Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Основи європейської інтеграції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Партнерство для членства

В Агенді 2000 також підкреслена необхідність врахування специфічних потреб кожної держави. Відповідно до цього, для кожної з держав була розроблена програма Партнерство для членства. В цих документах було окреслено пріоритети для держав — кандидатів щодо їх приготувань до вступу в ЄС, визначено напрями фінансової передвступної допомоги, а також зобов'язання держави — кандидата щодо дотримання правил демократії, макроекономічної стабілізації, реструктуризації промисловості, ядерної безпеки і прийняття правового доробку Союзу (acquis).

У 1999 році на засіданні Європейської Ради у м. Гельсінкі було прийнято рішення про те, що готовність усіх держав — кандидатів на членство буде оцінюватися за однаковими принципами, незалежно від часу початку переговорів. Держави — кандидати повинні визнати цінності та цілі ЄС, затверджені договорами. Комісія представила чергові звіти про досягнення всіх держав — кандидатів, на підставі яких Рада ухвалила рішення про початок переговорів у 2000 році з державами так званої гельсінської групи: Литвою, Латвією, Мальтою та Словаччиною.

Стратегія розширення

Важливим документом для держав, які прагнули вступити в ЄС, була Стратегія розширення, тобто звіт Європейської Комісії про досягнення держав — кандидатів, представлений та затверджений Європейською Радою в 2000 році в Ніцці.

У 2002 році на засіданні Європейської Ради в Копенгагені офіційно було визнано, що переговори стосовно принципів членства десяти держав — кандидатів завершилися. Відповідно до процедури прийняття нових держав до Європейського Союзу, після завершення переговорів Європейський Парламент висловив згоду на членство цих держав.

Договір про приєднання

16 квітня 2003 року в Афінах 10 держав підписали Договір про приєднання до Європейського Союзу. Цей договір є короткою багатосторонньою міжнародною угодою, яка потребує ратифікації. Ратифікація, тобто прийняття договору, наступає згідно з конституційними вимогами кожної держави. До Договору додано Акт про умови приєднання разом з додатками. Надзвичайно важливою частиною цього акта є перехідні терміни, визначені шляхом переговорів між державами — кандидатами. Протягом цих термінів держави не мусять підпорядковуватися принципам, що є обов'язковими для членів Європейського Союзу. Це дасть їм можливість поступово адаптуватися до змін.

Того ж 2003 року у всіх державах, за винятком Кіпру, були проведені референдуми стосовно приєднання до ЄЄ.

Розширення від 2004 року часто називають безпрецедентним. По-перше тому, що до ЄС приєдналися переважно держави, якими протягом майже півстоліття керували за цілком відмінними принципами і які протягом тривалого часу були ізольовані від держав Західної Європи. По-друге, враховуючи кількість та розміри нових держав — членів територія об'єднаної Європи після їх приєднання зросла на 34%, а населення досягло 450 мільйонів.

Зміни в бюджеті

До розширення також повинні були підготуватися держави — члени ЄС. Значення розширення 2004 року підкреслили створення в Європейській Комісії спеціальної Генеральної дирекції у справах розширення, а також зміни в бюджеті. На потреби розширення було заплановано витратити від 3% в 2000 році до 16% бюджету в 2006 році.

Обмеження руху працівників

Ще одним аспектом розширення є часові обмеження стосовно свободи пересування працівників з нових держав — членів. Кожна держава самостійно ухвалювала рішення про можливе обмеження доступу до свого ринку праці. Загальний принцип 2+3+2 означає, що після двох років перехідних обмежень старі держави — члени можуть їх скасувати, але також можуть ухвалити рішення про їх продовження на наступні три роки. Після цього періоду продовжити чинність обмеження вільного доступу до ринку праці можна за умови існування реальних загроз для ринку праці даної держави. Свої ринки праці для нових держав від моменту їх прийняття відкрили лише Велика Британія, Ірландія та Швеція.

У 2004 році було завершено переговори з Болгарією (15 квітня в Люксембурзі) і з Румунією (17 грудня в Копенгагені). Європейський Парламент 13 квітня 2005 року проголосував за підтримку Болгарії та Румунії. Договір про приєднання було підписано 25 квітня цього ж року в Люксембурзі.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші