Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Виробничий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Виробнича функція та масштаби виробництва

Будь-яке підприємство в процесі своєї діяльності повинно вирішувати ряд завдань. Зокрема, на який ринковий сегмент орієнтований продукт, що і в якій кількості виробляти; як виробляти свою продукцію; за якою ціною продавати продукцію? Відповіді на ці та інші питання знаходять, виходячи з припущення, що метою фірми є максимізація її прибутку.

Прибуток - це різниця між сумарною виручкою або сумарними надходженнями, які одержує фірма від продажу своєї продукції, і сумарними витратами, які несе фірма для того, щоб виробити цю продукцію.

Витрати фірми визначаються виробничим процесом і цінами ресурсів. Формально процес виробництва можна описати за допомогою виробничої функції.

Виробнича функція - це функція, незалежні змінні якої приймають значення обсягів використаних ресурсів (факторів виробництва), а залежна змінна - значення обсягів продукції, яка випускається.

Частіше за все використовуються виробничі функції з двома ресурсами: працею Ь і капіталом К. Виробнича функція двох ресурсів має вигляд: (5 = £ (Ь, К), де (5 - обсяг випуску, Ь і К - витрати ресурсів.

Найпоширеніша функція виробництва в емпіричному аналізі - це функція Кобба-Дугласа:

де А, а і Р є додатними константами.

Показники ступеня а і Р у виробничій функції - це значення еластичності випуску Q за витратами ресурсів L і К. Таким чином, збільшення на 1% витрат фактору К призводить до збільшення обсягу випуску на ос%, а збільшення на 1% витрат фактору L - до збільшення обсягу випуску на Р%.

Лінія виробничої функції Q = f (L, К) називається ізоквантою. Іншими словами, лінія рівня Q - це множина точок, в яких обсяг виробництва постійний і дорівнює Q. Різні набори (L1, K1) і (L2, K2) використаних ресурсів, які належать одній і тій же ізокванті Q, дають один і той же обсяг випуску Q.

Існують 4 правила побудови ізоквант:

  • 1) ізокванти не перетинаються, тобто через одну точку простору двох ресурсів можна провести тільки одну ізокванту. В протилежному випадку один і той самий набір ресурсів одночасно відповідав би декільком рівням обсягу виробництва;
  • 2) паралельно розташовані ізокванти утворюють карту ізоквант, яка дає уяву про можливі технологічні комбінації ресурсів за будь-якого рівня виробництва. Розташовані вище ізокванти відповідають більш високому обсягу виробництва, тому процес максимізації обсягу можна інтерпретувати як знаходження допустимої точки, що належить ізокванті, максимально віддаленій від початку координат;
  • 3) ізокванти мають від'ємний нахил, тому що для збільшення обсягів використання одного ресурсу необхідно скоротити споживання іншого ресурсу, щоб обсяг виробництва не змінився;
  • 4) ізокванти випуклі до початку координат і по мірі руху зліва направо ізокванта стає більш пологою внаслідок насичення ресурсом (працею).

Основною характеристикою ізокванти є гранична норма технічного заміщення одного ресурсу іншим, яка показує, наскільки потрібно скоротити використання одного ресурсу, наприклад, капіталу для того, щоб збільшити використання іншого, праці, на одиницю за умови, що Q = const.

Графічно МЯТБЬК дорівнює тангенсу кута нахилу дотичної до ізокванти.

На рис. 1.1 представлено ізокванту, що припускає можливість безупинної, але не повної замінності ресурсів у визначених межах, за якими заміщення одного фактору виробництва іншим технічно неможливе.

Неперервна ізокванта

Рис. 1.1. Неперервна ізокванта

Отже, ізокванта ілюструє залежність обсягу випуску (( від кількості двох задіяних ресурсів Ь і К. Але у виробництві не завжди можна змінити кількість усіх використовуваних ресурсів. Якщо кількість хоча б одного ресурсу змінити не можна (як правило, це капітал - як менш мобільний ресурс), величина обсягу випуску залежатиме лише від кількості змінного ресурсу. У такому випадку зазвичай користуються поняттям "загальний продукт (ТР) змінного ресурсу" замість поняття "обсяг випуску". Якщо змінною є кількість праці - це буде загальний продукт праці (ТРЬ), якщо капіталу - загальний продукт капіталу (ТРК).

На основі величини загального продукту розраховують середні і граничні величини.

Середній продукт праці (АРЬ) показує, скільки в середньому продукції припадає на одиницю праці І АРЬ = ^ І. Середній продукт капіталу (АРК) показує, скільки в середньому продукції припадає на одиницю капіталу І АРК = ^К І.

Граничний продукт праці (МРЬ) показує, на скільки збільшується обсяг виробництва (загальний продукт) при збільшенні кількості праці на одиницю | МРЬ = ^ТРь або МРЬ = ^ТРь |. Граничний продукт капіталу (МРК) показує, на скільки збільшується обсяг виробництва (загальний продукт) при збільшенні кількості капіталу на одиницю {МРк =^ТРк або МРк = ^1.

При заміщенні праці капіталом витрати праці знижуються на АЬ, а витрати капіталу збільшуються на АК так, щоб обсяг виробництва (( залишився незмінним. При цьому втрати виробництва від скорочення витрат праці складатимуть ДЬ-МРЬ. Щоб залишитися на тій самій ізокванті, необхідно отримати приріст виробництва на ДКМРк. Оскільки приріст обсягів виробництва від збільшення кількості використаного капіталу дорівнюватиме втраті через відмову від певної кількості використовуваної праці, то - ДЬ-МРЬ = +ДКМРК. В результаті перерахунку отримуємо:

Будь-яке підприємство у процесі свого функціонування самостійно визначає обсяги виробництва. Важливість питання полягає у тому, що зміна обсягів виробництва пов'язана зі зміною обсягів використаних ресурсів. Цей взаємозв'язок називають ефектом масштабу. Суть його полягає у тому, що розширення виробництва і залучення додаткових ресурсів приводить спочатку у дію ряд факторів, які сприяють зниженню середніх валових витрат. До таких факторів відносяться: спеціалізація праці (поглиблення розподілу праці і зростання її продуктивності), спеціалізація управлінського персоналу, можливість використання високопродуктивного обладнання, високоякісних основних і додаткових матеріалів тощо). Після досягнення певного обсягу виробництва настає момент, коли подальше збільшення масштабу виробництва призведе до зростання середніх валових витрат. Це пояснюється значним зростанням витрат на управління, нездатністю управлінського персоналу приймати адекватні рішення в умовах зростаючих обсягів виробництва тощо.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші