Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Виробничий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Структура виробничого персоналу підприємств

Поняття "персонал" об'єднує складові частини трудових ресурсів підприємства, які виконують виробничі та управлінські функції. Персонал відіграє ключову роль у діяльності підприємства, оскільки виступає останньою важливою ланкою у досягненні його прибутковості та конкурентоспроможності.

В залежності від участі у виробничому процесі та характером трудових операцій весь персонал ділиться на дві великі категорії:

  • - промислово-виробничий персонал (ПВП) основної діяльності, до якого належать працівники, що зайняті у виробництві продукції або безпосередньому обслуговуванні виробничих процесів.
  • - невиробничий персонал включає працівників непромислових об'єктів, які перебувають на балансі даного підприємства.

У реальному вимірі виробнича структура слугує основою для вибору технологічних та інформаційно-управлінських фондів виробництва, а також для розробки алгоритмів її функціонування. Основні напрями структурно-функціональної організації виробництва:

  • 1) зовнішні зв'язки та їх параметри:
  • 2) зміст функцій:
  • 3) склад структурно-функціональних елементів:
  • 4) внутрішні зв'язки:
  • 5) побудова функціональної структури виробництва. Найважливіше значення має організація виробництва у просторі (рис. 4.11) та в часі (див. рис. 4.12), тобто рух матеріальних та інформаційних потоків як внутрішніх, що реалізують цілеспрямовану взаємодію елементів виробничої структури, так і зовнішніх, що реалізують взаємодію елементів управлінської структури із зовнішнім середовищем і системою більш вищого рівня ієрархії (див. практичне заняття №2 і №4). Як внутрішні, так і зовнішні зв'язки розвиваються від "входу" до "виходу" і характеризуються складом, адресністю, засобами реалізації, формою, змістом, характером і взаємообумовленістю інформаційних і матеріальних потоків. Внаслідок комплексного техніко-економічного обстеження виробництва розв'язується задача організації зовнішніх зв'язків виробничої структури на якісному рівні.

Види виробничих структур:

Рис. 4.11. Види виробничих структур: а - цехова; б - безцехова; в - корпусна

Першим кроком синтезу функціональної структури є визначення складу функцій, що забезпечують здійснення виробничого процесу. Для побудови численних виробничих функцій доцільно використовувати метод послідовної деталізації цілей, що добре зарекомендував себе на практиці. Використання "дерева" цілей - функцій є рекурсивним, з послідовним уточненням, деталізацією проміжних цілей. На графі ("дереві") доцільно виділяти головну виробничу функцію системи, яка визначає її місце у структурі виробничої системи вищого рівня ієрархії, а також основних допоміжних і обслуговуючих виробничих функцій. Визначення складу структурно-функціональних елементів, що являє собою, другий крок, здійснюється шляхом призначення за рівнями її елементів відповідно до побудованого "дерева" функцій: рух "деревом" - знизу - вгору.

Наслідком синтезу функціональної структури є розробка структурно-функніональної схеми, котра представляє собою поєднання матеріальних та інформаційних потоків з визначенням пунктів їх перетворення, дозволяє узагальнити попередні результати просторової організації виробничого процесу в єдності його складових та забезпечити комплектом специфікацій та схем, які містять якісні та кількісні характеристики основного, допоміжного й обслуговуючих підпроцесів в просторово-часовому вимірі.

Схеми графіків руху предметів праці у виробництві

Рис. 4.12. Схеми графіків руху предметів праці у виробництві (tмo = 0)

  • а) графік послідовного руху предметів праці;
  • б) графік паралельного руху предметів праці;
  • в) графік паралельно-послідовного руху предметів праці

Розробка такої схеми дає можливість, вивчити поведінку виробничої структури в різних режимах роботи і виробничих ситуаціях, з великою достовірністю визначити склад технічних засобів і робочих місць персоналу, їх розташування, а також конфігурацію транспортних та інформаційних потоків. Схема може слугувати основою для побудови графоаналітичних моделей з метою вибору оптимального складу, кількості та компоновки устаткування.

Виробнича структура підприємства - це сукупність виробничих одиниць підприємства (цехів, служб), що входять до його складу та системи зв'язків між ними. Виробнича структура залежить від виду продукції, що випускається та її номенклатури, типу виробництва, форм його спеціалізації, від особливостей технологічних процесів. Причому останні є найважливішим фактором, що визначає виробничу структуру підприємства.

У цехах (підрозділах) основного виробництва предмети праці перетворюються на готову продукцію. Цехи (підрозділи) допоміжного виробництва забезпечують умови для функціонування основного виробництва. Підрозділи обслуговуючого виробництва забезпечують основне і допоміжне виробництва транспортом, складами (зберігання), технічним контролем тощо.

Таким чином, у складі підприємства виділяються основні, допоміжні та обслуговуючі цехи та господарства виробничого призначення.

Заготівельні цехи здійснюють попереднє формоутворення складових виробу (в машинобудуванні - лиття, гаряче штампування, різання заготовок, розкрій тощо).

Обробні цехи займаються обробкою деталей за допомогою механічних, термічних, хіміко-термічних операцій, гальванічного зварювання, лакофарбових покриттів тощо.

Складальні цехи здійснюють складання виробів, їх регулювання, налагодження, випробування.

На основі виробничої структури розробляється генеральний план організації підприємства, тобто просторове розташування всіх цехів і служб, а також їх інфраструктурного облаштування на території заводу.

Таким чином цех - це основна адміністративно відокремлена структурно-виробнича одиниця підприємства, що спеціалізується на випуску певної номенклатури виробів або на наданні технологічно однорідних або, однакового за призначенням послуг. Цехи поділяться на дільниці, які становлять об'єднану за певними ознаками групу робочих місць (рис. 4.13).

Виробнича структура цеху

Рис. 4.13. Виробнича структура цеху

Цехи і дільниці створюються відповідно до принципу спеціалізації:

  • - технологічної;
  • - предметної;
  • - предметно-замкнутої;
  • - змішаною.

Технологічна спеціалізація заснована на поєднанні однотипних технологічних процесів. При цьому забезпечується високе завантаження обладнання, проте подовжується виробничий цикл через збільшення транспортних операцій, ускладнюється управління. Технологічна спеціалізація застосовується в основному в одиничному і дрібносерійному виробництвах.

Предметна спеціалізація заснована на зосередженні діяльності цехів (дільниць) на випуску однорідної продукції. Це дозволяє концентрувати виробництво у рамках одного цеху (дільниці), що створює передумови для організації прямопотокового виробництва, спрощує планування і облік, скорочує виробничий цикл. Предметна спеціалізація характерна для крупносерійного і масового виробництв.

Якщо в межах цеху або дільниці здійснюється закінчений цикл виготовлення виробу, цей підрозділ називається предметно-замкнутим. Цехи (дільниці), організовані за предметно-замкнутим принципом спеціалізації, мають значні економічні переваги, завдяки скороченню тривалості виробничого циклу, повного або часткового усунення резервних або повторних переміщень, зниження витрат часу на переналагодження обладнання, спрощенню системи планування та оперативного управління виробництва.

Виробничий цикл - це календарний період часу, впродовж якого предмет праці проходить всі операції виробничого процесу або певної його частини і перетворюється на готову продукцію (рис. 4.14). Виробничий цикл визначається у календарних днях або у годинах.

Тривалість виробничого циклу визначається за формулою:

де Тчрп - час робочого процессу; Тчпер - час перерв.

Під час робочого процесу виконуються технологічні операції:

де Тк - калькуляційні час;

Тко - час контрольних операцій;

Ттр - час транспортування предметів праці;

Те - час природних процесів (охолодження, природного висихання, бродіння, старіння, відстою суспензій у рідинах розчину тощо).

Структура виробничого цикл

Рис. 4.14. Структура виробничого цикл [25]

Суму калькуляційного часу, часу виконання контрольних операцій, транспортування називають операційним часом (Топ):

В операційний цикл Тко і Ттр включені умовно, оскільки в організаційному відношенні ці величини не відрізняються від технологічних операцій. Калькуляційні час розраховується за формулою:

де Топ - оперативний час;

Т„_3 - підготовчо-заключний час при обробці нової партії виробів; Твід - час на відпочинок робітників;

Тт.обс. - час організаційного і технічного обслуговування (налагодження устаткування, отримання завдання, креслення, інструменту, прибирання робочого місця тощо).

Оперативний час (Гоп) в свою чергу складається з основного (Гос) і допоміжного часу (7а і часу технічних оглядів Тто ):

Основний час - це безпосередній час обробки або виконання роботи. Допоміжний час:

де Т„ - час підготовки до виконання (складальної одиниці) на обладнанні;

Т - час виконання допоміжних операцій (дій);

Ток - час операційного контролю (із зупинкою устаткування) у процесі виконання операції.

Час перерв (Тпер), обумовлений режимом міжопераційного очікування (Тмо), режимом праці (Т„р), часом перерв на міжремонтне обслуговування та технічні огляди обладнання (Гто) і часом перерв, пов'язаних з організаційними особливостями виробництва (Торг):

Час міжопераційного пролежування (Тмо) визначається часом перерв партіонності (Т„ар), перерв очікування і перерв комплектування (Тк„):

Перерви партіонності (Тпар) виникають при виготовленні виробів партіями та обумовлені очікування до готовності всіх виробів у партії на технологічній операції.

Перерви очікування (Точ) виникають через неузгодженість тривалості суміжних операцій технологічного процесу.

Перерви комплектування (Ткп) виникають при переході від однієї фази виробничого процесу до іншої.

Таким чином, у загальному вигляді виробничий цикл виражається:

Для розрахунку виробничого циклу необхідно враховувати перекриття деяких елементів часу або технологічним часом, або часом міжопераційного очікування. Час транспортування предметів праці (Тпр) і час вибіркового контролю якості (Гя) перекриваються елементами витрат часу на технологічне обслуговування.

Таким чином, виробничий цикл можна виразити формулою:

де ^ер - коефіцієнт переведення робочих днів у календарні (відношення числа календарних днів Бк до числа робочих днів у поточному році

Dpoб, ^пер ~ / В роб .

кор - коефіцієнт, що враховує перерви на міжремонтне обслуговування устаткування та організаційні перерви.

У серійному виробництві вироби виготовляються партіями.

Виробнича партія - це група виробів одного найменування та типового розміру, що запускаються у виробництво за певний інтервал часу при одному й тому ж підготовчо-заключному часі на виконання операції.

Операційна партія - виробнича партія або її частина, яка знаходиться на робочому місці для виконання технологічної операції.

Розрізняють простий і складний виробничі цикли. Простий виробничий цикл - це цикл обробки окремих складових виробу. Складний виробничий цикл - це цикл, у якому узгоджено пов'язані цикли обробки та збирання всіх складових виробу. Тривалість виробничого циклу у великій мірі залежить від способу руху виробу за операціями.

Найбільш економічно доцільною формою організації виробничого процесу є потокове виробництво, ознаки якого є:

  • - закріплення одного або обмеженої кількості найменувань виробів за певною групою робочих місць;
  • - ритмічне повторення узгоджених у часі технологічних і допоміжних операцій;
  • - вузька спеціалізація робочих місць;
  • - розташування обладнання та робочих місць у відповідності до напряму руху технологічного процесу;
  • - застосування спеціальних транспортних засобів для міжопераційної передачі виробів.

Потокове виробництво забезпечує найвищу продуктивність праці, низьку собівартість продукції, найбільш короткий виробничий цикл.

Первинною ланкою потокового виробництва є потокова лінія.

Під час проектування та організації потокових ліній визначаються показники та методи виконання технологічних операцій, що регламентують роботу лінії.

Такт потокової лінії - проміжок часу між суміжними випусками виробів з лінії з останньої операції, або між їх запуском на першу операцію потокової лінії.

Вихідні дані для розрахунку такту потокової лінії:

  • - виробниче завдання на рік (місяць, зміну) 1Явип;
  • - плановий фонд робочого часу на вказаний період Ф^;
  • - калькуляційний час виконання технологічних операцій кк. Такт потокової лінії розраховується за формулою:

де r - такт потокової лінії ( хв.);

Фд - дійсний річний фонд часу роботи лінії в планованому періоді (хв.); Neu„ - планове завдання на той же період часу (од.).

де Броб - число робочих днів у році; йзм - кількість робочих змін на добу; Т3м - тривалість зміни;

к„ер; крем - коефіцієнт, що враховує плановані перерви (внутрішньо змінні перерви, планові ремонти).

За умови неминучих технологічних витратах (планований вихід придатних деталей або виробів) такт г розраховується за формулою:

де - кількість виробів, що запускаються на потокову лінію в планованому періоді (од.):

де кзап - коефіцієнт запуску виробів на потокову лінію, що дорівнює величині, зворотній коефіцієнту виходу придатних виробів (б):

Ритм потокової лінії - це кількість виробів, що випускаються з потоковій лінії в одиницю часу.

Розрахунок кількості обладнання потокової лінії ведеться для кожної операції технологічного процесу:

де п - розрахункова кількість обладнання (робочих місць) на 7-й операції потокової лінії;

кк - калькуляційний час на виконання 7-ї операції (хв.);

к3ап і - коефіцієнт запуску виробу на /-ту операцію.

Коефіцієнт завантаження обладнання (робочих місць) визначається як:

де прі - розрахункова кількість обладнання на і-й операції;

ппі - прийнята кількість обладнання на і-й операції.

Наробок - це виробничий запас напівфабрикатів, заготовок або складових частин виробу для забезпечення безперервного виконання виробничого процесу на потоковій лінії.

За видами наробків розрізняють:

  • - технологічні;
  • - транспортні;
  • - резервні (страхові);
  • - оборотні (міжопераційні).

Синхронізація - це процес вирівнювання тривалості операції технологічного процесу відповідно до такту потокової лінії. Час виконання операції має дорівнювати такту лінії або бути кратним йому.

Методи синхронізації:

  • - технологічна диференціація операцій за значеннями tк;
  • - концентрація (інтеграція) операцій;
  • - використання додаткового обладнання;
  • - інтенсифікація роботи обладнання (інтенсифікація режимів обробки);
  • - застосування прогресивного оснащення, інструменту та обладнання;
  • - поліпшення організації обслуговування робочих місць. Удосконаленою формою потокового виробництва є автоматизоване виробництво, де поєднуються основні ознаки потокового виробництва з процесами автоматизації операцій. В автоматизованому виробництві робота обладнання, агрегатів, апаратів, установок відбувається автоматично за визначеною програмою, а робітник здійснює контроль та усуває відхилення від заданого процесу. Розрізняють часткову і комплексну автоматизацію.

При частковій автоматизації працюючий повністю звільняється від робіт, пов'язаних з виконанням технологічних процесів. У транспортних і контрольних операціях під час обслуговуванні обладнання, в процесі установки повністю або частково скорочується ручна праця.

В умовах комплексно-автоматизованого виробництва технологічний процес виготовлення продукції та управління цим процесом, транспортування виробів, контрольні операції, видалення відходів виробництва виконуються без участі людини, але обслуговування обладнання - ручне.

Основним елементом автоматизованого виробництва є автоматичні потокові лінії (АПЛ).

Автоматична потокова лінія - комплекс автоматичного обладнання, розташованого у технологічній послідовності виконання операцій, пов'язаних автоматичною транспортною системою та системою автоматичного управління, що забезпечує автоматичне перетворення вихідних матеріалів (заготівок) в готовий виріб. Робота на АПЛ передбачає виконання працюючих функцій налагодження та контролю роботи обладнання, а також завантаження лінії заготовками.

Основні ознаки АПЛ:

  • 1) автоматичне виконання технологічних операцій (без участі людини);
  • 2) автоматичне переміщення виробів між окремими агрегатами лінії. Автоматичні комплекси із замкнутим циклом виробництва вироби -

комплекс пов'язаних між собою автоматичними, транспортними та вантажно-розвантажувальними пристроями, механізовані модулі автоматичних ліній.

Автоматизовані дільниці (цехи) включають автоматичні потокові лінії, автономні автоматичні комплекси, автоматичні транспортні системи, автоматичні складські системи; автоматичні системи контролю якості, автоматичні системи управління.

В умовах динамічних змін кон'юнктури ринку важливим завданням є підвищення гнучкості автоматизованого виробництва, з тим щоб максимально задовольняти вимоги, потреби й запити споживачів, швидше і з мінімальними витратами освоювати випуск нової продукції. Автоматичні потокові лінії особливо ефективні в масовому виробництві.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші