Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Менеджмент arrow Комунікативна підготовка співробітників правоохоронних органів
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Основні прийоми примушення

  • • заборона поводитися так чи інакше, говорити або не говорити що-небудь;
  • • категорична вимога: діє тільки у випадку авторитету джерела повідомлення;
  • • попередження, коли довіра переходить у домінування й стимулює виникнення стану тривоги;
  • • погроза, заснована на стані страху.

Заборона припускає гальмуючий вплив на особистість. Вона виступає у двох видах: а) заборона імпульсивних дій; б) заборона недозволеної поведінки. Застосування заборони в багатьох випадках не впливає на взаємини співробітника з об'єктом впливу.

Категорична вимога полягає в силі наказу й може бути ефективним прийомом тільки в тому випадку, коли співробітник має великий авторитет в очах об'єкта. В інших випадках цей прийом може виявитися шкідливим. У багатьох випадках вимога ідентична забороні, однак вона є більш ефективною, ніж заборона.

Попередження, як правило, знаменує початок нового етапу у стосунках співробітника з об'єктом впливу. Якщо до попередження ці взаємини характеризуються довірою, то з його застосуванням вони переводяться в домінування з боку співробітника. Зміст попередження полягає в тому, що співробітник викликає у об'єкта тривогу, і, на її основі - бажання запобігти негативним для об'єкта наслідкам. У попередженні, крім змісту, велике значення має інтонація. Вона повинна бути значною, з елементом погрози. Усе це тисне на об'єкта й викликає в нього негативні емоції, з'являється почуття тривоги й побоювання за наслідки своєї поведінки. Саме це й спонукає об'єкта здійснити над собою певні зусилля й підкоритися вимогам співробітника.

Погроза вінчає ієрархію психологічного примусу, підводячи об'єкта до стану інтенсивного переживання, що породжує почуття страху.

У кримінально-процесуальному праві важливе місце займають норми, що регламентують примушення по кримінальним розслідуванням. Ці норми покликані забезпечувати більш успішне виконання завдань кримінального судочинства, нормальне, безперешкодне здійснення правосуддя.

Метод навіювання

Навіювання - це компонент звичайного людського спілкування, але може виступати як спеціально організований вид комунікації (впливу), що припускає некритичне сприйняття повідомлюваної інформації на відміну від переконання.

Види навіювання.

за засобами, які використовуються:

  • • словесне (слова, інтонація);
  • • несловесне (міміка, жести, дії, навколишнє оточення);

за методами реалізації:

  • • пряме (імперативне) - команда, наказ, наставляння, рекомендація й пропозиція;
  • • непряме - натяк, схвалення, осуд, плацебо. Обхідний маневр (підведення), обмануте очікування.

У літературі з юридичної психології й практики профілактичної роботи правоохоронних органів зустрічається використання методів дистанційного й контактного навіювання з метою забезпечення добровільної відмови злочинця від злочинної діяльності.

Ефективність навіювання залежить від сугестивності.

Сугестивність. Сугестивність - властивість особистості, яка пов'язана з високим ступенем сприйнятливості до навіювання, що обумовлено суб'єктивною готовністю піддатися й підкоритися впливу.

Психологами виділяються особистісні й ситуативні фактори сугестивності.

Особистісними факторами сугестивності є:

  • • тривожність;
  • • екстраверсія;
  • • емоційність;
  • • вразливість;
  • • слабкість логічного мислення;
  • • повільний темп психічних процесів;
  • • довірливість;
  • • боязкість;
  • • покірність;
  • • комплекс неповноцінності;
  • • низька самооцінка;
  • • непевність.

До ситуативних факторів сугестивності відносяться:

  • • психофізіологічний стан;
  • • низька поінформованість;
  • • відсутність компетентності;
  • • слабка значимість ситуації;
  • • дефіцит часу.

Сугестивність - нормальна властивість людської психіки. Негативним є надмірна сугестивність. Протилежною властивістю сугестивності є критичність.

До особистісних властивостей суб'єкта навіювання психологи відносять:

  • • харизму;
  • • привабливість.

Харизма — здатність викликати в людей прихильність своїм цілям і ентузіазм у їхньому досягненні.

Привабливість — зачарування, притягальна сила. Характеристиками харизматичного лідера є:

  • • високий рівень упевненості в собі;
  • • повна переконаність у правильності своїх ідей;
  • • високий рівень енергії й ентузіазму;
  • • високий рівень експресивності, зовнішня виразність;
  • • розвинуті комунікативні навички;
  • • здатність у формуванні власного іміджу;
  • • фізична привабливість;
  • • сексуальна привабливість;
  • • розвинутий інтелект;
  • • наявність екстремального досвіду в біографії.

Метод інформування

Інформування, так само як переконання й навіювання, має широкі можливості використання для отримання необхідного психологічного ефекту в правоохоронній діяльності. Специфіка полягає в тому, що дуже часто метою їх застосування є маскування комунікативного наміру, оскільки ключовим моментом у контексті впливу є профілактика "опору", і інформування в цьому сенсі сприймається як найбільш нейтральний прийом для особистості.

Інформування являє собою такий варіант подачі інформації, при якому увага реально відсутня, або не фіксується на завданні психологічно впливати на людину (відсутнє у явному вигляді спонукання до чого-небудь, спроба змінити точку зору). Нейтральність позиції джерела повідомлення, або видимість нейтральності, забезпечує ілюзію свободи вибору у формуванні ставлення людини до переданого змісту.

Недостатня доступність різноманітних джерел інформації, фрагментарність подачі інформації, її дроблення, також як і відсутність у адресата повідомлення аналітичних навичок, невисокий інтелект і відсутність критичної установки відносно конкретних джерел інформації, дозволяє використовувати цей метод, наприклад, для спонукання до добровільної відмови від здійснення злочину. Не випадково, дроблення інформації й створення ілюзії нейтральності джерела повідомлення є прийомами, що використовуються в маніпулятивних цілях.

Для того, щоб спрямувати людину створити власні висновки, використовуються певні прийоми компонування матеріалу повідомлення; забезпечення при доборі фактів і аргументів високої щільності релевантної інформації (тієї, яка має безпосереднє відношення до основної проведеної думки); широта інформації, що розуміється як її різноманітність; глибина, не тільки логічна, але й фактична обґрунтованість тверджень тощо.

Психологічний влив в професійному спілкуванні правоохоронця - це мистецтво, завдяки якому досягається мета профілактики та розкриття злочинів, встановлення істини в карному розслідуванні.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші