правового регулювання банківської діяльності; посилення процесу приватизації банківських установ; забезпечення стабільності гривні, створення необхідних умов для виконання банками своєї основної функції - кредитування суб'єктів господарювання та громадян.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші