Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Туризм arrow Правове регулювання туристичної діяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Правові основи міжнародного туризму

Сучасна термінологія та поняттєвий апарат міжнародного туризму

На початку XXI ст. туризм став важливим явищем сучасного суспільства, він швидко увійшов у життя багатьох людей через їх природне прагнення відкрити та пізнати невідомі країни, пам'ятки історії та культури, звичаї та традиції різних народів. Швидкий розвиток масового туризму був зумовлений інтенсивним збагаченням спектра вітальних, культурних і духовних потреб населення, поглибленням багатоаспектної взаємодії соціумів, універсалізацією та глобалізацією системи економічних, політичних і культурних зв'язків.

Маючи тривалу історію, туризм досі не отримав однозначного визначення та по-різному трактується не тільки окремими фахівцями, але й різними туристичними організаціями. В процесі розвитку ринкових взаємовідносин у сфері туризму вкрай актуальним є визначення сутності та змісту дефініцій, тобто узгоджених і прийнятих за основу визначень, понять, термінів, що дозволяють правильно тлумачити принципи та положення нормативно-правових актів. Хоча питання повноти та вичерпності сучасного розуміння туризму сьогодні залишається відкритим, представники світової наукової спільноти багаторазово намагалися розв'язати цю проблему.

Т.І. Ткаченко вважає, що визначення поняття "туризм" змінювалося з часом залежно від етапу історичного розвитку людства, виникнення нових явищ та процесів соціального, економічного, екологічного характеру, а зміст туризму залежав від того, в межах якої наукової дисципліни він формулювався. Найбільш важливими були різні аспекти таких визначень: для географічних наук - просторові; біологічних та медичних наук - санітарно-медичні; педагогічних наук - освітні; суспільних наук - управлінські, економічні, соціальні, правові, соціологічні та психологічні [78, с. 25].

На думку М.А. Жукової, існуючі визначення туризму можуть бути умовно поділені на дві групи. Визначення, що входять у першу групу, мають вузькоспеціалізований характер та розкривають окремі соціальні, економічні, правові аспекти туризму або його видів та виступають інструментом для розв'язання конкретних завдань. Інші, концептуальні або сутнісні визначення, слід віднести до другої групи. Вони охоплюють предмет у цілому, що розкривається в єдності всього різноманіття властивостей та відносин, а також можливості відрізнити туризм від схожих явищ [17, с. 9].

Розглянемо спочатку визначення спеціального характеру.

Одне з перших визначень туризму, прийняте ООН у 1954 р., характеризувало його як "активний відпочинок, що впливає на зміцнення здоров'я та фізичний розвиток людини, пов'язаний з пересуванням за межі місця постійного проживання". Нове тлумачення туризму було запропоновано ООН лише у 1992 р., згідно з яким туризм визначався як "подорожі та перебування в місцях, що знаходяться поза межами місця постійного проживання подорожуючого, на строк не більше дванадцяти місяців з метою одержання задоволення та відпочинку, в оздоровчих, гостьових, пізнавальних або професійно-ділових цілях" [17, с. 10]. Отже, якщо в першому визначенні метою туризму є тільки оздоровлення та фізичний розвиток людини, то друге - значно розширює перелік його цілей.

Вдалим, на нашу думку, є визначення, запропоноване науковцями Міжнародної академії туризму, штаб-квартира якої знаходиться у Монте-Карло (Монако): "Туризм - загальне поняття для всіх форм тимчасового виїзду людей поза місце постійного проживання з метою оздоровлення та лікування, задоволення пізнавальних потреб та інтересів у вільний час або з професійно-діловою метою на засадах безоплатної діяльності у місці тимчасового перебування" [17, с. 10]. Хоча у даному визначенні не вказаний термін перебування людини поза місцем постійного проживання, в ньому наголошується на неможливості здійснення особою будь-якої оплачуваної діяльності під час туристичної подорожі.

Узагальнену думку стосовно трактування туризму як виду рекреації та соціально-культурної діяльності людей запропонував O.C. Шаптала, який під туризмом розуміє "вид рекреації, що здійснюється шляхом переміщення людей з місця свого постійного проживання в іншу країну або іншу місцевість у вільний час на період від 24 годин до одного року з метою відпочинку, оздоровлення та лікування, задоволення гостьових, пізнавальних, релігійних або ділових цілей, але без оплачуваної праці" [86, с. 21].

Незважаючи на те, що вчені постійно поглиблюють та розвивають поняттєвий апарат сфери туризму, основний зміст терміну "туризм" можна вважати вже сформованим. Критеріями виокремлення туризму з-поміж інших видів подорожей є: місце постійного проживання, добра воля щодо здійснення подорожі, термін перебування в іншому місці та мотивація поїздки, яка не повинна бути пов'язана з пошуком постійної роботи або міграцією.

Виїзд за межі звичайного середовища - перший критерій класифікації осіб, які здійснюють подорож. Термін "звичайне середовище" був уведений на Міжнародній конференції зі статистики туризму, яка була організована ЮНВТО та урядом Канади у Оттаві в 1991 р. з метою виключення із загальної маси подорожуючих осіб тих, хто щодня здійснює поїздки з дому на роботу та у зворотному напрямку. Вони не залишають звичайного середовища, тому не можуть вважатися туристами.

"Звичайне середовище" характеризується двома показниками: частотою відвідування об'єкта та його віддаленістю. Місце, яке особа відвідує регулярно, є елементом його звичайного середовища перебування, навіть якщо воно знаходиться на значній відстані від місця постійного проживання. Тому, наприклад, мешканці прикордонних районів України, які неодноразово перетинають кордони суміжних держав впродовж певного часу, не можуть вважатися міжнародними туристами.

Тривалість перебування поза межами звичайного середовища - другий критерій класифікації. Він дозволяє відрізнити туристів та екскурсантів від резидентів тієї або іншої країни. Постійним мешканцем країни вважається людина, яка перебуває в ній не менше певного терміну (переважно він становить один рік).

Ще одним критерієм є мета подорожі, яка дозволяє визначити спеціальні види діяльності, що відносяться до туризму. Основними цілями туризму є здійснення відпочинку в тій або іншій формі, а також задоволення культурно-пізнавальних потреб. Другими за значущістю є лікувально-оздоровчі цілі, далі йдуть - професійно-ділові та інші цілі подорожей [18, с. 45].

Закон України "Про Туризм" дає наступне трактування цього поняття: "Туризм - тимчасовий виїзд особи з місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці, куди особа від'їжджає" [68].

Всі визначення туризму, які обмежуються вузьковідомчими рамками, не розкривають всього розмаїття внутрішніх і зовнішніх зв'язків цього соціокультурного та суспільного феномену. Тому виникає необхідність концептуального або сутнісного визначення туризму, яке відображає його комплексне розуміння.

Як приклад, можна навести визначення В. Хунцигера та К. Крапфа, які трактують туризм як "сукупність відносин, що є результатом пересування людей та перебування за межами місця їх проживання доти, поки перебування не переходить у постійне місце проживання та не пов'язане з отриманням доходу", а також визначення туризму, запропоноване Міжнародною асоціацією наукових експертів у галузі туризму: "Туризм є сукупністю відносин і явищ, які виникають під час переміщення або перебування людей у місцях відмінних від їх постійного місця проживання та роботи" [17, с. 10].

Таким чином, згідно цих визначень, під туризмом слід розуміти відносини у суспільстві щодо використання вільного часу людей поза межами місць їх постійного проживання у взаємозв'язку з умовами відтворення усього спектра необхідних для цього послуг і товарів, скомплектованих в тури, а також різних туристичних ресурсів, які складають матеріальну основу споживання туристичного продукту.

Туристичний продукт слід розуміти, як попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо) [68].

Міжнародна конференція з туризму, яка проводилася у 1989 р. Міжпарламентським союзом та Всесвітньою туристичною організацією в Гаазі (Нідерланди), у своїй підсумковій декларації наводить досить схоже визначення: "Туризм містить у собі всі безперешкодні переміщення людей за межами місця їх проживання та роботи, а також сферу послуг, створену для задоволення потреб, що виникають у результаті цих переміщень" [4, с. 30].

Конгресом США було прийнято наступне визначення: "Туризм - це взаємопов'язане об'єднання видів діяльності та організацій, що повністю або частково надають послуги транспорту, розміщення, інші необхідні засоби для подорожей з будь-якою метою не пов'язаною з повсякденною діяльністю людей за межами місця їх постійного проживання" [4, с. 31].

На Уругвайському раунді переговорів Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) було розроблене ще одне визначення туризму, яке містить наступні види діяльності та послуги:

- діяльність туристичних організацій - туроператорів і турагенств;

- послуги пасажирського транспорту та оренда автомобілів;

- засоби розміщення та харчування;

- рекреаційні, культурні, спортивні та розважальні послуги;

- додаткові (допоміжні) послуги: послуги гідів, послуги з організації конгресів, фінансові послуги, страхування, медичне обслуговування [4, с. 31].

На думку І.В. Зоріна, туризм слід розглядати як єдину, динамічно функціонуючу систему послуг, що включає різноманітні господарюючі суб'єкти, а саме:

- підприємства-туроператори (організації, що створюють та реалізують туристичний продукт);

- підприємства-турагенти (організації, що реалізують туристичний продукт, сформований туроператорами);

- підприємства готельного господарства (готелі, санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, мотелі, кемпінги);

- підприємства ресторанного господарства (ресторани, кафе, бари, буфети, їдальні);

- транспортні підприємства (залізничні, авіаційні та автопідприємства, підприємства морського і річкового транспорту);

- підприємства торгівлі (організації, що спеціалізуються на продажах різноманітних товарів для туристів);

- підприємства сфери дозвілля (кінотеатри, концертні зали, дискотеки, нічні клуби, казино);

- рекламно-інформаційні установи (рекламні агентства, інформаційно-туристичні центри);

- державні підприємства (національні, регіональні, муніципальні підприємства, що здійснюють туристичну діяльність на комерційних або соціальних засадах) [18, с. 26].

Вищенаведені визначення терміну "туризм", їх порівняльний аналіз дозволяє зазначити факт відсутності однозначної та загальноприйнятої дефініції. В українській і російській спеціалізованій літературі авторами часто використовуються терміни: "туризм", "туристична галузь", "туристична діяльність", "туристичний сектор", "сфера туризму", "індустрія туризму" як синоніми, котрі позначають одне явище.

Слід також зазначити, що функціонування значної кількості підприємств, що обслуговують подорожуючих осіб, наявність між ними сталих економічних зв'язків обумовлює використання ще одного підходу в трактуванні туризму. Відповідно до нього, туризм розглядається як самостійна галузь економіки, у межах якої створюється специфічний туристичний продукт, тобто різні товари і послуги для задоволення потреб подорожуючих осіб.

Дослідники, котрі дають характеристику туризму з позицій цього підходу, розглядають його не як окрему галузь, а як групу взаємопов'язаних галузей. З іншого боку, науковці визначають туризм одночасно як окрему галузь та міжгалузевий комплекс.

М.А. Жукова характеризує туристичну галузь як сукупність самостійних, територіально відокремлених господарських одиниць, об'єднаних спільною діяльністю та управлінням, що володіють певною матеріально-технічною базою, а також спеціалізуються на виробництві та реалізації туристичних товарів і послуг. Разом з тим автор вважає, що до туризму слід підходити як до великого самостійного міжгалузевого господарського комплексу національної економіки, оскільки сфера туризму, поєднуючи різні галузі, не лежить у звичній вертикальній площині, а охоплює певний горизонтальний простір, включаючи підприємства та організації різної галузевої приналежності [17, с. 17].

О.О. Любіцева також визнає, що в основі виокремлення міжгалузевого комплексу лежать об'єктивні системні функціональні, синергетичні, еволюційні та управлінські зв'язки. Спільність мети - задоволення специфічних потреб туриста у відпочинку і враженнях, отриманих під час подорожі, шляхом надання послуг та забезпечення товарами, які зроблять її комфортною і сприятимуть здійсненню мети подорожування, об'єднує різнорідні галузі та види діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери у міжгалузевий комплекс, який характеризується значною взаємопов'язаністю компонентів та взаємозамінністю елементів.

Міжгалузевий комплекс індустрії туризму вирізняється складністю внутрішньої структури, ієрархією цілей функціонування компонентів і елементів, різноманітністю зовнішніх та багаторівневістю внутрішніх комплексоутворюючих зв'язків, стадійністю споживання та організації обслуговування. Отже, індустрія туризму - це справді міжгалузевий господарський комплекс, який спеціалізується на створенні туристичного продукту, здатного задовольняти специфічні потреби населення під час подорожі шляхом виробництва та реалізації багатьох товарів і послуг туристичного призначення [26, с. 157].

Елементами індустрії туризму є підприємства та установи, мета функціонування яких полягає в задоволенні певних туристичних потреб (мотиваційних, змістовних, комфортності тощо). Специфіка туристичної послуги обумовлює наявність значної кількості елементів, їх ієрархічність відповідно до обсягів діяльності, забезпечення виробничими потужностями і рівня розвитку матеріально-технічної бази, а виробничо-технологічні, інформаційні, організаційно-управлінські, фінансово-економічні зв'язки об'єднують зазначені елементи в галузі, що виступають структурними компонентами індустрії туризму.

Незважаючи на розмаїтість формулювань, більшість науковців вважають, що у поняття "туризм" мають бути включені туристичні потреби та мотивації, особливості поведінки туристів під час їх перебування поза межами місця постійного проживання, економічні відносини, що складаються між туристами та виробниками туристичних послуг, фактори взаємодії туризму з природним, економічним і культурним середовищами.

Споживачем послуг індустрії туризму є турист, тому цьому поняттю також необхідно дати точне визначення. Вперше поняття "турист" було сформульовано у 1937 р. Комітетом експертів з питань статистики Ліги націй. Туристом визнавалася особа з такими характерними ознаками: переміщення, тимчасове перебування у визначеному місці, відсутність зв'язку з працею та заробітною платою [21, с. 35]. Таке визначення згодом дістало міжнародне визнання та дійшло до наших днів лише з деякими виправленнями.

В наступні роки визначення "турист" обговорювалося на нарадах Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій (Дублін, 1950 р., Лондон, 1957 р.), Конференції Організації Об'єднаних Націй з питань міжнародного туризму та подорожей (Рим, 1963 р.), Конгресі Всесвітньої туристичної організації (Маніла, 1986 р.), що свідчить про теоретичну та практичну значущість цього терміну, а також прагнення світового співтовариства зробити його більш повним і досконалим, враховуючи нові тенденції у світовій економіці.

Закон України "Про туризм" містить наступне визначення: "Турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін" [68].

Організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній туризм. До міжнародного туризму належать: в'їзний туризм - подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни. Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території [68].

Учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) або здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність [68].

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Туризм", суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, є:

- туристичні оператори - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;

- туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг;

- інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, розважальних та інших туристичних послуг;

- гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу - фізичні особи, які проводять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом і які в установленому порядку отримали дозвіл на право здійснення туристичного супроводу, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відвідування;

- фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення, харчування тощо [68].

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси