Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Основи європейської інтеграції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Процедура погодження

Процедура погодження застосовується при схваленні тих правових актів, стосовно яких умовою sine qua non є згода Європейського Парламенту. Рада подає проект правового акта Парламентові, який дає згоду на підставі звіту компетентної парламентської комісії. Цією процедурою внесення змін не передбачено (рис. 3).

Процедура погодження є обов'язковою при розгляді таких складних і важливих питань, як підтвердження серйозних і постійних порушень державою — членом основних принципів функціонування ЄС, прийняття нових держав, зміни в статуті Європейської системи центральних банків, організація структурних фондів, призначення голови і членів Європейської Комісії, укладення союзних договорів та інших міжнародних договорів великого значення.

Процедура погодження при ухваленні рішень у Європейському Союзі.

Рис. 3. Процедура погодження при ухваленні рішень у Європейському Союзі.

Джерело: те саме, що на рис. 1.

Ще в 60-х роках XX століття на процес ухвалення рішень у спільнотах намагалися впливати організованим способом промислові та сільськогосподарські групи тиску. До 80-х років вони могли це робити насамперед через вплив на національному рівні. Лише після внесення змін до договорів про інституції, а також з розширенням компетенції ЄС сформувався процес ухвалення рішень, відкритий для лобізму на наднаціональному рівні. До зростання зацікавлення окремих груп європейською політикою спричинилися, зокрема, Єдиний європейський акт і Договір про Європейський Союз. З поглибленням інтеграції пожвавилася діяльність так званих євролобістів. Уже в 1983 році керівництво провідних міжнародних корпорацій створили Європейський круглий стіл промисловців (ERT), а на сьогодні багато національних і міжнародних організацій, фірм, регіональних органів влади, а також неурядових організацій мають постійні офіси та представництва в Брюсселі. Серед них найбільш впливовими є Комітет професійних сільськогосподарських організацій (COPA) і Союз конфедерацій промисловості Європи (UNICE).

Активність груп тиску спричинила необхідність урегулювання їх діяльності. Наприкінці 80-х років робилися перші спроби опрацювати Кодекс поведінки лобістів у відносинах з Комісією і лише в 1997 році Європейський Парламент видав Кодекс поведінки груп тиску, а в 2006 році Комісія опублікувала зелену книгу під назвою "Європейська ініціатива прозорості".

Комітетська процедура

Спеціальним процесом схвалення Європейською Комісією виконавчих актів до правових актів, попередньо прийнятих Радою ЄС, є так звана комітетська процедура. її було опрацьовано, коли Рада почала делегувати Комісії повноваження видавати виконавчі приписи. Правовою підставою цієї процедури слугують ст. 202 TWE, а також рішення Ради 87/373/EWG від 13 липня 1987 року. З розвитком Спільноти і охопленням нею щораз більшої сфери завдань її діяльність вимагає щораз більшої кількості детальних правових актів, дуже часто технічного характеру. До виконання цього завдання Комісія виявилася підготованою краще від Ради, завдяки відповідній персональній та технічній базам. У межах цієї процедури Комісія консультується стосовно своїх рішень з офіційними комітетами, до складу яких входять представники різних соціальних і професійних груп держав — членів. Комітетська процедура класифікує ці комітети згідно з їх компетенціями на дорадчі комітети (advisory) — близько 150; регулювальний комітет (regulatory) — близько 80; управляючі комітети — близько 60. Найбільше комітетів опікуються справами підприємств (32), сільського господарства (30), та охорони середовища (41). Іншу групу становлять комітети, які співпрацюють з Комісією відповідно до договірних положень, наприклад, Комітет №33, який консультує у справах відносин з третіми країнами, Валютний комітет, Комітет у справах Європейського соціального фонду.

Принцип субсидіарності

Одним з найважливіших принципів функціонування Європейського Союзу, його інституційної системи та системи ухвалення рішень є принцип субсидіарності. Уперше він був записаний в Маастрихтському договорі. Цей принцип стосується розмежування компетенцій ЄС і держав — членів та передбачає, що в сферах, які не належать до виключної компетенції принципу субсидіарності, ЄС вживає заходів тільки тоді, коли запланованої мети не можна досягти зусиллями держав, як на центральному, так і на регіональному чи локальному рівнях. До того ж, з огляду на обсяг чи результати, ці заходи будуть ефективнішими саме на рівні ЄС

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші