Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Державне регулювання економіки
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Організація розробки цільових комплексних програм

Цільові комплексні програми (ЦКП) розробляються з метою досягнення соціально-економічної мети на основі підвищення ефективності суспільного виробництва за рахунок коштів бюджету України.

Розробка програми передбачає визначення переліку та змісту заходів, їх взаємне узгодження по термінах реалізації, розподіл ресурсів. Заходи охоплюють, як правило, не тільки безпосередньо сферу виробництва, яка передбачається програмою, освоєння технології, а й споріднені галузі виробництва предметів і знарядь праці, необхідних для випуску програмної продукції, а також суміжну сферу виробничого і невиробничого споживання цільового продукту. Для кожної програми перелік таких заходів є специфічним і залежить від змісту програм, термінів її реалізації, рівня програмування.

Формуванню переліку проблем, за якими повинні розроблятися цільові комплексні програми, передує визначення пріоритетних напрямів розвитку національної економіки і соціальної сфери, які вимагають програмного розв'язання. Верховною Радою України схвалені такі пріоритетні напрями: здоров'я людини, охорона навколишнього середовища, продовольство, наукомісткі технології, ресурсозбереження, інформатика, автоматизація та приладобудування, нові речовини та матеріали, національно-культурне відродження.

За цими напрямами з урахуванням критерію актуальності методом експертних оцінок визначають перелік програм. Перелік державних програм формує Академія наук України за участю зацікавлених міністерств, відомств, галузевих науково-дослідних установ. Цей перелік розглядається в Кабінеті Міністрів України, який вносить відповідні зміни і передає його на розгляд Верховної Ради України, яка приймає остаточне рішення.

За встановленим переліком проблем відкривається конкурс на розробку конкретних цільових програм. Учасники конкурсу повинні розробити пропозиції щодо створення програми: концепцію, структуру, чітко сформулювати кінцеву мету програми, визначити перелік проектів (заходів), які реалізовуватимуться в рамках програми.

Переможець конкурсу визначає головну організацію, терміни, обсяги та механізми фінансування програми, форму реалізації завдань, контроль за їх виконанням.

Типовий перелік показників програм соціально-економічного розвитку:

  • o виробництво найважливіших видів продукції для потреб програми;
  • o ліміти капіталовкладень та обсяги будівельно-монтажних робіт на реалізацію програми;
  • o державне замовлення на виробництво (постачання) продукції, робіт і послуг, необхідних для виконання програми;
  • o державне замовлення на введення у дію виробничих потужностей та основних фондів;
  • o перелік найважливіших будов;
  • o . витрати зведеного державного бюджету на реалізацію цільової програми;
  • o затрати валютних ресурсів;
  • o перелік найважливіших заходів у сфері зовнішньоекономічних зв'язків.

Розробка державних комплексних економічних програм грунтується на використанні програмно-цільового методу системно-структурного аналізу з побудовою ієрархічної моделі типу "дерева цілей", в якій узгоджуються цілі із засобами їх досягнення.

Алгоритм розробки програм

Розробка програми відбувається у наступній послідовності:

  • 1. Формується перелік найважливіших проблем. Виділяється певна проблема та окреслюється завдання на розробку програми для її (проблеми) вирішення, в якому визначають: мету програми, ліміти ресурсів, учасників реалізації програми та іншу необхідну інформацію.
  • 2. Уточнюються кількісні параметри, що характеризують цілі програми, і визначаються завдання її реалізації за окремими періодами. Генеральна мета програми, як правило, поділяється на складники, утворюючи впорядковану ієрархію завдань, які відображають внутрішню структуру як проблеми, так і програми.
  • 3. Формується перелік завдань і комплекс заходів для реалізації програми. Перелік основних завдань програми встановлюється виходячи з побудованої ієрархії цілей. Для кожного завдання розробляються послідовні етапи їх виконання.
  • 4. Розраховуються основні показники і ресурсне забезпечення програми. здійснюється оцінка нових затрат ресурсів та капітальних інвестицій на реалізацію програми. Формуються переліки матеріальних ресурсів із вказанням постачальників і отримувачів, визначається економічний ефект.
  • 5. Здійснюється оформлення програмних документів, узгодження і затвердження програми.

Формування програми передбачає визначення головної мети з наступним її розпорділом на ієрархічну множину конкретніших цілей. Загальна мета програми розбивається на функціональні та предметні цілі, які своєю чергою поділяються на множину локальних (часткових) завдань, що мають назву "дерево цілей". Процедура побудови "дерева цілей" є евристичною, тобто грунтується на оцінці експертів і включає такі стадії:

  • o побудова функціонального "дерева цілей";
  • o формування комплексу цілерсалізуючих систем;
  • o розробка цільових нормативів;
  • o ранжування цілей.

Ресурсне обґрунтування програми передбачає визначення витрат на здійснення кожного із заходів програми та на програму загалом. В цьому розділі програми відображається потреба у капітальних вкладеннях, необхідних основних видах матеріальних ресурсів, потреба в робочій силі, фінансових ресурсах, у тому числі валютних.

Методи розробки й обґрунтування різних варіантів ЦКП

  • o економічний аналіз розвитку окремих комплексів і сфер економіки, задоволення потреб народного господарства і населення у кінцевій продукції, порівняння альтернативних варіантів;
  • o структурний аналіз, тобто методи формування структурних і технологічних варіантів задоволення потреб народного господарства у продукції певного комплексу та виробництва;
  • o балансові методи (нормативні та статистичні), які пов'язують кінцеві, показники з основними проміжними і ресурсними показниками;
  • o факторне обгрунтування рівня і основних показників розвитку (виробнича функція, виробництво і розподіл продукції). Аналіз програм державних асигнувань здійснюється за такими

етапами:

  • 1) визначення потреби, джерела попиту на ту чи іншу державну програму;
  • 2) визначення неспроможності ринку при вирішенні певних проблем та виявлення предмета програми;
  • 3) визначення альтернативної програми, якою можна скористатися для розв'язання конкретних проблем, та висновок про важливість характеристик програми для передбачення її наслідків;
  • 4) ідентифікація ефективності наслідків альтернативної програми;
  • 5) ідентифікація дистрибуційних наслідків альтернативної програми;
  • 6) ідентифікація співвідношень рівності та ефективності;
  • 7) ідентифікація межі, на якій альтернативні програми досягають мети державної політики;
  • 8) визначення впливу політичного процесу на розробку та реалізацію державних програм.

У демократичних країнах Заходу уряди несуть відповідальність за задоволення життєво важливих потреб індивіда. В США така політика бере початок з часів Ф. Рузвельта. У 1964 р. президент Л. Джоисон оголосив програму "війни з бідністю". Він вважав, що обов'язком держави є не лише піклування про бідних, а знищення докорінних причин бідності. Нині в США розробляються державні програми добробуту. Одні з них гарантують виплати готівкою (Програма допомоги сім'ям з дітьми на утриманні, Програма гарантування додаткового доходу тощо). Програми другого виду гарантують цільову допомогу ("Medicaid" забезпечує безплатну медичну допомогу громадянам з низьким рівнем доходу; програми будівництва житла та забезпечення електроенергією надають субсидії для задоволення потреб у житлі та електроенергії, тобто допомога надається в натуральній формі).

Вибір варіантів заходів повинен здійснюватися шляхом порівняння результативності програми та витрат на її реалізацію. Оптимальною буде та програма, яка забезпечить найвищий соціально-економічний ефект.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші