Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні напрями структурної перебудови економіки

Структурна перебудова має широкий спектр впливу на формування і розвиток ефективної ринкової моделі економіки. Реалізація її цілей передбачає визначення основних напрямів. Це, по-перше, формування макроекономічних пропорцій, адекватних соціально орієнтованій ринковій економіці. Такі пропорції повинні, з одного боку, забезпечити найсприятливіші умови для підвищення темпів зростання ВВП як основного показника, що визначає ресурсні можливості економіки, а з іншого - ефективне його використання в таких сферах, як кінцеве споживання, інвестиції та зовнішня торгівля. Щоб ці пропорції сформувати, потрібні такі заходи:

  • - стабілізація і поступове підвищення темпів розвитку економіки;
  • - підвищення ефективності виробництва, передусім за рахунок зниження матеріаломісткості виробництва на основі прогресивних технологій;
  • - формування галузевої структури виробництва ВВП, наближеної до структури розвинених країн. Це потребує високих темпів розвитку сфери послуг;
  • - досягнення ефективнішого використання ВВП за рахунок збільшення частки споживання населенням матеріальних благ і послуг, нарощування експортного потенціалу та формування позитивного сальдо торгового балансу.

Другим напрямом структурної перебудови економіки є розвиток науково-технічного потенціалу, максимальне його спрямування на розроблення, освоєння та широке використання принципово нових машин, технологій та матеріалів. Реалізація цього напряму передбачає:

  • - забезпечення збереження кадрового і наукового потенціалу країни;
  • - створення умов для розвитку тих науково-дослідних установ, що забезпечують розвиток прогресивних галузей економіки;
  • - диверсифікацію науково-технічного потенціалу військово-промислового комплексу.

Третім напрямом структурної перебудови е радикальна зміна природокористування для зменшення технологічного навантаження на навколишнє середовище. Це передбачає:

  • - заходи з підвищення ефективності використання природних ресурсів;
  • - перехід на екологічно чисті технології і виробничі процеси, виведення з дії екологічно шкідливих виробництв.

Втілення в життя зазначених основних напрямів структурної перебудови потребує суттєвих змін у матеріальному виробництві, соціальній сфері і регіональній структурі економіки. Насамперед, зміни повинні відбуватися у промисловому комплексі країни, який є досить потужним. За обсягом виробничих фондів Україна належить до індустріально розвинутих країн світу. Але їх якісні показники суттєво поступаються сучасним вимогам науково-технічного прогресу. Тому цей комплекс далеко не повністю відповідає потребам економіки країни, бо недостатньо орієнтований на виробництво продукції кінцевого споживчого попиту, перевантажений галузями первинного сектора економіки з низьким ступенем переробки сировини, має високу матеріало- і енергомісткість виробництва в умовах майже монопольної залежності від імпорту енергоносіїв. Значна частина промислового комплексу України зорієнтована на випуск військової продукції за відсутності завершених технологічних циклів виробництва, а галузі цивільного виробництва мають відсталий технологічний і економічний рівень виробництва, що зумовлює недостатню конкурентоспроможність багатьох видів промислової продукції. Тому в промисловому комплексі повинні відбуватися зміни, спрямовані на створення високотехнологічного конкурентоспроможного виробництва, адаптованого до ринкових умов, здатного задовольняти як переважну частину власних потреб економіки України, так і брати активну участь у світогосподарських зв'язках на взаємовигідних умовах. Такі зміни здійснюватимуться одночасно на двох рівнях - міжгалузевому і галузевому.

На міжгалузевому рівні буде поступово підвищуватись частка галузей з виробництва споживчих товарів, прогресивних видів матеріалів та засобів технічного переоснащення економіки. Це дасть змогу сформувати міжгалузеву структуру виробництва, адекватну потребам економіки України і світовому досвіду. Такі пропорції в промисловому комплексі передбачається досягти за рахунок таких заходів:

  • - уповільнення темпів розвитку енергомістких галузей, що знизить їх частку у ВВП;
  • - поліпшення галузевої структури галузей, що виробляють матеріали, і структури матеріалів, за рахунок переважного розвитку хімічної і нафтохімічної промисловості та підтримки високих темпів розвитку лісової, деревообробної і целюлозно-паперової галузей та промисловості будівельних матеріалів;
  • - активізація розвитку і підвищення в структурі промислового виробництва частки соціально орієнтованих галузей - легкої і харчової промисловості;
  • - підтримання високих темпів розвитку машинобудування і металообробки, проведення робіт з конверсії та диверсифікації підприємств військово-промислового комплексу, що створює матеріально-технічну основу для переоснащення інших галузей економіки та здійснення структурної перебудови в цілому.

Реалізація структурних змін на другому рівні відбуватиметься шляхом:

  • - підвищення соціальної орієнтації виробництва в кожній галузі;
  • - формування ефективної структури виробництва в окремих комплексах і галузях через обмеження розвитку сировинних та напівфабрикатних виробництв, збільшення частки виробництв, що мають завершений технологічний цикл і поліпшують використання власного природноресурсного потенціалу;
  • - науково-технічного оновлення виробництв, впровадження нових ефективніших і екологічно безпечних технологій, підвищення якості й технологічного рівня продукції, освоєння нових прогресивних ЇЇ видів, що будуть конкурентоспроможними на зовнішньому ринку і замінюватимуть імпортні матеріали;
  • - розвитку виробництва для задоволення потреб власної міжгалузевої кооперації.

Структурна перебудова в агропромисловому комплексі спрямовується на істотне збільшення продовольчого і сировинного потенціалу країни, поліпшення задоволення потреб населення в різноманітних і якісних харчових продуктах, забезпечення експортної орієнтації виробництва. Переважного розвитку будуть набувати такі галузі АПК, як зернове господарство, вирощування олійних культур, цукрових буряків, виробництво м'яса і молока та переробної промисловості. Це ті галузі, що спираються на значні земельні і трудові ресурси, сприятливі природні умови та традиції сільського господарства України.

Важливим напрямом структурної перебудови АПК є перехід до інтенсивного типу розвитку виробництва, а саме: застосування технологій ресурсозбереження у рослинництві і тваринництві, нових поліпшених сортів і гібридів сільськогосподарських культур, високопродуктивних порід худоби та птиці, зміцнення кормової бази, освоєння ґрунтозахисних систем землеробства, поглиблення регіональної внутрішньогалузевої спеціалізації виробництва. У переробній промисловості головна увага зосереджуватиметься на поглибленні переробки сировини, нарощуванні виробництва готових до споживання продуктів, напівфабрикатів, кулінарних виробів, продукції лікарсько-профілактичного призначення, збагаченої радіопротекторами і біологічно активними речовинами, тощо. У цукровій, масложировій, спиртовій і м'ясопереробній промисловості перевага віддаватиметься модернізації та реконструкції вузькоспеціалізованих підприємств, що значно підвищить рівень комплексної переробки сировини, забезпечить економію матеріалів, паливно-енергетичних і водних ресурсів. У результаті буде забезпечено раціональну структуру АПК, який постачатиме у промисловість сільськогосподарську сировину, а населенню - високоякісні продовольчі товари, а також посяде стале місце у світовій торгівлі.

Структурні перетворення економіки України передбачають значне розширення і вдосконалення невиробничої сфери, здійснення істотних заходів соціального захисту населення. В умовах переходу до ринкової економіки розвиток таких галузей, як освіта, охорона здоров'я, житлове і комунальне господарство, культура і мистецтво, фізична культура і спорт базуватиметься на таких принципах:

  • - забезпечення державної підтримки розвитку сфери послуг на рівні, який гарантує нормальні умови життєдіяльності;
  • - максимальне залучення недержавних коштів на утримання і розвиток закладів галузей соціально-культурного призначення;
  • - комерціалізація сфери послуг за умови, що впровадження тут ринкових відносин не завдасть шкоди суспільству.

Важливим напрямом структурної перебудови є підвищення конкурентоспроможності виробництва, збільшення експортного потенціалу країни. Це для України має особливе значення, бо сприяє прискоренню ринкової трансформації економіки, входженню її до регіональних і світових ринків товарів та створенню валютних резервів, необхідних для модернізації виробництва. В сучасному світі конкурентоспроможність все більше визначають не традиційні фактори, такі як природні і трудові ресурси та капітал, а фактори вищого порядку - інфраструктура країни, її науковий потенціал, рівень освіти населення, спеціальні знання у вигляді науково-технічних баз даних з окремих галузей і виробництв, наявність фахівців відповідного профілю знань. Україна має високий рейтинг у забезпеченості такими факторами, що створює широкі можливості для отримання конкурентних переваг. Стратегія структурної перебудови і спрямовується на підвищення ефективності використання названих факторів, насамперед, у галузях промисловості. Для цього необхідні ґрунтовні дослідження конкурентного середовища, визначення особливостей національної економіки, що забезпечать конкурентні переваги для вітчизняних виробників.

Структурна перебудова економіки України здійснюється і в таких напрямах як формування енергозберігаючої моделі розвитку економіки, технологічне оновлення виробництва, реструктуризація підприємств та створення ефективних регіональних структур економіки.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші