Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Виробничий менеджмент
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи

Створення та освоєння нових продуктів може відбуватись як за рахунок придбання патентів, ліцензій, винаходів, ноу-хау так і шляхом задіяння власного інтелектуального потенціалу підприємства.

Як відомо наукові дослідження поділяють на фундаментальні, пошукові і прикладні дослідно-конструкторські роботи (ДКР) (табл. 5.4).

Фундаментальні і пошукові науково-дослідні роботи зазвичай не є поширеним явищем у комплексі робіт по створенню принципово нових продуктів.

Безпосередньо до цих процесів відносяться прикладні науково-дослідні роботи. Основні етапи їх включають:

  • 1) розробка технічного завдання (ТЗ);
  • 2) вибір напряму дослідження;
  • 3) теоретичні та експериментальні дослідження;
  • 4) узагальнення та оцінка результатів досліджень.

Конкретний склад етапів і робіт визначається специфікою виробництва (табл. 5.5).

Таблиця 5.4. Зміст науково-дослідних робіт (НДР)

Види досліджень

Результати досліджень

Фундаментальні

Розширення теоретичних знань. Отримання нових наукових даних про процеси, явища, закономірності, що існують у певній сфері; наукові здобутки, методи і принципи досліджень нових функцій об'єкту, що досліджується

Пошукові

Збільшення обсягу знань для більш глибокого розуміння предмета дослідження. Вироблення прогнозів розвитку науки і техніки; відкриття нових напрямів застосування відкритих явищ і процесів. Пошук нових функціональних комбінацій на базі вже існуючих функцій

Прикладні

Використання позитивних конкретних наукових проблем для створення нових виробів. Отримання рекомендацій, інструкцій, розрахунково-технічних матеріалів, методик тощо

Дослідно-конструкторські (ДКР)

Вироблення макетів, дослідних зразків, моделей. Проведення експериментів, виправлення недоліків, випробування

Після завершення прикладних науково-дослідних робіт (НДР) за умови отримання позитивних результатів котрі задовольняють замовника з точки зору цілей, ресурсовитрат і ринкових умов реалізації проекту, на практиці приступають до виконання дослідно-конструкторських робіт (ДКР). Це найважливіший етап матеріалізації результатів попередніх досліджень.

Основні етапи ДКР:

  • 1) розробка ТЗ та технічна пропозиція;
  • 2) ескізне проектування;
  • 3) технічне проектування;
  • 4) виготовлення робочої документації для виготовлення та випробувань дослідного зразка;
  • 5) попередні випробування дослідного зразка;
  • 6) комісійне випробування дослідного зразка;
  • 7) доробка документації за результатами випробувань.

Таблиця 5.5. Етапи і склад НДР

Етапи НДР

Склад НДР

Розробка ТЗ

Наукове прогнозування. Аналіз результатів фундаментальних і пошукових досліджень. Вивчення патентної документації. Облік вимог замовників

Вибір напрямку дослідження

Збір і вивчення науково-технічної інформації. Складання аналітичного огляду. Проведення патентних досліджень.

Формулювання можливих напрямків вирішення завдань, поставлених у ТЗ, порівняльна оцінка. Вибір і обґрунтування прийнятого напрямку досліджень та способів вирішення завдань.

Зіставлення очікуваних показників нової продукції після впровадження результатів НДР з існуючими показниками виробів-аналогів.

Оцінка орієнтовною економічної ефективності нової продукції.

Розробка загальної методики проведення досліджень (програми робіт, план-графіки, мережеві моделі). Складання проміжного звіту

Теоретичні та експериментальні дослідження

Розробка робочих гіпотез, побудова моделей об'єкту досліджень, обґрунтування припущень.

Виявлення необхідності проведення експериментів для підтвердження окремих положень теоретичних досліджень або для отримання конкретних значень параметрів, необхідних для проведення розрахунків.

Розробка методики експериментальних досліджень, підготовка моделей (макетів, експериментальних зразків), а також нового обладнання, що проектується. Проведення експериментів, обробка отриманих даних; зіставлення результатів експерименту з теоретичними дослідженнями.

Коригування теоретичних моделей об'єкта. Проведення при необхідності додаткових експериментів. Проведення техніко-економічних досліджень. Складання проміжного звіту

Узагальнення та оцінка результатів досліджень

Узагальнення результатів попередніх етапів робіт. Оцінка повноти вирішення завдань.

Вироблення рекомендацій щодо подальших досліджень та

проведення ДКР.

Розробка проекту ТЗ на ДКР.

Складання підсумкового звіту. Приймання НДР комісією

Приклад переліку робіт на етапах ДКР наведено у табл. 5.6.

Таблиця 5.6. Приклад переліку робіт на етапах ДКР

Етапи ДКР

Основні завдання та склад робіт

Розробка ТЗ

Складання проекту ТЗ замовником. Опрацювання проекту ТЗ виконавцем. Встановлення переліку контрагентів та узгодження з ними часткових ТЗ. Узгодження і затвердження ТЗ

Технічна пропозиція (є підставою для коригування ТЗ та виконання ескізного проекту)

Виявлення додаткових або уточнених вимог до виробу, його технічним характеристикам і показникам якості, чи які не можуть бути зазначені в ТЗ, що включають:

  • - опрацювання результатів прогнозування;
  • - вивчення науково-технічної інформації;
  • - попередні розрахунки й уточнення вимог ТЗ

Ескізне проектування (слугує підставою для технічного проектування)

Розробка принципових технічних рішень включає:

  • - виконання робіт за етапом технічної пропозиції, якщо цей етап не виконується;
  • - вибір елементної бази розробки;
  • - обґрунтування основних технічних рішень;
  • - розробка структурних і функціональних схем виробу;
  • - обґрунтування основних конструктивних елементів;
  • - метрологічна експертиза проекту;
  • - розробка та випробування макетів

Технічне проектування

Остаточний вибір технічних рішень для виробу в цілому та за його складовим частинам:

  • - розробка принципових електричних, кінематичних, гідравлічних та інших схем;
  • - уточнення основних параметрів виробу;
  • - проведення конструктивного компонування вироби та визначення даних для його розміщення на об'єкті;
  • - розробка технологічних умов (ТУ) на поставку та виготовлення виробу;
  • - випробування макетів основних приладів виробу в реальних умовах

Розробка робочої документації для виготовлення та випробування дослідного зразка

Формування комплекту конструкторської документації:

  • - розробка повного комплекту робочої документації;
  • - узгодження її з замовником і підприємством-виробником серійної продукції;
  • - перевірка конструкторської документації на уніфікацію і стандартизацію;
  • - виготовлення в дослідному виробництві дослідного зразка;
  • - комплексне регулювання дослідного зразка

Попередні випробування

Перевірка відповідності дослідного зразка вимогам ТЗ і визначення можливості подальших випробувань:

  • - стендові випробування;
  • - попередні випробування об'єкта;
  • - випробування на надійність

Комісійне випробування

Оцінка відповідності ТЗ та ТУ можливостям організації серійного виробництва комісією підприємства з участю державних контролюючих органів

Розробка документації за результатами випробувань

Внесення необхідних уточнень і змін у відповідні види документації.

Передача документації підприємству-виробнику

Імовірнісний характер результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт ускладнює оцінку їх економічної ефективності, що може призвести до збільшення етапів і тривалості розробок. Задля уникнення цих труднощів використовують метод поетапного визначення економічної ефективності з наростаючим ступенем точності. На ранніх стадіях виконання проектних робіт ці розрахунки носять прогнозний характер і включають:

  • - техніко-економічний аналіз очікуваних результатів;
  • - вибір бази для порівняння та приведення варіантів до порівнянного виду;
  • - розрахунок передвиробничих і капітальних витрат у сфері виробництва та експлуатації;
  • - розрахунок й аналіз показників економічної ефективності. Методи розрахунку річного економічного ефекту залежать від того,

наскільки різняться варіанти аналогового та нового виробу та річного обсягу виробництва. Для умови рівності річної продуктивності (О2 = ОД розрахунок річного економічного ефекту ведеться на базі абсолютних величин інвестицій (К) і експлуатаційних витрат (І):

Якщо річна продуктивність нового варіанту виробу (2) вища, ніж у виробу аналогу (1): (О.2>О.і), то річний економічний ефект Ер розраховується на основі питомих витрат к, и:

де К - абсолютна величина інвестицій;

/ - абсолютна величина експлуатаційних витрат;

к - питомі інвестиції;

и - питомі експлуатаційні витрати;

Ен - норма рентабельності.

Річний економічний ефект від виробництва і використання нових засобів праці - техніки довготривалого користування (машини, устаткування, приладів тощо) з поліпшеними якісними характеристиками (продуктивність, довговічність, скорочення витрат експлуатації тощо) визначається наступним чином:

де індекси "1" і "2" позначають дані для аналогового і нового виробу, відповідно;

В - приведені витрати на одиницю виробу; В = С + ЕНК; С - собівартість виготовлення виробу;

П - продуктивність нової техніки або інтегральний показник якості виробу;

Д - частка відрахувань на повне відновлення виробу;

Ді + Ен /Д2 + Ен - коефіцієнт зміни терміну служби нової техніки;

Ен - нормований коефіцієнт рентабельності (коефіцієнт дисконтування);

Тсл - термін служби засобів праці;

N - річний обсяг виробництва виробу;

и| = й~[ ■ ТІ2 / П1 - річні експлуатаційні витрати у розрахунку на обсяг виробництва;

К1 = К1 ■ П2 / П1 - поточні інвестиції при експлуатації (у споживача).

Інвестиції вкладаються для того, щоб принести прибуток більший, ніж витрати на придбання капіталу або при вкладенні капіталу інвестором в інший бізнес, чи розміщення капіталу в банківський дипозитарій. Відтак, для аналізу нових проектів, пов'язаних з необхідністю отримання прибутку, часто використовують норми рентабельності Ен, що відповідають різним видам ефективності інвестицій. Застосування у розрахунках тієї чи іншої величини норми рентабельності повністю залежить від менеджменту та інвестування, цілей підприємства та конкретної ринкової кон'юнктури.

Економічна оцінка нового виробу також розраховується для визначення терміну окупності додаткових інвестицій і їх рентабельності.

Розрахункова рентабельність інвестицій оцінюються співвідношенням:

Термін окупності розраховується як величина зворотна до розрахунку рентабельності (бухгалтерської норми рентабельності):

Новий виріб у процесі експлуатації буде економічно ефективним, якщо виконується нерівність Як > Ек. У межах дотримання даної нерівності можна порівнювати рівень ціни нового виробу в залежності від цілей, які висуває менеджмент і власники підприємства.

Якщо стратегією власників капіталу є досягнення максимального прибутку впродовж розрахункового періоду, то найбільш імовірним буде рішення встановити максимальну ціну на новий виріб, яку тільки зможе витримати ринок (продукція залишиться конкурентоспроможною і буде успішно реалізовуватися впродовж розрахункового періоду).

Стратегія "глибокого проникнення на ринок" дозволяє досягти зниження ціни до мінімального рівня, для якого виробник дотримується нерівності Як > Ек.

Якщо в процесі експлуатації нового виробу відбувається збільшення прибутку та зниження собівартості продукції, річний економічний ефект може бути розрахований за формулою:

де П1 - річний прибуток від експлуатації наявного на підприємстві ви-робу-аналога (обладнання, приладу тощо); N - обсяг виробництва продукції (робіт);

N - обсяг виробництва продукції від експлуатації нового виробу. С1, С2 - собівартість продукції, що випускається відповідно при експлуатації нового виробу й виробу-аналога; К - додаткові інвестиції нову розробку виробу; Ер - норма рентабельності.

Визначаючи річний економічний ефект, необхідно забезпечити порівняння варіантів нового виробу і виробу-аналога за такими показниками:

  • - обсяг продукції (роботи), виробленої за допомогою цих виробів;
  • - їх якісні параметри;
  • - фактор часу;
  • - соціальні фактори виробництва й експлуатації продукції.

Необхідно також враховувати, що перехід до серійного чи масового виробництва значно знижує собівартість одиниці продукції за рахунок зменшення питомої ваги умовно-постійних витрат (ефект масштабу виробництва) і підвищення рівня механізації і автоматизації виробничих процесів.

Виріб повинен мати якісне порівняння. Залежно від призначення та умов їх експлуатації якісними показниками порівняння можуть бути, наприклад, безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, потужність, маса, габарити, точність, швидкодія, ступінь автоматизації тощо. Якщо виріб-аналог не забезпечує виконання будь-якої функції, яка є у новому виробі, то слід передбачити додаткові заходи (кошти), які необхідні для доведення цього показника до рівня нового виробу.

У проектних показниках, які необхідно враховувати для визначення загального показника якості, може бути декілька підходів. Зазвичай визначають питому вагу важливості та значущості кожного показника у загальній характеристиці нового виробу. Потім вони оцінюються за однією з бальних систем (наприклад, десятибальною). Оцінка в балах проводиться експертним шляхом (табл. 5.7).

Таблиця 5.7. Таблиця бальної оцінки параметрів Хі нового виробу-аналога

Таблиця бальної оцінки параметрів Хі нового виробу-аналога

Інтегрований показник (коефіцієнт) якості (в) нового виробу визначають за формулою:

де п - кількість параметрів виробу;

а, - ваговий коефіцієнт важливості 7-го параметра;

Ьін, Ьіа - значення даного параметра, відповідно, нового виробу та виробу-аналога, які оцінені експертами у балах.

Розрахунок річного економічного ефекту у виробництві нових виробів:

де Пч - прибуток від реалізації нових виробів після виплати податків і відсотків за кредити;

К - капітальні інвестиції.

У разі, коли новий виріб освоюється натомість виробу-аналога:

де Егн, Ега - відповідно, економічний ефект у виробництві нового виробу та виробу-аналога.

Якщо інвестиції пов'язані з введенням основних фондів, при розрахунку річного економічного ефекту можуть враховуватися амортизаційні відрахування (АІ), тоді:

В цьому випадку річна рентабельність капітальних вкладень Як на освоєння нових виробів оцінюється співвідношенням:

Критерієм прийняття рішення щодо освоєння виробництва нового виробу є співвідношення:

де Ток і Токи - відповідно термін окупності інвестицій: розрахунковий та нормативний:

Показник економічного ефекту від виробництва нових виробів повинен мати позитивне значення, що означає перевищення рентабельності інвестицій Як над нормативним значенням Ен.

Для розрахунку Як у разі приведення доходів і витрат до одного моменту часу (?о) потрібно вирішити наступне завдання. Знайти значення Як, за якого інтегральний економічний ефект за розрахунковий період (життєвий цикл інвестицій) Еі дорівнював би нулю:

де Пш - прибуток від реалізації нових виробів ґ-го року;

К - інвестиції у ґ-му;

Т - життєвий цикл інвестицій (роки);

й - коефіцієнт дисконтування.

Врахування фактору часу для оцінки економічної ефективності НДР і ДКР.

При виконанні економічних розрахунків на етапах НДР і ДКР необхідно враховувати, що інвестиції, як правило, здійснюються в роки, що передують початку виробництва нових виробів виробником і попереднього початку експлуатації цих проектів. Тому всі показники доходів і витрат вважаються приведеними до одного моменту часу - першого року розрахункового періоду (початок виготовлення або експлуатації нових виробів). При необхідності таке приведення визначають як доданок показників даного року на коефіцієнт дисконтування й:

де ґ - число років між роком ґ, до якого відноситься даний показник, і роком "0" - першим роком розрахункового періоду.

Для економічних розрахунках показників після розрахункового року їх приводять до розрахункового нульового року шляхом множення на коефіцієнт дисконтування.

Визначення витрат виробництва виробів на етапах НДР і ДКР.

На етапах НДР і ДКР ще немає даних про технологію виготовлення нового виробу, його трудомісткості та матеріаломісткості, тому визначення витрат виробництва на цих етапах представляє деякі труднощі. У той же час комплексний економічний аналіз як у сфері виробництва, так і в сфері експлуатації необхідний для прийняття рішень про доцільність нових розробок.

Орієнтовні розрахунки витрат у цих випадках ведуться шляхом встановлення аналогій між новим виробом і раніше створеним на основі аналізу його параметрів, елементів і функцій. Найчастіше собівартість розраховується за наступними методами:

  • - питомих показників;
  • - питомих вагових витрат;
  • - бальним;
  • - кореляційним;
  • - нормативної калькуляції.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші