Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Україна в Європі і світі
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Взаємовідносини України з Російською Федерацією

Дипломатичне визнання України Російською Федерацією (РФ). Співробітництво України і РФ у політичній, економічній і гуманітарній сферах

Відносини зі східним та північно-східним сусідом - Російською Федерацією є стратегічно важливим і пріоритетним напрямом зовнішньої політики України. В "Основних напрямах зовнішньої політики України", схвалених Верховною Радою України 2 липня 1993 р., зазначено: Україна з огляду на особливості історичного розвитку, геополітичного та геоекономічного розташування українсько-російські відносини розглядає домінантою двосторонніх відносин з прикордонними державами.

Україна - найбільша за територією і п'ята за чисельністю населення держава Європи. Саме це вже є достатньою підставою для багатопланової та фундаментальної інтеграції до загальноєвропейських структур. Однак у будь-якому випадку в найближчій перспективі на першому місці для неї постануть багатосторонні й двосторонні взаємовідносини - політичні, економічні, фінансові - з Російською Федерацією. По-перше, між сусідами, коли вони не вороги, завжди складаються більш або менш тісні зв'язки. По-друге, нові суверенні держави тривалий час були інтегральними частинами унітарного цілого й настільки міцно "прив'язані" одна до одної, що і найпереконаніші сепаратисти неспроможні відразу ж поставити заслін економічним зв'язкам, котрі складалися впродовж десятиліть, іноді століть. Росія незрівнянно багатша на ресурси. Із 37 видів мінеральної сировини, необхідної нашій промисловості" лише 19-ма видами Україна забезпечує себе сама. За будь-якого розвитку подій Росія не втратить державності, вона може лише змінити її форму. Тим часом для України питання полягає в тому, чи утвердить вона свою державність, чи втратить її. По-третє, стандарти, котрим відповідає продукція, що виробляється колишніми союзними республіками, переважно не досягають до світових. Тому певний період їм доведеться підтримувати і розвивати торговельні й інші відносини здебільшого один з одним.

Пріоритетність і особливості розбудови цих відносин обумовлені, як уже зазначалося, історичними зв'язками, геополітичним розташуванням України, спільністю кордонів, значною кількістю росіян, котрі живуть в Україні (22,0 %), необхідністю розв'язувати подібні економічні проблеми перехідного періоду, розвинутістю наукових, культурних зв'язків та суто людських узаємин. Україна і Росія могли б підтримувати одна одну і на міжнародній арені, у міжнародних організаціях та ін. Україна вважає, що відносини з Росією мають полягати у дружніх, добросусідських, взаємовигідних зв'язках, що передбачають поважання суверенітету, територіальної цілісності, непорушності Державних кордонів, невтручання у внутрішні справи одна одної.

Основними напрямами у розвитку українсько-російських відносин мають бути співробітництво регіонів, міст, підприємств, наукових і освітніх закладів, приватних структур двох держав; співпраця у галузі культури, освіти, науки, діяльності російського населення в Україні й українського в Російській Федерації на принципах взаємності. Україна будує відносини з Росією, як і з кожною державою, на засадах міжнародного права, партнерських засадах, принципах поважання суверенітету, невтручання у внутрішні справи, взаємної вигоди, рівноправ'я суверенних сусідніх держав. Сучасне міжнародне право зараховує принципи територіальної цілісності й непорушності існуючих кордонів до категорії імперативних, тобто таких, котрі мають абсолютний характер, унеможливлюють застереження і подвійне тлумачення.

Україна не висуває жодних територіальних претензій до Росії і не визнає таких претензій до себе. Як суверенна держава вона розв'язуватиме у межах власної території проблеми свого народу, дотримуючись чинного законодавства і вироблених світовим співтовариством підходів до прав людини, зокрема національних меншин.

Відносини з Росією ґрунтуються на принципах, що випливають з головних державних документів України (Декларації про державний суверенітет України, Акта проголошення незалежності України, Конституції України, а також "Основних напрямів зовнішньої політики України"). Стабільність українсько-російських відносин впливає на безпеку і мир у регіоні, а також на загальний політичний клімат у Європі. Політичні відносини між державами охоплюють низку питань. Це і розвиток договірної бази, і питання кордонів, закордонної власності та ін.

Російська Федерація визнала незалежність України 4 грудня 1991 р., а дипломатичні відносини між державами встановлені 14 лютого 1992 р. Першим Надзвичайним і Повноважним Послом України в Російській Федерації став В. Крижанівський, а Російської Федерації в Україні - Л. Смоляков.

Між Україною і РФ 23 червня 1992 р. укладена угода про подальший розвиток міждержавних відносин. У документі зазначалося: сторони у взаєморозрахунках за товари і послуги дотримуватимуться цін світового ринку; підтверджувався принцип відкритості кордонів та безвізовий режим пересування територіями держав громадянами України та Росії; наголошувалося на необхідності виробити спільний механізм обслуговування внутрішнього боргу колишнього СРСР; вказувалося на досягнення домовленості про передання Україні у власність частини майна колишнього СРСР за кордоном через виділення окремих будинків для розміщення та нормального функціонування дипломатичних і консульських представництв; підтверджувалася вагомість продовження переговорів щодо створення ВМС України та ВМФ Росії на базі Чорноморського флоту. Досягнуто домовленості про спільне керівництво Чорноморським флотом до моменту утворення окремих флотів у 1995 р.

У 1995 р. 8 липня відкрито Генеральне консульство України в Тюмені, а Росії - у Львові. Планувалося відкриття російського консульства в Одесі, українського - у Санкт-Петербурзі й Владивостоці. Одночасно розглядалося питання про відкриття консульств РФ у Харкові та Сімферополі. У цьому ж році було парафовано текст широкомасштабного політичного Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією. До нього введено статтю про визнання територіальної цілісності й непорушності Державних кордонів. Цей Договір підписали Президенти двох країн - Л. Кучма і Б. Єльцин - під час державного візиту Президента РФ до України - 31 травня 1997 р.

Вагомою історичною віхою в українсько-російських відносинах можна розглядати підписання 31 травня 1997 р. (Київ) главами обох держав політичного Договору про дружбу, співробітництво і партнерство. Важливий аспект Договору - юридичне визнання сторонами територіальної цілісності одна одної та непорушності існуючих між двома суверенними країнами кордонів. Умовою укладання базового договору Росія висунула підписання трьох угод стосовно Чорноморського флоту. Це - Угода між Російською Федерацією та Україною про статус і умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України від 28 травня 1997 р. У ній ідеться про те, що Угода укладається на 20 років від дати її запровадження. Наступний документ - Угода між РФ і Україною про параметр розподілу Чорноморського флоту (ЧФ) від 28 травня 1997 р. Третьою була Угода між Урядом Російської Федерації і Урядом України про взаєморозрахунки, пов'язані з розподілом Чорноморського флоту і перебування Чорноморського флоту РФ на території України (від 28 травня 1997 р.). В Угоді зазначено: Російська сторона компенсує Українській вартість отриманих від неї кораблів, суден і плавзасобів. Було підписано також Протокол про додаткові заходи з виконання угод щодо Чорноморського флоту від 28 травня 1997 р. (стосовно трьох причалів у Феодосії та карт перебування Чорноморського флоту Російської Федерації).

За цими документами база Чорноморського флоту РФ у Севастополі здана в оренду Росії на 20 років, а орендною платою Росії стало погашення значної частки заборгованості України перед РФ за енергоносії, загальний обсяг якої сягав близько 4 млрд дол. Отже, статус та умови перебування Чорноморського флоту РФ на території України, параметри розподілу ЧФ і взаєморозрахунки, пов'язані з розподілом, були визначені трьома основними угодами з питань ЧФ, які набули чинності 6 липня 1999 р.

Проте сторонам ще належить урегулювати широкий комплекс питань політичного, військового та військово-політичного, економічного й гуманітарного характеру, котрі не відображені в основних угодах, але відіграють вирішальну роль у визначенні позиції України. Ці питання стосуються: встановлення мети і цілей тимчасового розміщення на території України основної бази та основних сил ЧФ РФ; урегулювання порядку дій ЧФ РФ за виникнення кризових ситуацій та у випадках його бойового застосування; визначення порядку здійснення контролю над озброєннями та військовою діяльністю ЧФ.

Певний прогрес в українсько-російському діалозі з проблем взаємної безпеки та питань розвитку військово-політичних відносин був досягнутий. У січні 2001 р. відомства оборони двох країн підписали план військового та військово-технічного співробітництва, де зафіксовані положення про подібність для військових України та Росії завдань реформування збройних сил, розвитку техніки й озброєнь. Було ухвалено рішення про створення об'єднаного командного пункту з контролю за рейдами в Севастополі та спільне російсько-українське чергування. Уперше після поділу Чорноморського флоту створено спільний військовий підрозділ двох країн.

Початок нового тисячоліття позначився активізацією зв'язків на всіх рівнях. Упродовж 2001-2004 рр. відбувалися активні політичні контакти на найвищому рівні: регулярними стали зустрічі президентів, керівників урядів, спікерів парламентів, лідерів політичних партій і рухів. Цей період за насиченістю подій можна розглядати як особливий етап активізації українсько-російських відносин та пошуку нових важелів для його розвитку. Отже, президенти проголосили роки України в Росії (2002) і Росії в Україні (2003). Унаслідок візиту Президента РФ В. Путіна 28-29 січня 2003 р. підписано п'ять міжурядових і чотири міжвідомчі документи. Найвагоміші серед них - міжурядова Угода про створення та функціонування філій російських вищих навчальних закладів на території України й українських - на території Росії; міжурядова Угода про співробітництво в галузі молодіжної політики; Протокол про внесення змін до Угоди про взаємне визнання й еквівалентність документів про освіту й учені звання від 26 травня 2000 р.; Протокол про постачання товарів з виробничої кооперації (2003); Угоди про співробітництво у сфері охорони здоров'я, про співпрацю ЗМІ, зокрема Російської державної радіокомпанії "Голос Росії" та Національної радіокомпанії України і под.

Серед далекоглядних виявів російської політики опосередковано можна розглядати і пропозицію українському Президентові на початку 2003 р. очолити Раду глав держав СНД, у якій керівники РФ незмінно головували від початку існування Співдружності (1991).

У Москві 22-23 лютого 2003 р. відбулися зустрічі чотирьох лідерів держав СНД (РФ, України, Казахстану і Білорусі), під час котрих домовлено про утворення нової схеми міждержавного співробітництва - єдиного економічного простору. Кінцевою метою нового етапу міждержавної інтеграції в рамках СНД, згідно зі заявою глав "четвірки", мала стати Організація регіональної інтеграції. Нагадаємо, що функціонування повноцінної зони вільної торгівлі, про створення якої йдеться з 1993 р., залежатиме від гармонізації законодавств учасників, узгодження єдиної сітки тарифів. Вивчає ці питання спеціально створена Комісія з торгівлі й тарифів, а проміжною ланкою є Група високого рівня.

Проте спостерігаються і певні ускладнення у розвитку відносин між Україною та Російською Федерацією. їх в українсько-російський діалог додали намагання Росії втручатися у внутрішні справи Української держави. Чергове загострення відносин між Україною і Росією спричинила позиція російської сторони стосовно перебігу президентських виборів (жовтень - листопад 2004 р.) в Україні. Представники російських владних структур підтримали В. Януковича - кандидата на президентську посаду в Україні (Президент РФ В. Путін двічі привітав його з перемогою ще до офіційного оприлюднення результатів виборів Центральною виборчою комісією України). А після його поразки російські політики відверто підтримали дії окремих українських чиновників при владі, спрямовані на розчленування Української держави. Представники адміністрації російського Президента, політики, деякі депутати взяли участь у неконституційних з'їздах у регіонах України, що проголосили утворення незалежних республік у складі держави з подальшим їх приєднанням до Росії. Такі дії мали би викликати рішучий протест не лише українського, а й російського керівництва. На жаль, цього не трапилося.

З 2005 р. українська та російська сторони демонстрували готовність до підписання "Декларації про зміст українсько-російського стратегічного партнерства", де мали бути закріплені позиції з найактуальніших питань. За повідомленням інформаційних джерел, саме російська сторона, яка ініціювала підготовку документа, відмовилась його підписувати наприкінці 2006 р.

У 2007 р. передбачалося підписання Плану спільних дій на 2007-2008 рр. Однак з огляду на політичну ситуацію в Україні (позачергові парламентські вибори), його підписання було відкладено. Фактичною дорожньою картою двосторонніх відносин стало підписання 12 лютого 2008 р. "Плану дій Україна - Росія до 2009 р. (першочергові заходи у двосторонніх відносинах)" під час візиту Президента України В. Ющенка до РФ у лютому 2008 р. і другого засідання українсько-російської міждержавної комісії "Ющенко - Медведєв". Цим рамковим документом передбачалась співпраця, спрямована на розв'язання проблем (у тому числі демаркація Державного кордону) і розвиток відносин в економічній, паливно-енергетичній та інших галузях.

Упродовж 2005-2009 рр. позиція України у відносинах з РФ вирізнялася надмірною політизацією та домінуванням суб'єктивних чинників. Неминучим наслідком цього стали загальне охолодження взаємин, згортання політичних контактів, стагнація економічної співпраці, накопичення невирішених питань.

Із початком другого десятиріччя XXI ст. простежуються істотні зовнішньополітичні корекції України в українсько-російській співпраці. Так, 5 березня 2010 р. відбувся перший офіційний візит до Москви Президента України В. Януковича, за підсумками якого підписано Спільну заяву Президентів двох країн та започатковано новий етап взаємодії України та РФ. Визначальним фактором, що сприяв віднайденню компромісних підходів, стала політична воля й усвідомлення необхідності розвитку дружніх і конструктивних відносин, ґрунтованих на взаєморозумінні взаємоповазі.

У 2010 р. 17-18 травня відбувся офіційний візит в Україну Президента РФ Д. Медведєва, в рамках якого пройшли переговори Президентів у вузькому та розширеному складі. За підсумками переговорів прийнято спільні заяви з питань безпеки у Чорноморському регіоні, стосовно придністровського врегулювання та з проблем європейської безпеки, а також підписано: Угоду між Україною і Російською Федерацією про демаркацію українсько-російського Державного кордону (17 травня 2010 р.); Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі використання і розвитку російської глобальної навігаційної супутникової системи ГЛОНАСС (17 травня 2010 р.); Угоду між Міністерством освіти і науки України та Міністерством освіти і науки Російської Федерації про першочергові заходи з розвитку науково-освітнього співробітництва на 2010-2012 рр. (17 травня 2010 р.); Програму співробітництва між Міністерством культури і туризму України та Міністерством культури Російської Федерації на 2010-2014 рр. (18 травня 2010 р.); Угоду про міжбанківське співробітництва між Укрексімбанком та ВАТ "Банк ВТБ" (18 травня 2010 р.).

У підписаному за підсумками засідання протоколі високо оцінено активізацію українсько-російського діалогу та досягнення сторонами низки домовленостей, зокрема в економічній сфері та гуманітарних галузях, у сфері міжнародної політики.

У рамках цього офіційного візиту російський лідер ушанував пам'ять жертв Голодомору, а перед цим Україна та Росія спільними заходами відзначили 65-ту річницю Перемоги у Великій Вітчизняній війні.

Особливу увагу нашої держави до розвитку співробітництва з РФ засвідчує Указ Президента України від 26 жовтня 2010 р. про створення Ради експертів з питань українсько-російських відносин, яку очолив глава Адміністрації Президента України. Основними завданнями Ради експертів, до складу якої увійшли члени Кабінету Міністрів України, провідні промисловці й науковці, визначено:

  • - опрацювання пропозицій з розбудови міждержавних відносин України з РФ;
  • - сприяння визначенню головних напрямів співпраці у сфері українсько-російських відносин та прогнозування його подальшого розвитку;
  • - підготовка пропозицій із розв'язання проблемних питань українсько-російської співпраці;
  • - сприяння діяльності українських частин робочих органів Українсько-Російської міждержавної комісії.

Організаційною формою роботи Ради експертів є засідання, котрі відбуваються не рідше ніж раз на два місяці. Голова Ради експертів регулярно доповідає Президентові України про результати роботи Ради експертів та прийняті нею рекомендаційні рішення.

Активно розвивалися українсько-російські зв'язки у військово-промисловому комплексі. Діапазон розробок регулювався переважно російськими інтересами в цьому процесі внаслідок більшої самодостатності Росії. Основними напрямами залишаються ракетно-космічна й авіабудівна галузі, де країни мають бути не конкурентами, а партнерами. Проте Україна і Росія - жорсткі конкуренти у військовій сфері: російська сторона блокує напрями, в котрих не потребує участі українських фахівців.

Україна з її високим технологічним і кадровим потенціалом, розгалуженою мережею коопераційних зв'язків, сформованою ще за часів СРСР, потенційно готова до масштабного розширення співробітництва. Саме розвиток військово-технічного співробітництва дає змогу реалізувати багатопланове завдання: збереження високотехнологічних виробництв, кваліфікованих кадрів і робочих місць; одержання засобів для структурної та технологічної перебудови виробництв; підтримка боєздатності й можливості модернізації озброєння і військової техніки у Збройних силах України.

Значне місце у відносинах між державами посідав Комітет з питань економічного співробітництва, що діє у рамках Українсько-Російської міждержавної комісії. Очолюють Комітет голова Уряду РФ і Прем'єр-міністр України, які є головами російської та української частин Комітету відповідно. Робота Комітету зосереджувалась на забезпеченні діалогу на рівні профільних Міністерств, глав урядів України і РФ: упродовж 2008 р. відбулося близько 15 зустрічей з російськими партнерами на різних рівнях. Характерна особливість двосторонньої економічної взаємодії - застосування Росією обмежувальних заходів у торговельних відносинах з політичними цілями. Так, у вересні 2008 р. віце-прем'єр РФ І. Шувалов дав доручення відповідним міністерствам і відомствам щодо вироблення захисних механізмів для російської економіки від товарів з України.

Упродовж 2008 р. реалізовувались пріоритети діяльності підкомісій Комітету з питань економічного співробітництва, котрі були затверджені на його третьому засіданні у квітні. Доцільно виокремити: реалізацію спільних проектів відповідно до Програми українсько-російського співробітництва у сфері машинобудування, розширення виробничої кооперації, поглиблення співробітництва в галузі літакобудування, зокрема реалізації проекту з виробництва літаків Ан-124 та Ан-148, співробітництво в галузі космічній та космічної техніки, розвиток взаємодії в транспортній галузі, в тому числі організації спільних контейнерних перевезень із залученням третіх країн, розширення присутності сільськогосподарської продукції на російському ринку тощо.

Питання подальшого розвитку торговельно-економічних відносин між Україною та Росією у контексті сучасних світових економічних тенденцій планувалося винести на чергове засідання Комітету з питань економічного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії у березні 2009 р., яке перенесла російська сторона після підписання Україною у Брюсселі спільної Декларації між Україною та ЄС щодо модернізації національної газотранспортної системи, і воно відбулося 29 квітня 2009 р. На ньому підписано Угоду між Урядом РФ та Кабінетом Міністрів України про запровадження відділів Торгового представництва РФ в Україні та представництв торговельно-економічної місії у складі Посольства України в РФ, міжурядовий протокол про поставки у 2009 р. товарів за виробничою кооперацією.

У 2010 р. 17 вересня відбулося перше засідання Групи високого рівня з питань інтеграційної взаємодії в економіці - нового двостороннього формату за керівництва перших заступників голів урядів. Спостерігалося пожвавлення торговельно-економічних зв'язків: за вісім місяців 2010 р. обсяг взаємної торгівлі товарами і послугами, порівняно з відповідним періодом попереднього року, збільшився на 84,3 % і становив понад 25 млрд дол. СІЛА.

Під час першого Українсько-російського міжрегіонального економічного форуму під патронатом Президентів України та РФ (м. Геленджик, 4 жовтня 2010 р.) підписано Програму міжрегіонального та прикордонного співробітництва України та Російської Федерації на 2011-2016 рр. Вона визначає пріоритетні напрями взаємодії сторін з питань розвитку міжрегіонального та прикордонного співробітництва, основні сфери співпраці суб'єктів РФ і адміністративно-територіальних одиниць України, в тому числі з метою надання системної підтримки на державному, регіональному та місцевому рівнях.

У Києві 27 жовтня 2010 р. у рамках засідання Комітету з економічного співробітництва УРМК відбувся Українсько-російський діловий форум "Україна - Росія: інфраструктури! проекти. Питання модернізації", де зазначалося, що сучасний розвиток українсько-російського співробітництва в торговельно-економічній сфері потрібно розглядати через призму державницького прагматизму.

Водночас в українсько-російських відносинах існує низка торгових обмежень стосовно українських товарів з боку Митного союзу і власне РФ (труби, метал, синтетичні волокна, цукор, карамель, окремі види сільськогосподарської продукції і под.), що розглядається українською стороною як засіб правого тиску з метою продемонструвати невигідність відмови від вступу до Митного союзу.

Підписана у жовтні 2011 р. Угода про зону вільної торгівлі СНД може розв'язати проблеми у подоланні торгових обмежень, але наявність механізму вилучень (зокрема стосовно енергоносіїв, металу, цукру) істотно знижує її ефективність. Конструктивний пошук взаємоприйнятного режиму торговельно-економічних зв'язків України з країнами Митного союзу, передусім з РФ, який би допоміг зберегти обсяги торгівлі та реалізовувати спільні виробничі проекти, є важливим завданням для України.

У першій половині 2012 р. розпочалося торговельно-економічне протистояння між Україною та Росією. Воно ввійшло в історію як "сирна війна". Розпочалася вона унаслідок боротьби за російський ринок збуту і була також використана як інструмент економічного тиску Росії на Україну. Приводом стала заява про низьку якість твердих сирів українського виробництва, виголошена головним державним санітарним лікарем РФ Г. Онищенком. Одним з мотивів "сирної війни" виявився високий рівень імпорту пальмової олії на територію України. Причому факт значних обсягів реекспорту цього продукту з України в Росію російською стороною всіляко замовчується (у 2009 р. Україна посідала третє місце серед експортерів у Росію, 2010 р. - четверте з часткою близько 14 % усієї імпортованої Росією пальмової олії.

У 2012 р. 11 квітня проведена незалежна експертиза чотирьох дослідних лабораторій РФ та України не виявила рослинних олій у заборонених до експорту в Росію українських твердих сирах, а заборонені технологією домішки пальмової олії були виявлені в сирі виробництва РФ.

Загалом "сирна війна" підтвердила високу якість твердих сирів українського виробництва, але орієнтовні втрати українських виробників від невиконаного експорту становили близько 300 млн дол. США.

У Москві 26 листопада 2010 р. відбулася зустріч під головуванням Президентів двох країн. Особливу увагу під час переговорів приділено перспективним напрямам поглиблення українсько-російської співпраці в енергетичній сфері. Українська сторона підтвердила готовність залишатися надійним партнером у забезпеченні транзиту російських енергоносіїв до держав Євросоюзу.

Детально розглянуто виконання домовленостей глав держав щодо спрощення порядку перетинання українсько-російського Державного кордону громадянами України та РФ. У контексті поглиблення культурно-гуманітарного співробітництва обговорено питання функціонування українських громадських організацій у РФ.

У 2011 р. 12 квітня відбулося засідання Групи високого рівня з питань інтеграційної взаємодії в економіці за головування першого віце-прем'єр-міністра України та першого заступника голови Уряду РФ. Сторони обговорили низку актуальних питань двосторонньої взаємодії, зокрема стосовно поглиблення інтеграційних процесів між Україною та Росією у сфері економіки, вдосконалення торговельного режиму, насамперед у частині скасування вилучень та обмежень, поглиблення міжгалузевого співробітництва в ракетно-космічній галузі, авіабудуванні, суднобудуванні, ядерній енергетиці, нафтогазовій сфері та ін.

У Москві 7 червня 2011 р. у рамках роботи Комітету з питань економічного співробітництва керівники Урядів двох держав підписали довгострокову комплексну Програму економічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією на 2011- 2020 рр., що відображає сукупність узгоджених поглядів РФ та України на перспективи їхньої довгострокової взаємовигідної співпраці в економічній сфері як рівноправних незалежних держав-партнерів.

Програмою міжрегіонального і прикордонного співробітництва України та Російської Федерації на 2001-2007 рр. (12 лютого 2001) затверджені конкретні спільні заходи у таких галузях, як паливно-енергетичний комплекс, машинобудування, транспорт, агропромисловий комплекс, медична й мікробіологічна промисловість, будівництво, гуманітарна і соціальна сфери. Завдання цієї програми спрямовані на вдосконалення нормативно-правової бази прикордонного співробітництва, створення фінансово-промислових груп та спільних підприємств. Права російських регіонів на участь у міжнародному співробітництві регулюються Законом РФ "Про координацію міжнародних і зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів РФ" (січень 1999). В Україні координує діяльністю державних установ у сфері зовнішніх відносин, у тому числі економічних, зовнішньополітичне відомство. Особливу увагу звернено на реалізацію суб'єктами іноземних держав із федеративним устроєм права відкривати в Україні свої торговельні представництва. Отже, міжрегіональне співробітництво на рівні виробничої кооперації та прямих зв'язків між суб'єктами господарювання належить до засобів позитивного впливу на економічний розвиток України і РФ.

Україна посідає особливе місце в системі трансконтинентальних перевезень. Російські товаропотоки через територію України становлять 65 % від транзитних перевезень традиційними видами транспорту. Водночас українсько-російське співробітництво в цій галузі виявилося чутливим до чинників, започаткованих ще з радянських часів: кризовий стан економіки; зростання злочинності й корумпованості; схильність до адміністративно-бюрократичних методів керування і под. Усе це реально загрожує скороченням обсягів транзитних перевезень.

У Донецьку 18 жовтня 2011 р. під патронатом Президентів України та Росії відбувся другий Українсько-російський міжрегіональний економічний форум, де підписано:

  • 1. Міжурядову Угоду про порядок перетину українсько-російського Державного кордону мешканцями прикордонних регіонів України та РФ, що передбачає спрощення цієї процедури. Вона стосується жителів Криму, Донецької, Луганської, Сумської, Харківської, Чернігівської областей України та Бєлгородської, Брянської, Воронезької, Курської, Ростовської областей, Краснодарського краю Росії. Реалізація Угоди дасть змогу населенню прикордонних регіонів однієї країни перебувати на прикордонних територіях іншої без реєстрації та заповнення міграційної картки на період до 90 днів з моменту в'їзду. В лютому 2012 р. Верховна Рада України ратифікувала цю Угоду. Президент України підписав документ 13 березня 2012 р.
  • 2. Міжурядову Угоду про співробітництво під час здійснення спільного контролю осіб, транспортних засобів і товарів на українсько-російському Державному кордоні. Держдума прийняла Угоду 19 жовтня 2012 р., а Рада Федерації схвалила її 31 жовтня. Документ встановлює основи співпраці під час спільного контролю, пов'язаного з перетином кордону особами та транспортними засобами, а також з переміщенням через нього товарів. Угода визначає порядок контролю і встановлює, що співробітники контрольних органів держави однієї сторони в процесі організації та здійснення спільного контролю перебувають на території держави іншої сторони в межах пункту пропуску через кордон на підставі перепусток, виданих прикордонними органами держави іншої сторони.
  • 3. Міжурядову Угоду про співробітництво й взаємодію у сфері розвитку пунктів пропуску через українсько-російський Державний кордон. Верховна Рада України 22 лютого 2012 р. ратифікувала Угоду.
  • 4. Протокол між Державною митною службою України та Федеральною митною службою Російської Федерації про взаємне визнання окремих результатів митного контролю товарів і транспортних засобів під час митних операцій у процесі перетину українсько-російського Державного кордону.
  • 5. Спільну заяву голови Державної митної служби України та Керівника Федеральної митної служби РФ щодо першочергового пропуску через митний кордон товарів з обмеженим терміном зберігання, яка фіксує готовність митних органів двох країн у першочерговому порядку здійснювати митний контроль та оформлення плодоовочевої продукції в пунктах пропуску, яка призначена для реалізації в Україні та РФ.

У рамках Форуму підписано низку угод між регіонами України і РФ, котрі містять конкретну взаємодію місцевих адміністрацій з питань розвитку міжрегіональної та прикордонної співпраці. Це: Угода про торговельно-економічне, науково-технічне, соціальне і культурне співробітництво між Донецькою обласною державною адміністрацією і адміністрацією Краснодарського краю; план заходів на 2012-2014 рр. з реалізації Угоди між Донецькою та Новосибірською областями про торговельно-економічне, науково-технічне І культурне співробітництво; Угода між Запорізькою обласною державною адміністрацією та урядом Новосибірської області про торговельно-економічне, науково-технічне, соціальне і культурне співробітництво; план заходів на 2012-2014 рр. стосовно реалізації Угоди між Херсонською обласною державною адміністрацією та урядом Новосибірської області про торговельно-економічне, науково-технічне, соціальне та культурне співробітництво; Угода між Радою Міністрів АР Крим та урядом Нижегородської області про торговельно-економічне, науково-технічне і гуманітарно-культурне співробітництво.

У підсумках заходу було наголошено: у 2011 р. вперше в історії відносин наших країн товарообіг між Україною та Росією перевищив 50 млрд дол. США.

Пожвавлення економічних зв'язків і активна підготовка до проведення в Україні Євро-2012 та в Росії Універсіади-2013 і зимових Олімпійських ігор-2014 сприяли інтенсифікації взаємодії щодо покращення та оптимізації транспортного сполучення між Україною і РФ. Основні проекти, завданням котрих має стати полегшення комунікації, пов'язані з розбудовою міжнародних транспортних коридорів, активно обговорювалися на українсько-російських переговорах упродовж 2011-2012 рр.

Незважаючи на те, що в історії двосторонніх відносин існували кризові стадії - "газові війни" 2006,2009 рр., проблемні питання газопостачання до цього часу не введені в інституційне співробітництво. Газові питання в аспектах роботи української газотранспортної системи, заповнення газосховищ, можливості продажу природного газу Україні за рахунок оплати транзиту обговорюються здебільшого на персональному рівні, між Прем'єр-міністрами обох країн.

"Нафтогаз" і "Газпром" 19 січня 2009 р. підписали Контракт купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 рр., а також Контракт про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 до 2019 р. Обидва контракти стали предметом критики в Україні низки політиків і експертів, котрі стверджують, що вони мають дискримінаційний - стосовно України - характер і потребують кардинального перегляду.

Україна і надалі продовжує потерпати від непомірно високих цін на російський газ, що становлять 475 дол. США за 1 тис. м3 газу. І це з урахуванням знижки у розмірі 100 дол. США, яку Україна отримала у 2010 р. після підписання Харківських угод, котрі продовжили термін перебування російського військово-морського флоту в Криму до 2042 р. У зв'язку з цим 2 жовтня 2012 р. Президент України В. Янукович здійснив робочий візит до Москви, де зустрівся з російським Президентом В. Путіним. Основною темою переговорів стало питання про перспективи укладення нового договору на постачання російського газу в Україну.

Співпраця України та РФ у гуманітарній сфері забезпечується механізмом діяльності Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії. У його рамках діє дев'ять профільних підкомісій: з питань співробітництва в галузі освіти і науки; культури й інформації; молодіжної та сімейної політики; соціального забезпечення; міграції і захисту прав трудових мігрантів; охорони здоров'я; туризму; фізичної культури і спорту; забезпечення культурно-мовних потреб національних меншин. Увесь спектр проблемних питань співробітництва у гуманітарній сфері було зведено до пропозицій української сторони на Перше спільне засідання 3 листопада 2006 р. Підкомітету щодо узгодження та підписання Програми співробітництва у сфері молодіжної політики на 2007-2008 рр., Програми співробітництва у сфері сімейної політики та забезпечення гендерної рівності на 2007-2008 рр., Програми співробітництва у сфері фізичної культури та спорту на 2007-2008 рр. Результатом Другого спільного засідання Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії стала домовленість сторін щодо підготовки проекту Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про догляд за військовими могилами, а також місцями поховань жертв війни і політичних репресій на території України та Російської Федерації (14 червня 2007).

У Москві 13 квітня 2010 р. відбулося Третє спільне засідання Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва Українсько-російської міждержавної комісії. Питання, котрі обговорювались на засіданні, стосувались співпраці у сфері освіти, науки, культури й охорони здоров'я, зокрема учасники обмінювалися думками та пропозиціями стосовно активізації співробітництва. Зібрання відбулося задля відновлення роботи підкомітетів з гуманітарного співробітництва між Росією і Україною. Як відомо, процес підготовки до укладання Угоди між Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством охорони здоров'я та соціального розвитку Російської Федерації про співробітництво у сфері реєстрації, стандартизації та контролю якості лікарських засобів розпочався ще 2004 р. Головні три питання роботи у сфері охорони здоров'я, які були розглянуті на засіданні, стосувались інформування про стан санітарно-епідемічного контролю і режиму в Україні та Росії, профілактики та боротьби з інфекційними захворюваннями, власне особливо небезпечними інфекційними захворюваннями на території України та Росії, виявлення і боротьби з фальсифікатами фармацевтичних препаратів на території обох держав.

Гуманітарна сфера, що охоплює життєво важливі питання культури, освіти, науки, інформації, міжлюдських взаємин, мала б стати пріоритетною в системі двосторонніх відносин, визначальним чинником міждержавного діалогу. Однак, незважаючи на задекларований прогрес, ступінь ефективності гуманітарного співробітництва України і РФ залишається невисоким, проблему політизації гуманітарної сфери остаточно не знято, гуманітарні питання все ще використовуються як важелі політичного тиску.

Характерною є ситуація з мовним питанням та становищем етнічних меншин, що помітно переросла межі гуманітарного виміру.

У контексті зазначимо, що в Україні 3 липня 2012 р. був прийнятий Верховною Радою "Мовний закон", який підписав Президент В. Янукович 8 серпня цього ж року. Його дія розповсюджується на 18 мов: російську, білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримськотатарську, молдовську, німецьку, новогрецьку, польську, ромську (циганську), румунську, словацьку, угорську, русинську, караїмську і кримчацьку. В окремих випадках, за рішенням місцевої ради, закон може застосовуватися до мови, регіональна мовна група котрої становить менше 10 % населення відповідної території. Передбачається, що регіональна мова або мова меншини використовується на відповідній території в роботі місцевих органів держвлади, місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, визначених законом.

Отже, спільний українсько-російський інформаційний простір, який має бути площиною для культурного співробітництва і взаємодії, нерідко використовується для проведення відверто недружніх інформаційних кампаній, особливо відчутних в умовах тотальної присутності російських ЗМІ в Україні та практично повної відсутності українських ЗМІ у російському медіа-просторі.

Незважаючи на першочерговість та пріоритетність вирішення проблемних питань економічного і політичного співробітництва, важливо все-таки уникати сприйняття другорядним соціокультурного виміру українсько-російських взаємин. Виведення культурного діалогу за межі політичного формату, залучення до нього представників творчої та інтелектуальної еліти обох держав можуть стати запорукою успішної реалізації багатьох політичних проектів.

Традиційно розвивається співробітництво в галузі науки і техніки на основі Договору про співробітництво між Російською академією наук та Академією наук України (липень 1992) та Договору про наукове співробітництво між Сибірським відділенням Російської академії наук і Національною академією наук України (липень 1998). Зауважимо: програми таких договорів поступово удосконалюються і розширюються. Успіхи українських учених у таких важливих напрямах, як дослідження космічного простору, нанофізика та наноелектроніка, актуальні проблеми економіки й історії тощо презентувалися на спільних засіданнях академій наук. Разом із російськими вченими був сконструйований і виведений на навколоземну орбіту телескоп "ДИФОС". Українські дослідники розробляють бортову дослідницьку і контрольно-перевірочну апаратуру космічних апаратів "Січ", співпрацюють у галузі глобальних навігаційних супутникових систем з використанням російської системи "ГЛ ОН АСС". Спільними зусиллями вчених України, Туреччини, Росії та США з використанням новітніх технологій унаслідок спостерігання за станом морського середовища і приводної атмосфери отримано оцінки мезомасштабної мінливості течій та інших характеристик поверхневого й понадповерхневого шарів Чорного моря. Укладено низку угод про науково-технічне співробітництво між HAH України та урядом Москви і Московської області. Приклад плідної співпраці - запуск технологічної лінії з виробництва теплозберігаючого скла для промислового й цивільного будівництва. Спільно з російськими вченими реалізовуватимуться перспективні науково-технічні проекти, у тому числі зі створення інтелектуальних комп'ютерів, нових методів і апаратури медичної діагностики, унікальних інструментів та технологій прецизійної обробки на основі нових матеріалів.

Українські вчені традиційно беруть участь у роботі Об'єднаного інституту ядерних досліджень у м. Дубна (Московська область), співпрацюють із науковими центрами впливових міжнародних організацій. Зокрема, на базі Національної академії наук під егідою ОЧЕС створено Міжнародний центр дослідження води, який має вирішувати проблеми, пов'язані зі забезпеченням країн Чорноморського регіону питною водою.

Значні зусилля було докладено для суттєвого поглиблення співпраці національних академій наук України. Росії та Білорусі, зокрема щодо розв'язання проблем українського та білоруського Полісся, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та ін. У березні 2001 р. Україна, Росія і Казахстан створили спільне підприємство з виробництва ядерного палива для АЕС. Поступово реалізовувалася двостороння Програма науково-технічного співробітництва на 1998-2007 рр. Українська сторона фінансово підтримала десять проектів з нанофізики, наноелектроніки. Розроблена тристороння угода між Україною, Росією і Казахстаном, пов'язана з реалізацією програми "Дніпро".

У Москві 2 грудня 2011 р. відбулося Восьме засідання Підкомісії з питань науково-технічного співробітництва Українсько-російської міждержавної комісії під головуванням голови Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України В. Семиноженка і заступника міністра освіти і науки Російської Федерації С. Іванця. Сторони обговорили підсумки виконання рішень, визначених на Сьомому засіданні Підкомісії. Згідно з цим рішенням сформований перелік із 14 проектів для реалізації 2012-2013 рр. у рамках спільної Програми розвитку співробітництва в галузі нанотехнологій, який сторони затвердили на Восьмому засіданні. Крім того, проводяться консультації з приводу Програми українсько-російської віртуальної лабораторії для досліджень в галузі нанотехнологій.

На наступному засіданні планується підписання Меморандуму між Федеральною службою з гідрометеорології та моніторингу навколишнього середовища РФ і Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України про науково-технічне співробітництво в Антарктиді.

Сторони ухвалили перелік спільних науково-технічних та інноваційних проектів і передбачили можливості його подальшого доповнення. Були обговорені перспективи створення спільних малих інноваційних підприємств та виробництв.

Узагалі, співробітництво України та Російської Федерації ґрунтується на вагомій договірно-правовій основі. Визначальними документами українсько-російських відносин є Великий договір, який ратифіковано Законом України від 14 січня 1998 р., Договір про економічне співробітництво на 1998-2007 рр. від 27 лютого 1998 р., три угоди щодо Чорноморського флоту від 28 травня 1997 р., Договір про Державний кордон від 28 січня 2003 р., Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 р. та ін. Отже, між Україною і Російською Федерацією укладено низку документів у різних галузях, але, на жаль, більшість із них не реалізована з огляду на зміни політичних уподобань російської сторони.

Країни активно співпрацюють у питаннях протистояння виявам міжнародного тероризму. Україна бере участь у роботі створеного в рамках СНД антитерористичного центру, на який покладено відповідальні завдання унеможливлення терористичної діяльності на просторі Співдружності.

Майбутнє українсько-російських відносин у політичній, економічній і гуманітарній сферах залежить від взаємоповаги державної суверенності, партнерства, взаєморозуміння і можливих поступків, що, врешті-решт, сприятиме виходу і України, і Росії на високий економічний рівень розвитку. Це завдання необхідно розв'язати обом країнам, використовуючи коефіцієнт корисної дії від взаємовигідного співробітництва.

Новий імпульс надано економічній співпраці в контексті відновлення динаміки взаємної торгівлі, реалізації масштабних спільних проектів, посилення роботи над тематичними угодами. Так, серед нагальних завдань визначено подальше поглиблення взаємодії України і РФ у сфері транзиту нафти та газу, оптимізації умов газових контрактів, розвитку електроенергетики й енергозбереженні, літакобудуванні, суднобудуванні, сільськогосподарському і транспортному машинобудуванні, телекомунікації, ракетно-космічній та інших високотехнологічних і наукоємних галузях. Особливу увагу приділено реалізації інфраструктури их і промислових проектів, зокрема спорудженню мостового переходу через Керченську протоку, будівництву сучасних автомагістралей Москва - Харків - Сімферополь та Одеса - Санкт-Петербург, запровадженню високошвидкісного пасажирського сполучення між Києвом і Москвою, створенню в Україні заводу з виробництва ядерного палива, спільному розробленню уранових родовищ на території України і под.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші