Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Теоретичний блок економічної науки: становлення, розвиток, сучасний стан

Економічна теорія як форма наукового пізнання економічного життя

Економічна теорія - це систематизоване знання про стійкі, зв'язки в економічних явищах і процесах, їхні структурні характеристики, закономірності функціонування й тенденції розвитку.

Як зазначалося, економічні теорії включають наступні елементи:

  • - вихідні посилки (аксіоми, постулати);
  • - теоретичні твердження або висновки (закони, теореми, гіпотези, передбачення та ін.);
  • - підтвердження істинності теоретичних висновків або умови перевірки гіпотез.

Теоретичне вираження економічних відносин відбувається через економічні категорії (суспільний поділ праці, товар, гроші, капітал, національне багатство та ін.).

Економічні категорії - це абстрактні теоретичні поняття, що позначають основні елементи економічної реальності: наприклад, "фірма", "економічна людина"; їхній стан ("економічна рівновага") або властивості ("вартість", "гранична корисність").

Робочим інструментом дослідника, за допомогою якого теоретичні поняття й реальність співвідносяться між собою - є теоретична модель, яка упорядковує поняття, встановлюючи між ними зв'язки й відносини, які можливо відповідають зв'язкам і відносинам реального світу.

В економічній науці застосовується широкий спектр моделей: від найпростіших метафор, аналогій і словесних схем до складних математичних моделей і комп'ютерних імітаційних систем. Першою чітко вираженою економічною моделлю була "Економічна таблиця" Франсуа Кене (1758 р.), побудована на метафорі кровообігу і відображала круговорот суспільного продукту. У сучасній економічній науці зростає роль формалізованих математичних моделей.

Цілі теоретичного аналізу залежать від методологічних установок ученого: емпіричні установки вимагають висування наукових фактів або передбачень; раціоналістичні установки - узагальнюючих висновків -законів, теорій.

Економічна наука включає теорії, що різняться за ступенем складності, спільності, формалізованості. Теорії поділяються на позитивні й нормативні. Перші обмежуються судженнями про те, що є, тобто судженнями, які підтверджуються фактами; другі містять ціннісні судження, тобто судження про те, що повинне бути.

Теорія визнається істинною, якщо є факти, які її підтверджують, і відсутні факти, що її спростовують.

Зміст та еволюція поняття "економіка"

Термін "економіка" функціонує у двох значеннях: 1) господарство, сукупність засобів, об'єктів, процесів, які люди використовують для задоволення своїх потреб шляхом створення необхідних благ, умов і засобів існування за допомогою праці; 2) наука про господарство та засоби його ведення, про відносини між людьми в процесі виробництва і споживання, обміну товарами і послугами. Походить він від грецького слова "ойкономія" (оселя, закон), що позначало правила ведення домашнього господарства, зокрема вміння глави сім'ї управляти дружиною, дітьми, рабами, власністю [1].

Найповніше виклав основні принципи ойкономії Аристотель, вперше дослідивши такі явища, як розподіл праці, обмін, гроші, вартість тощо. Його концепція на тривалий час визначила характер економічного знання. Він відстоював ідею самодостатності (натуральності) господарства, але тільки в системі, об'єднанні домогосподарств-полісів як аналога космосу, що вміщує в собі усе суще. Поліс як гармонійне об'єднання домогосподарств у його вченні постає не лише основним економічним чинником, а й засобом забезпечення морального вдосконалення, самореалізації його громадян. Таке господарство він називав природним. Водночас Аристотель зауважив і факт виробництва для обміну (ринку), що на його думку, є неприродним, оскільки ринкові форми спрямовані не на самозабезпечення і задоволення природних потреб, а на мінову вартість і нагромадження грошей. А це розпалює бажання, пристрасті людей, спричинює руйнацію основного принципу життєдіяльності (помірності, міри), робить людей ненаситними, оскільки обсяги грошового багатства, на відміну від володіння необхідними для життя продуктами, не мають природної межі зростання. Форму економічної діяльності, спрямовану на нагромадження грошей, Аристотель називав "хрематистикою", яка, за його переконаннями, спричинює порушення гармонійності відносин у системі домогосподарство-поліс-космос [2].

Ідея самодостатності господарства, розумної міри у прагненні до матеріального благополуччя домінувала у свідомості людей докапіталістичного суспільства.

З розвитком капіталістичних форм господарювання сформувався новий тип економічного мислення, для якого гроші є головним інструментом уявлення й аналізу багатства, а сам коловорот багатства обумовлюється припливами і відпливами грошей. На арену суспільного буття виходить перша наукова форма економічного знання - політична економія.

Політична економія - економічне вчення про закономірності виробництва, розподілу й обміну матеріальних життєвих благ у суспільстві на різних етапах його історичного розвитку.

Засновником політичної економії є британський учений Адам Сміт(1723-1790), який акцентував увагу на тому, що багатство - це гроші чи золото, а продукт праці, найважливіший феномен господарського життя і фактор господарської діяльності. Політекономія надала праці особливого значення й статусу, і в цьому її величезна заслуга.

Головними мотивами економічної діяльності людей, за А. Смітом, є потреби та обмін продуктами для їх задоволення. В актах обміну виявляється принципово відмінна за своєю природою від потреб міра, що визначає рівноцінність і відмінність речей. Ця міра є об'єктивною, не залежить від настроїв, бажань людей: нею є час їхнього життя і час їхньої праці. Кругообіг грошей, багатства, стверджував Сміт, відбувається завдяки вкладеній у товарі праці.

Поставлена А. Смітом на наукову основу політекономія вивела економічну науку на новий якісний рівень [3, с.369-414].

Але наприкінці XIX ст. проявились деякі її вади, суперечності, які унеможливили вирішення актуальних для того часу економічних проблем. Зокрема, за допомогою трудової теорії вартості, яка була покладена в основу політекономії, не вдалося пояснити природу економіки, її історичний розвиток, а також особливості економічного процесу. У пошуках нових теоретичних підходів до вирішення назрілих проблем економічна наука наприкінці XIX ст. суттєво змінила свій предмет і свою назву. Термін "політична економія" поступився поняттю "економіка", або "Економіко".

Економікс - аналітичне вчення з проблем ефективного використання обмежених виробничих ресурсів (праця, капітал, земля, гроші, підприємницькі здібності, знання), управління ними з метою виробництва товарів і послуг, досягнення максимального задоволення зростаючих матеріальних потреб людей.

Економікс повністю відкидає властиву для політичної економії соціально-моральну складову, натомість продукує своєрідний математизований міф про оптимізаційний пошук максимального продуктивного ефекту за обмежених продуктивних ресурсів, зорієнтованість на облік неухильно зростаючих потреб населення. Вона налаштовує думати лише про раціоналізацію щоденних управлінських і самоуправлінських дій споживачів, виробників і будь-яких інших агентів, які ухвалюють економічні рішення. Тобто, на відміну від політичної економії, для якої домінуючими є "праця" і "капітал", економікс репрезентує нову економічну реальність - суб'єкта, який ухвалює господарські рішення.

З точки зору нової економічної теорії, основною метою виробництва й обміну є одержання максимального прибутку, найповніше задоволення всезростаючих потреб людей. Цю мотивацію уточнює дія закону, згідно з яким одержане індивідом від одиниці блага задоволення зменшується із зростанням кількості цих одиниць, що перебувають у його розпорядженні. Це означає, що всі потреби мають тенденцію до насичення. Застосування закону спадання (зменшення) корисності дало змогу теоретикам економікс удосконалити аналітичний апарат аналізу поведінки економічного суб'єкта. Оскільки корисна віддача від кожної наступної одиниці блага знижується, а труднощі, пов'язані з її добуванням, зростають (витрати праці у процесі виробництва, інших благ у процесі обміну тощо), неодмінно має наступити час, коли подальше примноження благ спричинить не зростання, а зниження задоволення. Така ситуація може бути описана за допомогою математичних засобів, причому можливе визначення точки максимізації корисності, до якої має прагнути економічний суб'єкт.

Деякі дослідники вказують на певну обмеженість новітньої теоретичної економії, звертаючи увагу на її розчленованість на окремі "сегменти", "зони", що породжує різноманітні суперечності пізнання. Захоплення поверхневими взаємозв'язками і відношеннями, недооцінка глибинних сутнісних сфер економічного буття, унеможливлює, на їх погляд, бачення реальної цілісної економічної системи, а надмірна глобально-математична інтерпретація об'єкта пізнання відводить погляд від його економічної природи, спричинює сприйняття його як віртуальної реальності, що пов'язано з ризиками отримання неправильного результату.

Загалом, зміна форм економічного знання від учення про самодостатність об'єднання домогосподарств (полісів) до теорії раціональної поведінки в ринковому середовищі безпосередньо пов'язана зі зміною домінуючих типів господарської діяльності на різних етапах суспільного розвитку.

Примітки

  • 1. Груневеген П. "Политическая экономия" и "экономическая наука". - В кн.: Экономическая теория / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгрейта, П. Ньюмена: пер. с англ./ науч.ред. чл.корр. РАН B.C. Автономов. - М.: ИНФРА-М, 2004. - С.680.
  • 2. Аристотель. Никомахова этика. Политика. Сочинения: в 4-х томах. -Т.4. - М.: Мысль, 1984. - С.54-63, 150-159, 239-243; 375-644; 695-696; 718-722; 740-741.
  • 3. Базилевич В.Д., Ильин В.В. Философия экономики. История / В. Базилевич, В. Ильин. - К. : Знання; М.: Рыбари, 2011. - 927 с.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші