Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Право arrow Адвокатура України
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Гонорарна адвокатська практика та основні засади оподаткування адвокатської діяльності

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При цьому адвокат не може укладати з клієнтом, доручення якого перебуває в його провадженні, договорів майнового характеру, окрім договорів про засоби забезпечення зобов'язань клієнта щодо сплати гонорару або погашення фактичних видатків, пов'язаних з виконанням доручення.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Адвокат має право крім гонорару стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено договором або законом. У договорі про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, тощо): порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк тощо) і може бути визначений їх обсяг. Якщо необхідність несення фактичних витрат певних додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного раніше, з'ясувалася після укладення договору, адвокат повинен негайно повідомити про це клієнта та отримати його згоду на погашення не обумовлених раніше видатків.

Право адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару не залежить від результату виконання доручення, якщо інше не передбачено договором про надання правової допомоги.

Оплата послуг і відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, визначається Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 р. № 305. Цей Порядок визначає механізм обчислення розміру винагороди та її виплати, відшкодування витрат, пов'язаних з наданням безоплатної вторинної правової допомоги, адвокатам, які надають безоплатну вторинну правову допомогу (далі — адвокати) особам: до яких застосовано адміністративне затримання; до яких застосовано адміністративний арешт; які затримані за підозрою у вчиненні злочину; до яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою; стосовно яких порушено кримінальне провадження відповідно до положень КЛК, згідно з якими захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим, суддею чи судом для:

  • — здійснення захисту за призначенням;
  • — проведення окремої процесуальної дії.

Оплата послуг адвокатів з надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється один раз на місяць не пізніше останнього робочого дня цього місяця виходячи з розміру оплати за годину роботи адвоката:

  • — за фактичний час роботи адвоката з надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі доручення центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі — Центр) та акта наданих послуг, довідки про виконання окремих дій з надання безоплатної вторинної правової допомоги, підтвердженої копіями відповідних процесуальних документів, яка є невід'ємною частиною акта;
  • — відповідно до Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу у кримінальних провадженнях, на підставі доручення Центру та акта наданих послуг, розрахунку розміру винагороди адвоката за надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному провадженні й витрат, пов'язаних з наданням безоплатної вторинної правової допомоги, підтвердженого копіями відповідних процесуальних документів, який є невід'ємною частиною акта.

Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної у довідці про виконання окремих дій з надання безоплатної вторинної правової допомоги, та вихідних даних для обчислення розміру винагороди адвоката за надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному провадженні і витрат, пов'язаних з наданням безоплатної вторинної правової допомоги, несе адвокат згідно із законом.

Розмір оплати за годину роботи адвоката з надання безоплатної вторинної правової допомоги становить 2,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час надання послуг адвокатом. Робота адвокатів з надання безоплатної вторинної правової допомоги у нічний час, вихідні, святкові та неробочі дні оплачуються у подвійному розмірі за годину роботи. У разі прибуття адвоката до затриманої особи пізніше встановленого законодавством строку без поважних причин розмір оплати його послуг, наданих цій особі, зменшується вдвічі. За наявності підтвердних документів адвокатам відшкодовуються витрати, пов'язані з наданням безоплатної вторинної правової допомоги: на проїзд транспортом загального користування (крім авіаційного); на пально-мастильні матеріали відповідно до нормативів, встановлених для бюджетних установ, — у разі використання власного транспортного засобу через об'єктивну неможливість (нічний час, відсутність транспортного сполучення) прибути у визначений час до місця конфіденційного побачення із затриманою особою на транспорті загального користування. Відшкодування таких витрат здійснюється один раз на місяць не пізніше останнього робочого дня цього місяця.

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст., 14 ПКУ адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою, тобто платником податку, який провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності. Незалежною професійною діяльністю визнається діяльність адвокатів за умови, що така особа не є найманим працівником або фізичною особою — підприємцем і використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах останньої. При цьому чинним законодавством не заборонено фізичній особі, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, бути підприємцем і здійснювати іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Тож, адвокат, зареєстрований як фізична особа — підприємець (ФОП), може перебувати на загальній або спрощеній системі оподаткування. У ФОП, яка перебуває на загальній системі оподаткування, об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним доходом (дохід, отриманий у грошовій, матеріальній та нематеріальній формі протягом податкового звітного періоду) та документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю. Ставка оподаткування для ФОП на загальній системі оподаткування — 15% (у разі перевищення десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, — 17% суми перевищення.). Для ФОП на спрощеній системі оподаткування передбачені законодавством:

  • — II група (послуги налаються населенню та платникам єдиного податку; обсяг доходу до 1 млн грн; кількість працівників — до 10 осіб; ставка податку від 2 до 20% мін. заробітної плати);
  • — III група (обсяг доходу не перевищує 3 млн грн; кількість працівників — до 20 осіб; ставка податку — 5% (3% у разі сплати ПДВ);
  • — IV група (обсяг доходу до 20 млн грн; кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах, не обмежена; ставка податку — 7% (5% у разі сплати ПДВ).

Оподаткування доходів фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється відповідно до положень ст. 178 розділу IV "Податок на доходи фізичних осіб" ПКУ. У п. 178.1 ст. 178 ПКУ зазначено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати свідоцтво про таку реєстрацію згідно зі ст. 65 цього Кодексу. Відповідно до абзацу другого п. 65.1 ст. 65 ПКУ фізичні особи, умовою ведення незалежної професійної діяльності яких згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), котрий підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, протягом 10 календарних днів після такої реєстрації зобов'язані стати на облік в органі державної податкової служби за місцем свого постійного проживання. Пунктом 178.2 ст. 178 ПКУ передбачено, що доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 ст. 167 цього Кодексу, тобто за ставкою 15 (17) відсотків бази оподаткування. Згідно з п. 178.3 ст. 178 ПКУ оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. Для визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб розраховується середньомісячний оподатковуваний дохід.

Однак у разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат. При виплаті суб'єктами господарювання — податковими агентами, фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов'язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії свідоцтва про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності та подавати податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього >розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, тобто до 1 травня року, що настає за звітним. Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником податку самостійно, згідно з даними, зазначеними у податковій декларації. При цьому до 1 серпня року, що настає за звітним, самозайнята особа зобов'язана самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій податковій декларації (ст. 179.7 ПКУ). Нормами чинного ПКУ не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності. При визначенні сукупного чистого доходу фізичних осіб, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність, доцільно враховувати витрати, пов'язані з організацією такої діяльності. Так, відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом Державної податкової служби України 24 грудня 2012 р. № 1185, до витрат адвоката можуть бути віднесені, зокрема:

  • — орендна плата за користування приміщенням, яке є робочим місцем адвоката, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під'їзду інвалідів;
  • — технічне забезпечення діяльності робочого місця адвоката та його обслуговування (охоронна та пожежна сигналізація, вогнестійкий сейф, інформаційна вивіска, металеві двері або металеві ролети);
  • — обслуговування технічного обладнання (комп'ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо);
  • — витрати на виготовлення печаток і штампів, а також їх заміну;
  • — сплата щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування ;
  • — відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки);
  • — оплата праці та обов'язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників);
  • — проходження підвищення кваліфікації адвокатом; участь у короткотермінових семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності;
  • — придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо);
  • — витрати на збирання доказів, отримання висновків спеціалістів (експертів) відповідно до умов договору про надання правової допомоги;
  • — витрати на користування електронною базою законодавства;
  • — витрати на підключення та користування мережею Інтернет;
  • — виготовлення бланків (у тому числі ордерів) із зазначенням прізвища, імені та по батькові адвоката, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
  • — придбання канцелярського приладдя;
  • — сплата адвокатами внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, і фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
  • — програмне забезпечення;
  • — поштові та кур'єрські послуги, необхідні для виконання адвокатської діяльності;
  • — витрати на послуги телекомунікаційного зв'язку, електронні цифрові підписи для ведення бухгалтерського та податкового обліку і для подання податкової звітності, звітності до органів статистики, Пенсійного фонду України, інших фондів загальнообов'язкового державного страхування.

Адвокати можуть провадити свою діяльність у таких організаційно-правових формах, як адвокатські бюро та адвокатські об'єднання, які є юридичними особами. Для юридичних осіб передбачено ведення бухгалтерського та податкового обліку і подача фінансової звітності до органів статистики. Відповідальною особою за організацію та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві є власник або уповноважений орган (посадова особа) підприємства. Відповідальними за ведення податкового обліку є посадові особи платника податків.

Для юридичних осіб ПКУ також передбачені загальна та спрощена системи оподаткування. Загальна система оподаткування передбачає сплату всіх видів податків і зборів, встановлених податковим законодавством України, залежно від наявності певних об'єктів оподаткування. З 1 січня 2013 р. ставка податку на прибуток становить 19% від об'єкта оподаткування. При перевищенні загальної суми оподатковуваних операцій понад 300 000 грн юридична особа зобов'язана зареєструватись платником ПДВ (пл. 181.1 ПКУ). Спрощена система оподаткування для юридичних осіб передбачає: 4 групу (річний дохід до 5 млн грн; 50 найманих працівників; ставка податку — 5% (3% у разі сплати ПДВ); 6 групу (річний дохід до 20 млн грн; кількість працівників не обмежена; ставка податку — 7% (5% у разі сплати ПДВ).

Адвокати також є платниками Єдиного соціального внеску, який сплачується із суми доходу, отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, і становить 34,7%.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші