Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Туризм arrow Правове регулювання туристичної діяльності
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Візова політика України та Європейського союзу

Одним з важливих факторів розвитку іноземного туризму є візова політика держави стосовно зарубіжних країн, безпечних у міграційному відношенні. Як свідчить міжнародна практика, зниження вартості віз до оптимального рівня та спрощення процедури їх оформлення - це один з найважливіших факторів збільшення в'їзних туристичних потоків.

Україна донедавна фактично не проводила самостійної візової політики, а лише реагувала на зміни та виклики, які були ініційовані ззовні. Тим самим країна позбавлялася ефективного інструменту заохочення іноземних туристів. Одним з помилкових принципів української візової політики був принцип паритетності, згідно з яким до громадян зарубіжних країн застосовувалися ті ж самі візові вимоги, що висувалися до громадян України.

Лише у 2003 р. (введення безвізового режиму в'їзду в Україну для громадян Польщі та Угорщини) наша держава почала користуватися таким дипломатичним інструментом як одностороннє скасування віз для тих країн, відносини з якими становлять особливий інтерес. У 2005 р. з метою забезпечення вільного пересування осіб, товарів, послуг та капіталу, а також активізації двосторонніх контактів з країнами Європейського союзу та іншими високорозвиненими державами Європи, Україна вирішила ввести тимчасовий безвізовий режим для громадян Швейцарії та країн Європейського союзу в період з 1 травня по 31 серпня 2005 р.

Після цього Україна пролонгувала безвізовий режим в'їзду та транзитного проїзду через свою територію для громадян країн Європейського союзу, Швейцарії та Ліхтенштейну, якщо термін їх перебування в Україні не перевищував 90 днів. У відповідь на такий крок всі країни-члени ЄЄ погодилися надати Європейській комісії мандат на проведення переговорів про лібералізацію візового режиму з Україною.

З метою розвитку та практичної реалізації принципів партнерства між країнами, а також керуючись прагненням до спрощення режиму взаємних поїздок громадян і активізації двосторонніх контактів, з 1 липня 2005 р. було встановлено безвізовий режим в'їзду в Україну та транзитний проїзд через її територію для громадян Сполучених Штатів Америки, а з 1 серпня 2005 р. - для громадян Японії та Канади з терміном перебування громадян цих держав в Україні до 90 днів.

Режим в'їзду в Україну для громадян іноземних держав у 2014 р.

Рис. 4.2. Режим в'їзду в Україну для громадян іноземних держав у 2014 р.

Цими діями Україна ще раз продемонструвала свою демократичність, відкритість для світу, відданість загальноєвропейським цінностям, однією з яких є вільне пересування громадян. Встановлення безвізового режиму зі згаданими державами відображає реалізацію стратегічного курсу України на інтеграцію у європейське співтовариство, створення привабливих умов для іноземних інвесторів, активний розвиток контактів між народами різних країн світу. В подальшому, такий досвід буде використаний для проведення змін та реформ в Україні.

Впродовж останніх років надзвичайно гострою та актуальною залишається проблема здійснення відповідної акредитації вітчизняних туристичних підприємств у консульствах іноземних держав, а також оформлення віз громадянам України, які з метою туризму виїжджають за кордон. Штучні перешкоди навколо процесу надання туристичних віз іноземними дипломатичними представництвами, а також створення зовнішніх провайдерів послуг (так званих "візових центрів"), які беруть близько 30 євро за свої послуги та не несуть жодної відповідальності за втрачені гроші у випадку відмови у видачі візи або несвоєчасному виході документів, суттєво обмежують розвиток виїзного туризму в нашій державі [113, с. 93].

Режим в'їзду до іноземних держав для громадян України у 2014 р.

Рис. 4.3. Режим в'їзду до іноземних держав для громадян України у 2014 р.

Така ситуація не може задовольняти жодну сторону, адже українські громадяни не потрапляють до країн, які за статистикою ЮНВТО входять до двадцятки світових туристичних центрів. До того ж такий стан справ щодо видачі туристичних віз нашим співвітчизникам дискримінує права багатомільйонного загалу українських туристів, порушуючи основоположне право людини на вільну подорож та свободу пересувань, що проголошено Загальною декларацією прав людини 1948 р.

Загальновідома позиція консульств країн Шенгенської зони, які відмовляють у видачі віз українським туристам, потребують особистої присутності власника українського паспорта на співбесіді у консульстві, робить абсурдною роботу туристичного підприємства, що займається організацією туристичної подорожі. Слід задуматися про те, що ми обмежуємо реально: потоки нелегальних мігрантів, на які без вирішення цілого комплексу питань соціально-економічного та політичного життя України в принципі вплинути неможливо, або цивілізовані туристичні потоки, які при наявності навіть незначних труднощів швидко переорієнтовуються на інші "непроблемні" у візовому відношенні країни.

Скасування можливості оформлення туристичних віз українськими туристичними підприємствами, вимога особистої співбесіди з кожним туристом, в принципі, руйнує саму сутність туризму, адже робота туристичного підприємства ґрунтується саме на посередницькій діяльності із забезпечення організованої туристичної подорожі, коли турист, не бажаючи власноруч займатися виснажливою процедурою оформлення документів, звертається за допомогою до туристичного підприємства.

Турбує, наприклад, той факт, що українців почали все частіше зупиняти на внутрішніх кордонах Шенгенської зони та звинувачувати у нецільовому використанні Шенгенської візи. Виходить, що навіть маючи таку візу, вам можуть інкримінувати незаконне перебування на території країни-учасниці Шенгенської угоди. Можливо посольства та консульства мають детальніше пояснювати українським аплікантам, які права на перебування дає той або інший тип візи, або, умовно кажучи, з якою візою вони мають право подорожувати, з якою - лише здійснювати ділову поїздку.

На нашу думку, межа, де закінчується подорож і починається бізнес та навпаки, є досить розмитою. Тому вважаємо, що кожен, хто володіє багаторазовою та довгостроковою Шенгенською візою повинен мати право використовувати її не лише за єдиною попередньо зазначеною у консульстві метою, інакше втрачається сам сенс існування такої візи [113, с. 95].

Зауважимо, що у жовтні 2006 р. під час Десятого саміту Україна -ЄС у Гельсінкі (Фінляндія) була підписана Угода про спрощення візового режиму для окремих категорій українських громадян: близьких родичів громадян ЄС, водіїв вантажівок, бізнесменів, студентів, журналістів та членів офіційних делегацій. У липні 2012 р. Україна та Європейський союз у Брюсселі підписали додаткові протоколи, які доповнюють раніше підписану угоду.

Так, нові зміни передбачають подальше спрощення у вимогах з надання документів при поданні заявок на візи для журналістів та водіїв міжнародних вантажних та пасажирських перевезень, а також спрощення для технічного персоналу, що супроводжує журналістів, близьких родичів громадян однієї з країн Європейського союзу, осіб, що супроводжують тих, хто подорожує з метою вирішення медичних проблем, представників громадянського суспільства, які направляються для участі в семінарах, тренінгах тощо, осіб, які їдуть для участі у міжнародних виставках, ярмарках та симпозіумах, а також представників релігійних організацій, які беруть участь в офіційних транскордонних програмах співпраці ЄС

Нові домовленості також передбачають чітке визначення, кому, коли і на який період мають видаватися візи. Так, багаторазові візи терміном дії п'ять років мають видаватися представникам національних та регіональних урядів, парламентів, судів, членам офіційних делегацій, які представляють Україну на зустрічах, консультаціях та переговорах, партнерам, дружинам, дітям та батькам громадян України, які легально проживають на території країн ЄС, а також підприємцям, які регулярно відвідають Європу з бізнес-цілями.

Крім того, нові зміни передбачають, що п'ятирічні багаторазові візи мають надаватися національним та регіональним прокурорам, їх заступникам, дружинам, дітям та батькам, що відвідують громадян ЄС, які живуть на території країни громадянства, а також представникам технічного персоналу, що обслуговує журналістів.

Згідно із домовленостями, багаторазові візи терміном дії в один рік мають надаватися водіям, що здійснюють міжнародні вантажні або транспортні перевезення, персоналу міжнародних поїздів, особам, що беруть участь в наукових, культурних та спортивних подіях, учасникам міжнародних спортивних змагань, представникам громадянського суспільства, які часто подорожують до країн-членів ЄС з метою участі в семінарах та конференціях, особам, що беруть участь у міжнародних виставках та ярмарках, представникам релігійних організацій [113, с. 96].

Разом з тим слід констатувати, що ця угода поділяє українське суспільство на дві групи: привілейованих отримувачів віз, серед яких, наприклад, журналісти та бізнесмени, і звичайних пересічних громадян. Візова політика не повинна бути лише для еліти українського суспільства, а мусить полегшувати організацію подорожей для простих людей. Адже одна з головних цілей Європейської політики сусідства - створити на південь і схід від нових кордонів ЄС зону стабільності, миру та добробуту шляхом налагодження тісних довготривалих відносин з сусідніми країнами.

У травні 2014 р. Європейський союз оприлюднив дані щодо заявок на отримання Шенгенських віз від українських громадян. Статистика показує позитивні тенденції. Загальна сума виданих віз (як багаторазових, так і короткострокових) зросла майже удвічі, якщо порівняти 2010 р. (1,2 млн. віз) та 2013 р. (2,1 млн. віз). Кількість багаторазових віз також збільшилась, а їх частка у загальній кількості виданих віз зросла з 29% у 2010 р. до 39% у 2013 р. Ще одна позитивна тенденція спостерігається у кількості відмов. Відсоток тих, кому було відмовлено у наданні Шенгенської візи, впав із 3,8% у 2010 р. до 1,7% у 2013 р. [123].

Відповідному покращенню у наданні Шенгенських віз сприяв вступ у силу подальших угод щодо лібералізації візового режиму. Більше того, у травні 2014 р. Європейська комісія ухвалила рішення про перехід України до другого етапу впровадження так званого Плану дій щодо лібералізації візового режиму, який має прокласти дорогу безвізовому режиму між ЄС та Україною. Європейська комісія дійшла висновку, що наша держава створила всі необхідні законодавчі, політичні та інституційні рамки та досягла відповідності вимогам першого етапу візового діалогу [122].

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси