Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Основи європейської інтеграції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Держави-кандидати та члени європейської асоціації вільної торгівлі

Держави-кандидати

У 2005 році статус держави — кандидата отримали дві держави — Хорватія і Македонія. В основу відносин ЄС з іншими балканськими країнами покладено договори про стабілізацію та асоціацію, які в майбутньому можуть привести до договору про асоціацію, а згодом, можливо, — і до вступу цих держав в ЄС. Такий договір підписали Албанія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія. Договори повинні бути ратифіковані всіма державами — членами.

Держава, яка намагається приєднатися до ЄС найдовше, є Туреччина. Договір про асоціацію вона підписала ще в 1973 році, а в 1987 році подала офіційну заявку на вступ до ЄС. Основною проблемою Туреччини було невиконання нею політичних умов членства, тобто захисту прав людини, в тому числі національних меншин, і демократичності адміністративних структур. Переговори з Туреччиною розпочато в жовтні 2005 року, однак дати її вступу до ЄС не визначено.

Держави члени Європейської Асоціації Вільної Торгівлі

Поза Європейською Спільнотою також знаходяться три високорозвинені країни Західної Європи: Норвегія, Швейцарія, Ісландія.

Норвегія чотири рази подавала заявки на членство в ЄС: три перші в 1962, 1967 та 1970. Переговори про вступ Норвегії разом з Данією, Ірландією та Великою Британією розпочалися в 1970 році. Усі чотири країни підписали договір про приєднання в 1972 році, однак Норвегія договору не ратифікувала через негативні результати референдуму: за вступ до Європейської Спільноти проголосувало 46,5%, проти — 53,5%.

У 1992 році Норвегія знову подала заявку на вступ до Європейської Спільноти. Переговори між урядом Норвегії та ЄС почалися в 1993 році, а основними спірними питаннями в них було риболовство, регіональна політика, сільське господарство, експлуатація засобів нафти на Північному морі, а також монополія держави на продукцію та продаж алкоголю. Після її погодження, в 1994 році Норвегія, як і Австрія, Швеція та Фінляндія, підписала договір про приєднання. Але цей договір не був ратифікований з тієї самої причини, що й попередній, тобто через відсутність підтримки громадськості. Цього разу за приєднання проголосувало 47,8%, проти — 52,2%. Цих результатів досягнуто за дуже високого рівня участі в голосуванні: в референдумі взяли участь 88,9% уповноважених осіб.

Швейцарія подала заявку про асоціацію з Європейською Спільнотою ще 1961 року, а після протесту, який висловила Франція, подальших переговорів не вела, лише заявила, що подана заявка залишається актуальною. Така позиція була можливою, оскільки ця держава не зазнавала дискримінаційного впливу з боку Європейської економічної спільноти. Однак у 1967 році Швейцарія відмовилася від виконання умов, що випливають із заявки від 1961 року. Вона лише висловила бажання брати участь у спільному ринку на підставі спеціального торгового договору. Повторну заявку про членство Швейцарія подала 1992 року, однак вона була відкладена після оголошення негативних результатів проведеного в країні референдуму стосовно приєднання до Європейської економічної зони. Відтермінування остаточного рішення щодо членства Швейцарії в ЄС було насамперед результатом тиску з боку швейцарської промисловості. І хоч заявка про визнання її членства не була відхилена, однак, коли вона буде розглянута не відомо.

Ісландія подала офіційну заявку на членство в ЄС 17 липня 2009 року. Як член Європейської зони вільної торгівлі вона вже давно імплементувала більшу частину європейського права і користається зі свободи спільного ринку, що повинно прискорити процес переговорів. Найважчою для переговорів сферою може стати рибальство як найважливіший сектор економіки цієї держави. Після завершення переговорів остаточне рішення про вступ до ЄС Ісландія прийме на національному референдумі.

Передвступна допомога

Держави — кандидати на членство та потенційні майбутні члени спільноти отримують з союзного бюджету фінансову допомогу, метою якої є підтримка політичних, економічних та інституційних реформ. Передвступну допомогу в межах Децентралізованої системи реалізації (ББІ8) в 2004-2006 роках отримали держави, які вступили в ЄС в 2004 році. Для Румунії та Болгарії програмою ББІБ була передбачена післявступна перехідна допомога на 2007 рік.

  • 1 січня 2007 року був упроваджений новий Інструмент передвступної допомоги IPA, до якого увійшли:
    • програма PHARE — охоплює інструменти інституційного розвитку та засоби для підтримки економічної та суспільної єдності;
    • програма ISPA — призначена для підтримки великих інвестицій, пов'язаних з охороною середовища та транспортом;
    • програма SAPARD підтримує розвиток сільського господарства і сільських територій;
    • турецький передвступний інструмент, що функціонує на засадах, аналогічних до інших програм;
    • програма CARDS для Західних Балкан — допомога спільноти в реконструкції, розвитку та стабілізації).

IPA стосується держав, які мають статус держав — кандидатів, тобто Хорватії, колишньої Югославської республіки Македонії та Туреччини, або статус потенційних держав-кандидатів, до яких належать Албанія, Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Сербія та Косово.

Інструмент допомоги IPA складається з п'яти елементів, три з яких призначені для держав — кандидатів і спирається на структурні фонди, що вимагає з боку держав — кандидатів відповідного управління.

Структура IPA така:

  • 1) регіональний розвиток;
  • 2) розвиток між людських контактів
  • 3) розвиток сільських територій;
  • 4) міжнародна співпраця;
  • 5) допомога під час перехідного періоду і в інституційному розвитку. Ще одним інструментом, пов'язаним з розширенням ЄС, є програма PRINCE, завданням якої є допомога у впровадженні інформаційних і комунікаційних стратегій, що стосуються розширення ЄС.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші