Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Історія економіки та економічної думки. Політична економія. Мікроекономіка. Макроекономіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ціноутворення на ринках факторів виробництва

Під факторами виробництва (лат. - роблячий, виробляючий) розуміються всі види ресурсів, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг (див. табл.)[1].

Таблиця. Фактори виробництва

Назва фактора

Ознаки фактора

Природні ресурси

Земля, надра, водні та лісові ресурси

Трудові ресурси

Люди з їх здатністю виробляти продукти та надавати послуги

Засоби виробництва, які називаються також інвестиційними ресурсами або виробничим капіталом

Виробничі будівлі, споруди, верстати, обладнання, сировина, матеріали та інші основні та оборотні фонди

Підприємницькі здібності людей до організації виробництва

Самостійність, новаторство, ініціативність, творчість, ризиковість, економічна та соціальна відповідальність, масштабність мислення тощо

Ринки ресурсів можна представити як певна кількість конкретного ресурсу (ринок праці: ринок економістів, технологів, бухгалтерів, учителів і т.п.).

Виробниками ресурсів є власники ресурсів - домашні господарства, споживачами - фірми, які виробляють товари чи надають послуги.

Ціна ресурсу - це дохід власників ресурсу. Ціна природного ресурсу - рента, трудового - заробітна плата, ціна підприємницьких здібностей - підприємницький дохід.

Ціноутворення на фактори виробництва має ряд особливостей:

  • - пропозицію ресурсів формують домашні господарства, а попит - підприємства;
  • - попит на ресурси пов'язаний з умовою максимізації прибутку підприємства, а пропозиція ресурсів виводиться з умови максимізації функції корисності. Корисність ресурсу складається з приросту прибутку, викликаного використанням ресурсів [2].

Примітки

  • 1. У перелік факторів виробництва фінансових ресурсів окремі науковці включають окремо фінансові ресурси. Однак, це справедливо для короткострокового періоду, у довгостроковому фінансові ресурси перетворюються в інші види ресурсів.
  • 2. Окремі науковці розрізняють дві ціни факторів виробництва: 1) прокатну (сума грошей, яку необхідно заплатити за використання фактору протягом певного періоду - часова, денна тощо; капітальну (цінність послуг фактору виробництва за весь термін служби).

Ціноутворення на ринку праці: визначення заробітної плати

Заробітна плата - це плата за залучення у виробництво трудових послуг. Вона може набувати найрізноманітніших форм: безпосередньо заробітної плати, премії, участі у прибутках фірми, комісійних, винагороди за підсумками року тощо. Однак за своєю суттю - це плата, яку отримує власник ресурсу праці від виробника за надані йому трудові послуги. З певною умовністю винагороду власника трудового ресурсу можна вимірювати тією сумою грошей, яку він отримав, а розмір трудових послуг - часом, протягом якого виробник отримував трудові послуги. Найчастіше термін "заробітна плата" використовується для позначення винагороди власника трудових ресурсів за одиницю часу надання трудових послуг (Р Ь =

Існує значна розбіжність у рівні заробітної плати для різних країн. Загальний рівень заробітної плати відображає рівень розвитку країни взагалі та рівень продуктивності праці, зокрема.

Оскільки заробітна плата є ціною трудових послуг, то механізм її формування залежить від моделі ринку.

Якщо ринок праці конкурентний, то для нього характерна, з одного боку, значна кількість фірм, що конкурують одна з одною при придбанні трудових послуг, а з іншого - значна кількість працівників, які мають однакову кваліфікацію та незалежно один від одного пропонують певний вид трудових послуг. За цих умов ні фірми, ні працівники не можуть контролювати ринкові ставки заробітної плати. Тобто фірма погоджується з ціною трудових послуг, що склалася на ринку. Вона може за цією ціною придбати нескінченну (з позиції окремої фірми) кількість трудових послуг. Тому пропозиція праці для окремої фірми на конкурентному ринку матиме вигляд прямої лінії, що відповідатиме ринковій ціні трудових послуг та граничним витратам на цей ресурс.

На ринку праці досить часто може виникати ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг. Такий ринок називається монопсонією. Монополізація ринку праці можлива не лише з боку покупця, а й з боку продавця. Є ситуації, коли на ринку праці і продавець, і покупець займають монопольне становище - так звана двостороння монополія. Фактична ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил. Ряд науковців аргументовано доводять, що в умовах двосторонньої монополії фактична заробітна плата більше наблизиться до рівня конкурентного ринку, ніж у разі односторонньої монополії на будь-якому боці.

Розподіл податку при еластичному та неэластичному попиті

На рисунку зображено випадки розподілу податку при еластичному та нееластичному попиті на продукцію за умови, що еластичність пропозиції приймається постійною.

З рисунків видно, що при еластичному попиті основна частка податку припадає на виробника, а при нееластичному - переважно на споживача. Крім цього, абсолютна величина податкових надходжень при нееластичному попиті буде вищою. Саме тому держава оподатковує акцизним збором передусім товари, попит на які є нееластичним (тютюнові вироби, алкогольні напої).

На рисунку заштриховані трикутники показують обсяг продукції, яка була б вироблена та придбана, якщо б держава не запровадила податок. Ці втрати для суспільства є прямим наслідком встановлення податку, і вони будуть тим більшими, чим вищою буде еластичність попиту на товар.

Отже, непрямий вплив держави на ринкові ціни через податки, як і директивне ціноутворення, у більшості випадків знижує ефективність функціонування економіки.

Вплив на ціну непрямих податків

Розглянемо вплив на рівноважну ціну таких непрямих податків, як акцизний збір і податок на додану вартість, платниками яких є виробники (продавці) товару.

На рисунку до введення податку лінія попиту займала положення Б лінія пропозиції - 8, початкова ціна становила ЦП, а рівноважний обсяг виробництва дорівнював КП. Припустимо, що уряд запровадив на товар податок у розмірі П гривень на одиницю продукції, що означає для виробника подорожчання товару. У цьому разі він буде згоден запропонувати ринку таку саму кількість продукції, але якщо його ціна буде вищою за рівноважну на величину цього податку. У результаті лінія пропозиції переміститься вгору на величину П гривень і займе положення 81, а ринкова рівновага зміститься в точку В.

Нова рівноважна ціна дорівнюватиме Ц1, а обсяг продажу внаслідок підвищення ціни зменшиться до К1. Ціна, яку сплачує покупець (Ц1), стане вищою від початкової (ЦЦ), а ціна без податку, яку фактично отримає продавець після сплати податку (Ц2), буде меншою від початкової. Порівняння розміру виручки виробника до введення податку (площа прямокутника ОЦПСКП) з виручкою, яку він отримає після його сплати (площа прямокутника ОЦ2АК1), показує, що запровадження непрямих податків зменшує виручку виробника. Не вигідні такі податки і споживачеві, оскільки без них він міг би придбати більшу кількість товару за меншою ціною. Загальна сума податку, яка надійде до бюджету, визначається множенням розміру податку (П) на обсяг продажу (К1) і дорівнюватиме площі прямокутника Ц2Ц1ВА. Його частина, яка знаходиться нижче лінії ЦпС (площа прямокутника Ц2ЦПЬЛ), показує втрати виробника від уведення податку, а вище (площа прямокутника ЦПЩВЬ) - втрати покупця. Незважаючи на те, що вся сума податку сплачується до бюджету виробником, частина "податкового тягаря" лягає на плечі покупця.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші