Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Виробничий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Пропозиція товарів і послуг

Щоб задовольнити свої потреби, домашні господарства придбають на ринку блага. Більшість благ, призначених для споживання, спочатку необхідно створити, виробити. Товари і послуги створюються на підприємствах, де в процесі виробництва основні фактори (земля, праця, капітал) трансформуються в готовий продукт. Таким чином, підприємства працюють для задоволення потреб споживачів. Попит споживачів породжує пропозицію підприємств.

Пропозиція - це кількість товарів, яка перебуває на ринку або може бути туди доставлена. Вона визначається виробництвом, але не тотожна йому. Є випадки, коли, наприклад, і в урожайний рік продукція сільського господарства відсутня в торговельній мережі.

Індивідуальна пропозиція - це обсяги товару, які виробник хоче і може поставити на ринок за різними цінами в певний проміжок часу.

Просторова пропозиція являє собою суму індивідуальних пропозицій, які готові та можуть запропонувати окремі підприємства на регіональному чи міському рівнях.

Основні поняття, пов'язані з пропозицією, значною мірою аналогічні поняттям, пов'язаним з попитом. Так, аналогічно до попиту, ринкову пропозицію формує пропозиція благ окремих фірм. Пропозиція окремої фірми визначається її виробничими можливостями, згідно з якими для кожної конкретної ціни фірма може запропонувати до продажу певні обсяги блага. Тому пропозиція аналогічно до попиту також характеризується набором обсягів певного блага, які виробники (постачальники) бажають та можуть продати на ринку, і відповідними цінами.

Величина (обсяг) пропозиції буде визначатися максимальною кількістю товару, який готовий для продажу за даний період часу при даній ціні.

Закон пропозиції стверджує: за інших однакових умов чим вища ціна на товар, тим більший обсяг пропозиції товару, і навпаки. Отже, встановлюється прямо пропорційна залежність між ціною і величиною пропозиції. Звичайно, для виробника більш прибутковим є пропонування товару за вищими цінами (за умови, що високі ціни гарантовано тривалі).

На величину пропозиції та вибір продавця впливає ряд факторів:

  • - ціна даного товару (р);
  • - ціни товарів-субститутів (рЩрЩ);
  • - ціни компліментарних благ (рст );
  • - витрати виробництва (С), які охоплюють як технології виробництва, що визначають необхідні кількості використовуваних ресурсів, так і ціни цих ресурсів;
  • - податки і субсидії (Т);
  • - кількість виробників чи продавців на ринку (К);
  • - прибутковість галузі (Рг);
  • - об'єктивні зовнішні (перш за все природні) умови виробництва (N0;
  • - очікування виробників (Е).

Побудована з урахуванням цих впливів функція пропозиції буде характеризувати залежність обсягу пропозиції від даних факторів:

Найпростішою, і як наслідок цього, нерідко використовуваною формою функції пропозиції є лінійна:

де т і п - параметри зв'язку ціни і величини пропозиції, які визначаються на основі конкретних спостережень і статистичних обчислень (наприклад, методом найменших квадратів);

п > 0 - коефіцієнт, що характеризує реакцію виробництва на зміну ціни;

т - мінімальний, незалежний від ціни обсяг пропозиції.

Крива пропозиції - графічне відображення функції пропозиції.

Крива пропозиції представлена на рис. 2.8 і позначена буквою 8.

Крива індивідуальної пропозиції

Рис. 2.8. Крива індивідуальної пропозиції

На графіку дія закону пропозиції описується рухом уздовж лінії пропозиції: якщо змінюється ціна, то у тому ж напрямку змінюється і обсяг пропозиції.

Якщо змінюються нецінові чинники, то змінюється сама залежність, що характеризує пропозицію, і лінія пропозиції зсувається паралельно вправо або вліво (рис. 2.9).

Зсув кривої пропозиції внаслідок дії нецінових факторів пропозиції

Рис. 2.9. Зсув кривої пропозиції внаслідок дії нецінових факторів пропозиції

Кожна точка на кривій пропозиції показує, з одного боку, скільки одиниць товару виробник згоден продати за даною ціною, з іншого - за яку мінімальну суму грошей він згоден реалізувати чергову одиницю товару.

Функції попиту і пропозиції кожна окремо характеризують свою сторону ринку певного товару. Щоб зрозуміти як діє ринок в цілому і як при цьому встановлюється рівновага, потрібно розглянути взаємодію попиту і пропозиції. Для цього необхідно сумістити графіки попиту і пропозиції (рис. 2.10), де отримаємо так звану антифрикційну ринкову модель балансу попиту і пропозиції. Вона показує, що із всіх можливих комбінацій обсягів і ціни існує тільки одна ситуація, за якої наміри споживачів і виробників співпадають за одного рівня ціни. Це і є рівноважна ціна (р*), яка визначається точкою перетину графіків попиту і пропозиції, а відповідний цій ціні обсяг попиту і пропозиції є рівноважним (0*), тобто вся вироблена і запропонована до продажу продукція може бути закуплена споживачами.

Модель балансу попиту і пропозиції

Рис. 2.10. Модель балансу попиту і пропозиції

Графіки попиту і пропозиції (кожна окремо) ділять ринковий простір на дві протилежні частини. Всі точки, які лежать вище графіку попиту, є недосяжними для споживачів, тому що у них не вистачає коштів для того, щоб придбати цю кількість товарів за даної ціни (ціна перевищує ціну попиту). Точки, що лежать нижче графіка попиту, характеризують простір, у якому споживачі неповністю використовують для придбання товарів наявні кошти. Отже, графік попиту характеризує ситуацію, за якої кошти споживачів повністю використовуються для споживчих потреб. Всі точки, розміщені нижче графіка пропозиції, характеризують ринковий простір, для якого виробництво є збитковим. Точки, що лежать вище графіка пропозиції, характеризують стан, за якого виробник не тільки компенсує всі свої витрати, а й отримує додатковий прибуток.

Перетин графіків попиту і пропозиції поділяє весь ринковий простір на чотири сектори. У І секторі зосереджені ціни вище максимально допустимих для споживачів і нижче мінімально допустимих для виробників. Заключити домовленість за таких умов не має сенсу для жодної із сторін. Тому даний сектор характеризує "мертву зону" ринку.

У II секторі за відносно низького рівня цін у купівлі-продажу товарів зацікавлені тільки споживачі, але продаж за таких умов виявляється збитковим. Попит перевищує пропозицію, тому цю зону називають "зоною дефіциту" на ринку.

У IV секторі утворюється протилежна ситуація: за відносно високого рівня цін у купівлі-продажу товару зацікавлені виробники, однак споживачі не мають достатньої суми для його придбання. Пропозиція перевищує попит, тому ця зона є "зоною перевиробництва" товарів на ринку.

Таким чином, всі три зони характеризують умови, за яких не можуть укладатись угоди (купівля-продаж товарів) між споживачами і виробниками.

Тільки III сектор являє собою зону, де інтереси споживачів і виробників співпадають. Тут можливі і купівля, і продаж, а отже можуть укладатись угоди. Точка А, яка лежить на графіку попиту, означає, що на цьому ринку можливий продаж товару в кількості Q1 за ціною рд. Аналогічно точка Б, яка лежить на графіку пропозиції, означає можливість купівлі-продажу товару за ціною рв. Різниця між цими умовами полягає у тому, що у першому випадку на межі своїх можливостей знаходиться споживач (ця ситуація відома як "ринок продавця"), а у другому - в аналогічній ситуації знаходиться виробник (така ситуація відома як "ринок споживача"). Якщо співвідношення сил на цьому ринку не дає можливості говорити про явну перевагу однієї із сторін, тоді ринкова рівновага може бути виражена точкою В, яка знаходиться десь поміж графіками попиту і пропозиції.

Конкретні параметри угод залежать не тільки від співвідношення сил суб'єктів ринку, але і від інших чинників, наприклад, рівня інформованості учасників, ступеня їх заінтересованості тощо.

Таким чином, III зона характеризує всі можливі на цьому ринку ситуації, але значна їх більшість відноситься до різного роду відхилень від нормальних ринкових умов. Ці ситуації притаманні ринкам держав з перехідною економікою або ринкам, де виробники чи споживачі мають відповідну ринкову владу. Рівновага, яка при цьому досягається не є стійкою, оскільки у однієї із сторін завжди є мотиви змінити ситуацію.

Стійкою рівновагою характеризується точка Е, в якій інтереси споживачів і виробників співпадають, і в цьому стані система може перебувати тривалий проміжок часу. Слід відзначити, що падіння ціни нижче рівноважного значення створює дефіцит товарів і є невигідним не тільки для виробника, а і для споживача, оскільки він при цьому отримує менше товару. Підвищення ж ціни вище рівноважного значення не тільки створює перевиробництво товарів та незадоволеність споживачів, а є невигідним і для виробника (скорочується обсяг продажу). Отже, за даних відхилень ринкової ціни від рівноважного значення у самій ринковій системі виникають сили, які повертають її в попереднє положення.

Таким же чином буде діяти ринкова система, якщо виникнуть відхилення від рівноважного обсягу товару. Збільшення кількості товару на ринку призведе до зниження ціни, що стане невигідним для виробника. Зменшення ж обсягу товарів на ринку спровокує зростання ціни, що буде невигідним для споживача. Іншими словами, в будь-якій із ситуацій незбалансованості попиту і пропозиції ринок спонукає до пошуку компромісів між споживачем і виробником. "Невидимою рукою" називають механізм цін, який в ринковій економіці відіграє головну роль.

Рівновага є стійкою, якщо при відхиленні від рівноважного стану в дію вступають ринкові сили, що відновлюють рівновагу. В протилежному випадку рівновага є нестійкою.

Отже, можна зробити висновок: якщо при даній кількості товару 0* максимальна ціна, за якою собі можуть дозволити придбати його покупці (ціна попиту р°), співпаде з ціною, мінімально прийнятною для продавців (ціною пропозиції рй), то буде встановлена на даному ринку єдина стійка рівноважна ціна р*, за якою буде продаватися і купуватися рівноважна кількість товару 0* (Рис. 2.11).

Встановлення ринкової рівноваги (р* - ціна рівноваги, Q* - обсяг рівноваги)

Рис. 2.11. Встановлення ринкової рівноваги (р* - ціна рівноваги, Q* - обсяг рівноваги)

В аналітичному вигляді, використовуючи обернені функції попиту і пропозиції, це можна записати так:

Закони ринкового ціноутворення:

  • 1. Ціна наближається до такого рівня, при якому попит дорівнює пропозиції.
  • 2. Якщо під впливом нецінових чинників відбудеться скорочення пропозиції при незмінному попиті або підвищення попиту при незмінній пропозиції, то ціна зросте (рис. 2.12; 2.13). Якщо навпаки - то ціна знизиться.

Зростання ціни внаслідок зменшення пропозиції

Рис. 2.12. Зростання ціни внаслідок зменшення пропозиції

Зростання ціни внаслідок збільшення попиту

Рис. 2.13. Зростання ціни внаслідок збільшення попиту

Спостерігаються також складні випадки в зміні попиту і пропозиції, наприклад, коли пропозиція і попит змінюються одночасно в протилежних напрямках.

Зокрема, якщо пропозиція збільшується, а попит скорочується, то в цьому випадку сполучаються два ефекти зниження ціни, які дають більше зниження ціни, ніж при дії одного з ефектів (рис. 2.14). Напрямок зміни рівноважної кількості блага залежить від відносних параметрів зміни пропозиції і попиту (якщо зміна пропозиції більша за зміну попиту, то рівноважна кількість збільшується і навпаки).

Зменшення ціни внаслідок одночасного збільшення пропозиції і скорочення попиту

Рис. 2.14. Зменшення ціни внаслідок одночасного збільшення пропозиції і скорочення попиту

У випадку, коли пропозиція скорочується, а попит зростає, також спостерігаються два ефекти підвищення ціни. Якщо падіння пропозиції більше, ніж зростання попиту, рівноважна кількість блага виявиться меншою, ніж вона була спочатку (рис. 2.15).

Зростання ціни внаслідок одночасного збільшення попиту і зменшення пропозиції

Рис. 2.15. Зростання ціни внаслідок одночасного збільшення попиту і зменшення пропозиції

Можливі також ситуації, коли пропозиція і попит змінюються в одному і тому ж напрямі. Спочатку припустимо, що і попит, і пропозиція збільшуються. Щоб визначити зміну рівноважної ціни, необхідно порівняти два ефекти: ефект зниження ціни в результаті збільшення пропозиції та ефект підвищення ціни внаслідок збільшення попиту. Якщо масштаб першого ефекту більший за масштаб другого, то ціна знизиться. Рівноважна кількість однозначно зросте (рис. 2.16).

Зменшення ціни внаслідок одночасного зростання пропозиції і попиту

Рис. 2.16. Зменшення ціни внаслідок одночасного зростання пропозиції і попиту

Натомість, коли масштаби зменшення пропозиції більше за масштаби скорочення попиту, рівноважна ціна зростає. Коли ситуація протилежна, рівноважна ціна знижується. Рівноважна кількість блага однозначно зменшується (рис. 2.17).

Зростання ціни внаслідок одночасного зменшення пропозиції і попиту

Рис. 2.17. Зростання ціни внаслідок одночасного зменшення пропозиції і попиту

Відбуваються також особливі випадки, коли зменшення попиту і пропозиції з однієї сторони, або збільшення попиту і пропозиції - з іншої, повністю нейтралізують один одного (рис. 2.18). В обох випадках кінцевий вплив на рівноважну ціну виявляється нульовим, а рівноважна кількість змінюється в бік зміни попиту і пропозиції.

Існують також випадки, коли не діє закон попиту: при зростанні цін на певні товари спостерігається зростання обсягу попиту замість очікуваного зменшення. Вперше на цю групу товарів звернув увагу англійський економіст Роберт Гіффен (1837-1910 рр.). Ці товари одержали назву благ нижчого порядку.

Нейтральний вплив на ціну одночасної зміни попиту і пропозиції

Рис. 2.18. Нейтральний вплив на ціну одночасної зміни попиту і пропозиції

Досі процес формування ринкової рівноваги розглядався без урахування фактору часу. Однак, якою буде нова рівноважна ціна у випадку порушення початкової рівноваги залежить не тільки від відстані зміщення графіків попиту і пропозиції і їх нахилу, а і від часу, що пройшов від її порушення.

Множинна рівновага на ринку

Рис. 2.19. Множинна рівновага на ринку

Нехай початкова рівновага на ринку представлена точкою Ео (рис. 2.20). Якщо в результаті дії нецінових факторів попит зросте так, що графік попиту прийме положення Бі, то у миттєвому періоді ціна зросте до рівня р'0 (рис. 2.20, а). На ринку виникає дефіцит, ціна попиту перевищить ціну пропозиції. Прибуток, що при цьому утворився, стимулює зростання обсягу пропозиції. Однак у короткостроковому періоді (поки не будуть збільшені виробничі потужності, кількість капіталу) зростання обсягу пропозиції супроводжується зростанням граничних витрат, оскільки існуючі виробничі потужності будуть експлуатуватися з підвищеною інтенсивністю. В результаті зростання обсягу пропозиції рівноважна ціна в короткому періоді буде зменшена з рівня р'0 до значення р1, однак через зростання граничних витрат вона виявиться вищою від початкового рівня р0 (рис. 2.20, б).

Ринкова рівновага у часі

Рис. 2.20. Ринкова рівновага у часі

В довгостроковому періоді виробники можуть розширити потужності за рахунок залучення додаткового капіталу, що призведе до зростання капіталоозброєності праці за збільшеного обсягу виробництва. Внаслідок цього середні та граничні витрати зменшаться і графік пропозиції зміститься праворуч до значення Б1. В результаті в довгостроковому періоді рівновага встановиться у точці Е2 (рис. 2.20, в) і збережеться до чергового екзогенного порушення рівноваги через "шок" попиту або пропозиції. Чи відбудеться при цьому результуюче зростання або зниження ціни, залежить від величини зміщення графіків попиту і пропозиції та кутів їх нахилу.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші