Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Основи європейської інтеграції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Розширення європейського союзу

Установчі договори трьох Європейських Співтовариств, а саме: Європейського Співтовариства вугілля та сталі (1951), Євроатому та Європейського економічного співтовариства (1957) підписали шість країн: Бельгія, Франція, Нідерланди, Люксембург, Федеративна Республіка Німеччина та Італія. Ці країни називають державами — засновниками Європейського Союзу. Держави — засновники вже на самому початку передбачили можливість збільшення кількості членів і сформулювали в ст. 0 Римського договору (зараз — ст. 49 Договору про Європейський Союз) загальні принципи їх прийняття: "Кожна європейська держава, яка поважає принципи свободи, демократії, права людини та основні свободи, а також верховенство права держави, може претендувати на членство в Союзі. З цією метою вона складає свою заяву в Раді, яка ухвалює рішення, діючи одноголосно після консультацій з Комісією, а також після отримання згоди абсолютною більшістю голосів членів Європейського Парламенту.

Умови прийняття та достосування, які випливають з цього прийняття, у договорах, що становлять основу дій Союзу є предметом угоди між державами-членами і державою, яка претендує на членство. Ця угода підлягає ратифікації всіма державами, згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами".

Європейський Союз поповнювався новими членами уже шість разів:

  • 1. У 1973 році до Співтовариств долучилися Велика Британія, Данія та Ірландія.
  • 2. У 1981 році до Співтовариств прийняли Грецію.
  • 3. У 1986 році до Європейських Співтовариств приєдналися Іспанія та Португалія.
  • 4. У 1995 році кількість держав — членів збільшилося до 15, після прийняття Австрії, Швеції та Фінляндії.
  • 5. П'яте збільшення кількості держав — членів в 2004 році стало найбільшим одноразовим розширенням ЄЄ.. До Європейського Союзу вступили Мальта і Кіпр, а також вісім держав Центрально-Східної Європи: Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Литва, Латвія, Естонія та Словенія. Після цього розширення Європейський Союз налічував 25 членів.
  • 6. Під час останнього розширення в 2007 році було прийнято дві держави — Болгарію та Румунію.

Етапи останніх розширень

Угоди про асоціацію

Усі держави останніх розширень підписали спочатку з Європейським Союзом так звані європейські договори, тобто договори про асоціацію, які мали на меті підготувати їх до повного членства. Мальта і Кіпр підписали їх ще в 70-х роках (Мальта — 1970 р., Кіпр — 1972 р.). З держав Центральної та Східної Європи першими, в 1991 році, такі договори підписали Польща та Угорщина. Європейські договори стосувалися співпраці договірних сторін майже в усіх сферах економічного та суспільного життя. Вони визначали зовнішні зобов'язання держав, що претендують на членство, і необхідність суттєвих змін їхніх правових систем, економічної політики та стосовно суспільного життя і стосувалися таких питань: політичного діалогу, свободи переміщення товарів, переміщення працівників, створення підприємств і надання послуг, платежів, капіталу та конкуренції, узгодження законодавства, економічної співпраці, культурної співпраці, фінансової співпраці, інституцій-них положень, охорони середовища, транспорту, мита. Угоди про асоціацію є правовими актами, що спричиняють певні наслідки, зокрема, необхідність дотримання передбачених ними правил як у сфері реформування права, так і при ухваленні рішень та дій державної адміністрації окремих держав. Держави, що претендували на членство, повинні були передусім узгодити свої правові системи з правовим доробком Європейського Союзу (acquis communautaire).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші