Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Виробничий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ринок як базис виробничої діяльності

Типи ринкових структур

В економічній теорії ринком називається система відносин в процесі виробництва розподілу, обміну і споживання товарів та послуг. Саме ринок забезпечує реалізацію споживчих властивостей продукту, забезпечує продавцям і покупцям можливість вступати один з одним в контакт для здійснення взаємовигідних торговельних угод. Оскільки об'єкти угод та умови їх реалізації у кожному конкретному випадку часто відрізняються, виділяють чотири типи ринкових моделей. їх характерні особливості й ознаки представлені у табл. 2.1.

Характеристика ринку досконалої конкуренції

Конкуренція в перекладі з латини означає "змагатися". В економічній теорії досконалою конкуренцією називають таку форму організації ринку, за якої виключені всі види суперництва як між продавцями, так і між покупцями. Таким чином, теоретичне поняття досконалої конкуренції є фактично запереченням звичайного для ділової практики і повсякденного життя розуміння конкуренції як суворого суперництва економічних агентів. Досконала конкуренція є досконалою в тому сенсі, що при такій організації ринку кожне підприємство зможе продати по даній ринковій ціні стільки продукції, скільки забажає, а на рівень ринкової ціни не зможе вплинути ні окремий продавець, ні окремий покупець.

Традиційно виділяють характерні риси ринку досконалої конкуренції:

- багато продавців і багато покупців;

- кожний виробник має дуже невелику частку загального випуску продукції на ринку (менше 1%);

- продукція однорідна;

- фірма не цікавиться виробничими рішеннями своїх конкурентів;

- інформація доступна;

- вхід на ринок і вихід з нього - вільні.

Таблиця 2.1. Ринкові моделі та їх характерні риси

Характерні риси

Модель ринку

Досконала конкуренція

Монополістична конкуренція

Олігополія

Монополія

Кількість суб'єктів господарювання різних форм власності

Надзвичайно велика

Значна

Декілька

Одна

Тип продукту

Стандартизований

Диференційований

Складний стандартизований або диференційований

Унікально складний

Не має аналогів

Контроль над ціною

Відсутній

У вузькому діапазоні

Обмежений взаємною залежністю. Значний при таємній змові

Значний

Умови входження в галузь

Дуже легкі, перепони відсутні

Порівняно легкі

Суттєві перепони

Вхід блоковано

Нецінова конкуренція

Якість

Якість. Асортимент

Якість. Асортимент. Сервіс

Відсутня

Приклади

Продукти сільськогосподарського виробництва

Цигарки, цукерки, одяг, взуття

Електропобутова техніка, металургійна продукція, автомобілі, трактори

Гідротурбіни, електровози, атомні

реактори, парові котли

Якщо розглядати повністю конкурентний ринок якоїсь продукції, то рівноважні ціна і обсяг на ньому встановлюються внаслідок взаємодії великої кількості конкуруючих учасників як з боку попиту, так і з боку пропозиції.

Спроба окремого виробника підвищити ціну на свою продукцію буде проігнорована іншими учасниками ринку, оскільки, по-перше, абсолютна ідентичність продукції, яка однаково доступна покупцям, і вони не будуть платити більше за те, що можна купити за нижчою ціною, а по-друге, внаслідок дуже низької питомої ваги окремого виробника на загальному обсязі продажу, не можливо вплинути на поведінку решти конкурентів. Зниження ціни порівняно з рівноважною на конкурентному ринку також неможливе, оскільки виробництво при нижчій ціні реалізації буде збитковим для виробника. Через це фірма на досконало конкурентному ринку є ціноодержувачем.

Чиста монополія

Під монополією прийнято розуміти ринкову структуру, що відповідає наступним умовам:

- весь випуск забезпечує один виробник;

- пропонований монополією товар є особливим в своєму роді і не має близьких аналогів;

- вхід на ринок нових виробників блокується, тому в умовах монополії відсутня будь-яка конкурентна боротьба.

Практично монополією звуться також ринки із порушеннями деяких з вищезазначених умов. Наприклад, монополіст може виробляти лише 80% загальнонаціонального обсягу, а 20% постачатимуть дрібні виробники. За цих обставин послабляється умова щодо відсутності аналогів.

Ринок, де суворо виконуються всі умови, зветься чистою монополією. В певному сенсі чиста монополія, як і досконала конкуренція, існує скоріше як наукова модель, а не в реальній дійсності (в масштабах країни практично не зустрічається). Але якщо розглянути невеликий населений пункт, де є, наприклад, всього один хлібозавод, одна поліклініка, одна школа тощо, то абсолютна (або чиста) монополія є типовою для будь-якої країни.

Одна з причин появи й існування монополії полягає в такому співвідношенні між розмірами ринку (пред'явленим попитом) та ефективною потужністю підприємства, яке вимагає існування декількох чи єдиного виробника (наприклад, автомобілебудування, енергетичне машинобудування і т.д.), на відміну від ринків продукції, ефект масштабу виробництва якої явно не виражений (наприклад, виробництво хлібобулочних виробів тощо). Іншими причинами можуть бути природні (єдине джерело сировини), технологічні (експлуатація винаходу без передачі прав на його використання протягом визначеного часу) та інші.

Монополія можлива лише тоді, коли вхід на ринок іншим підприємствам представляється невигідним чи неможливим. Якщо на ринок входять інші підприємства, то монополія зникає. Отже, наявність вхідних бар'єрів є обов'язковою умовою виникнення та існування монополії.

Основні бар'єри входження на ринок:

- виключні права, отримані від уряду (зв'язок, транспорт, телебачення);

- авторські права і патенти;

- власність на всі ресурси (діаманти, алюміній);

- переваги низьких витрат.

Ринки, закриті для входження конкурентів юридичними бар'єрами, називаються закритими монополіями.

Монополія, яка існує за рахунок економії на масштабах, називається природною монополією. У зв'язку зі значною економією від масштабу виробництва і технологічною недоцільністю розвитку конкуренції на ринку може існувати тільки один господарюючий суб'єкт, що задовольняє попит клієнтури і одержує прибуток. Ринкам природної монополії притаманні всі основні характеристики ринку монопольного типу, однак способи впливу держави на ці ринки (насамперед установлення цін і тарифів) будуть відмінними від тих, котрі доцільні стосовно інших монопольних підприємств.

Нині природними монополіями в Україні є, зокрема, транспортування газу та електроенергії, залізничний транспорт, водо- та теплопостачання. Спільною рисою цих виробництв є спадні середні витрати: високі початкові витрати на забезпечення послуги (наприклад, підведення ліній електропередач до споживача чи прокладання газових мереж) поєднуються з постійними чи навіть спадними витратами, яких потребує обслуговування кожного наступного споживача. Отже, функціонування компанії - природного монополіста в окремих секторах економіки є бажаним для суспільства, оскільки забезпечує більшу ефективність, ніж існування конкуренції. А взагалі природі монополій притаманне прагнення використовувати свою ринкову владу на шкоду споживачам і потенційним конкурентам. Тому, тільки зменшуючи число ринків з монопольною структурою і скорочуючи число підприємств із монопольним положенням, можна послабити до розумних меж їхні негативні впливи на ринки.

Монополісти з метою збільшення свого прибутку використовують цінову дискримінацію - принцип ціноутворення, коли той самий товар або послуга продається різним категоріям покупців за різними цінами. При цьому відмінності в цінах не відображують відмінності у витратах, необхідних для постачання товару або обслуговування споживачів. Тому не будь-яка різниця в цінах є дискримінаційною, а єдина ціна не завжди свідчить про відсутність цінової дискримінації. Так, наприклад, ціни постачання, що повністю враховують відмінності у транспортних витратах серед споживачів, розташованих на різних відстанях від постачальника, не є дискримінаційними. Навпаки, коли постачання здійснюється самим постачальником, єдина ціна для всіх різновіддалених споживачів може розглядатися як дискримінаційна.

В залежності від механізму формування і дії розрізняють три види цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеню, або абсолютна цінова дискримінація, існує тоді, коли кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо.

Цінова дискримінація другого ступеню полягає у встановленні рівня ціни в залежності від обсягів продажу. Цей спосіб дискримінації, як і в попередньому випадку, використовує спадаючу криву ринкового попиту, що відображає зменшення готовності покупця платити при збільшенні обсягу.

Цінова дискримінація третього ступеню (на сегментованих ринках) запроваджується монополістом тоді, коли можна виділити кілька окремих груп споживачів з різною еластичністю попиту, тобто визначити так звані елементи ринку.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси