Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Товарознавство arrow Товарознавство продовольчих товарів
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Рослинні метаморфози

Життєві форми рослин поділяють на дерева, кущі й трави. Однак поруч з ними є чимало несподіваних змін - метаморфоз, які не вкладаються у цю загальну характеристику. Наприклад, сукуленти. Так називають рослини, що здатні нагромаджувати воду в стеблах чи листках.

У природі є чимало сукулентів: понад 6,5 тис. видів. В флорі України їх теж чимало. Сукулентами багаті південні посушливі райони республіки. Там запасання води стає однією з найважливіших передумов життя. Як бур'ян, майже на всій території України поширений портулак городній. У рослини характерні м'ясисті стебла, що лежать на поверхні ґрунту. Вона добре переносить посуху і швидко росте.

Досить поширені у нас сукуленти з родини товстолистих, до якої належать молодила. У степах, правда, зрідка, зустрічається тилея Вайяна - однорічник, що міг би претендувати на одне з перших місць серед рослин-карликів. Висота рослинки не перевищує 5 см. У Карпатах досить поширена родіола рожева - важлива лікарська рослина, що зустрічається у високогір'ї. Але найбільш відомі серед товстолистих різноманітні очитки - їх у нас близько 20 видів. Серед очитків є однорічники, але переважно це багаторічні види з характерними соковитими листками. Вони ростуть в соснових лісах, на піщаних схилах, в степах, серед каміння і заростей чагарників. Очитки дуже декоративні, і тому їх часто використовують в озелененні. Є очитки досить високі до 40-60 см: великий, пурпуровий, звичайний. Листки у них теж великі, округлі чи еліптичні. Інші очитки дрібні, не більші 10-15 см. Листки у них вузькі та короткі. Такі очитки створюють килимок на поверхні ґрунту або розростаються в невеличкі купинки. Досить поширені серед них очиток їдкий, очиток шестирядний, очиток червоний.

Сукуленти вважаються одними з найкращих декоративних рослин для вирощування на альпійських гірках та в приміщеннях. На гірках широко використовують молодила, очитки, родіоли не лише з місцевої флори, а й з інших географічних регіонів. У кімнатах розводять теплолюбні види сукулентів. Серед них найбільш поширені різноманітні види кактусів, молочаїв, гаворцій, алое, агав. Вони характеризуються декоративністю і невибагливістю.

Цікава група рослин у флорі України ефемери та ефемероїди. Основу цих термінів складає корінь грецького слова "ефемерос", тобто "короткочасний" чи "одноденний". Є між цими рослинами багато спільного, але є й різниця. Спільне в тому, що вони мають короткий вегетаційний період. А різниця ось яка: ефемери - однорічки, що після короткої вегетації дають насіння і гинуть; ефемероїди - багаторічки і після вегетації переходять до періоду спокою, а надземна частина рослин відмирає. Тому ефемери - це справжні "короткочасні" рослини, а ефемероїди лише подібні до них ритмикою сезонного розвитку.

Рослини цього типу поширені в посушливих південних районах України. Вони ростуть в степах, на піщаних схилах, серед кам'янистих розсипів. Типові ефемери - веснянка весняна, костянець зонтичний, незабудка прибережна та деякі інші рослини.

У ефемероїдів добре розвинені підземні органи: бульби, цибулини, кореневища. Тому вони, як правило, крупніші від низеньких ефемерів. Квіти ефемероїдів великі й дуже яскраві. Коли після цвітіння надземна частина рослин висихає, життя продовжується в підземній. Там нагромаджуються поживні речовини і закладаються квітки для наступного року цвітіння. Одними з найбільш декоративних рослин цієї групи є різноманітні види дикорослих тюльпанів. їх у флорі України нараховується близько десятка: тюльпан Шренка, тюльпан дібровний, тюльпан бузький та ін Квітки цих тюльпанів червоні, жовті чи білі. Вони, щоправда, значно менші від квіток сортових рослин. Однак це квіти природи, і тому їх краса не може порівнюватись. Власне, до родини лілійних, до якої належать тюльпани, та до родини амарилісових входить чимало декоративних ефемероїдних рослин: асфоделіни, ерему-ри, рябчики, еритроній, нарцис, білоцвіт, підсніжник, проліска. Є серед них і своєрідні ефемероїди, цвітіння яких відбувається не навесні, що типово для більшості, а восени. Це пізньоцвіти осінній та тіньовий.

Усі ефемероїди надзвичайно цінні декоративні види. Розвиток ефемероїдів з насіння триває досить довго, іноді близько 10 років. Тому на місці кожної знищеної або відкопаної рослини не скоро з'явиться повноцінна заміна.

У посушливих умовах зростання зустрічається ще одна цікава форма трав'янистих рослин. Це так звані перекотиполе. Вони дуже своєрідно пристосувались до життя в степах і напівпустельних районах. Стебла цих рослин невисокі, але сильно розгалужені. Тому вони мають вигляд кулі. Всі гілочки перекотиполя досить тверді. Вони можуть бути одно-, дво- і багаторічниками. Діаметр кулі перекотиполя коливається від кількох сантиметрів до 1 м. Коли восени достигає насіння і починаються дощі, стебло біля кореневої шийки підгниває. Після цього вітер підхоплює кулю і несе її по місцевості. Так і утворюється справжнє перекотиполе. Згодом у пониженнях рельєфу їх нагромаджується так багато, що там важко навіть пройти.

Саме у такий спосіб вона вивільнюється від насіння, яке розсівається на широкому просторі - всюди, де пролягла дорога перекотиполя. Отже, відмерла рослина сама розсіває власне насіння. Іноді в степах можна побачити поодинокі рослини перекотиполя, що ростуть наче на одній лінії. їх може бути мало, а може бути і багато, цілі смуги.

До типу перекотиполе належить чимало різних видів рослин. Серед них є представники родини хрестоцвіті (катран шорсткий), родини гвоздикові (ліщиця волотиста), родини лободові (курай руський, устелиполе піскове), родини складноцвіті (миколайчики польові). Властивість перекотиполя виробилась у багатьох різних за походженням видів рослин, що розвивалися в умовах посушливого клімату на рівнинній місцевості.

У лісових угрупованнях властивості рослин інші. Там основу життя диктують дерева. Тому в лісах дерева називають рослинами-едифікаторами У перекладі з латинської мови - це слово "будівельник". Тобто дерева будують рослинне угруповання лісу, і вся інша його рослинність від них залежить.

Першими навесні оживають трави, тоді - кущі, а вже потім - дерева. Це і є ритміка розвитку лісових рослинних угруповань. Саме для них характерні основні життєві форми: дерева, кущі, ліани, трави.

Але є в складі лісу ще одна цікава форма існування рослин, про яку ще не згадувалося. Це рослини-еггіфіти 3 грецької це перекладається, як над-рослини Епіфітами називають рослини, які оселюються в кронах чи на стовбурах інших, переважно дерев'янистих видів. Епіфіти використовують свої підпори лише для підняття вгору, над поверхнею ґрунту. Шкоди рос-линам-ггідпорам вони не завдають, у всякому разі не паразитують на них. Епіфіти розростаються на корі дерев і деяких кущів. Від того закупорюються пори, дихання рослин ускладнюється. Є підстави, що епіфіти частково споживають вологу і розкладають верхній шар кори цих рослин.

У наших лісах епіфіти поширені порівняно мало. Це можуть бути мохи і лишайники, які ростуть на стовбурах дерев і на окремих чагарниках. Серед лишайників слід відмітити ксанторії, що мають декоративне зеленувате або жовтогаряче забарвлення слойовища; листувату слань пармелії сірого забарвлення; звисаючі сірувато-зелені "борідки" усней Останні особливо декоративні на деревах.

Мохи теж складають значну частину епіфітної рослинності лісу. Саме вони надають стовбурам характерне зелене забарвлення. Дерева, порослі мохами, найчастіше зустрічаються на сирих ділянках лісу. Мало того, самі мохи, як правило, розростаються з північного та північно-західного боку стовбурів. Тому цією обставиною часто рекомендують користуватися для орієнтування в лісі без компаса. Однак це не завжди вірно. Справа в тому, що мохи можуть рости і з інших боків стовбура, якщо цьому сприяють місцеві обставини (узлісся, край болота, берег річки, схил північної експозиції тощо). Тому орієнтуватися по мохах у лісі можна лише із врахуванням різних додаткових ознак. Найбільш поширені в наших лісах мохи-епіфіти: фрулланія розширена, порелла плосколиста, радула сплюснена, дикран віничковидний, лескея багатоплідна, гілокомій блискучий.

Слід відмітити, що мохами і лишайниками не обмежується список епіфітів у наших лісах. На корі дерев розвиваються численні водорості й гриби. Але вони менш помітні. Іноді в розщелини та дупла дерев потрапляє ґрунт.

Надзвичайно багаті епіфітами тропічні ліси. Там у кронах дерев розростаються численні папороті, плауни, селягінели, орхідеї, рипса-ліси, бромелії. Корені цих рослин звисають у повітря. Вони живляться вологою безпосередньо з атмосфери. Екзотичні епіфіти тропіків дуже гарно цвітуть, особливо орхідеї та колумнеї.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші