Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політологія arrow Основи європейської інтеграції
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Обмежувальні заходи

Стаття 215

  • 1. Якщо рішення, ухвалене відповідно до Глави 2 Розділу V Договору про Європейський Союз, передбачає припинення або обмеження, частково або повністю, економічних та фінансових відносин з однією або більше третіми країнами, Рада, діючи кваліфікованою більшістю за спільною пропозицією Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки та Комісії, ухвалює необхідні заходи. Рада інформує про це Європейський Парламент.
  • 2. Якщо це передбачено рішенням, ухваленим відповідно до Глави 2 Розділу V Договору про Європейський Союз, Рада може ухвалити обмежувальні заходи щодо фізичних або юридичних осіб та груп або недержавних організацій згідно з процедурою, зазначеною у частині 1.
  • 3. Акти, зазначені у цій статті, містять необхідні положення про правові гарантії.

Міжнародні угоди

Стаття 216

  • 1. Союз може укладати угоди з однією або більше третіми країнами або міжнародними організаціями, якщо це передбачено Договорами або якщо укладання угоди є необхідним для досягнення в рамках політик Союзу однієї з цілей, зазначених у Договорах, або якщо це передбачено юридично обов'язковим актом Союзу, або якщо це може вплинути на спільні правила або змінити їхню сферу застосування.
  • 2. Угоди, укладені Союзом, носять обов'язковий характер для установ Союзу та держав-членів.

Стаття 217

Союз може укладати угоди з однією або більше третіми країнами або міжнародними організаціями, що запроваджують асоціацію, включаючи взаємні права та обов'язки, спільні дії та спеціальні процедури.

Стаття 218

  • 1. Без шкоди спеціальним положенням, встановленим у статті 207, угоди між Союзом і третіми країнами або міжнародними організаціями є предметом переговорів та укладаються згідно з такою процедурою.
  • 2. Рада уповноважує почати переговори, ухвалює директиви щодо ведення переговорів, дає повноваження на підписання угод та укладає їх.
  • 3. Комісія або, якщо запланована угода винятково або переважно стосується спільної зовнішньої та безпекової політики, Верховний представник Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки подає рекомендації Раді, яка ухвалює рішення про надання повноважень почати переговори та про призначення залежно від предмету запланованої угоди особи або керівника групи осіб, що будуть вести переговори від імені Союзу.
  • 4. Рада може направляти особі, яка веде переговори від імені Союзу, директиви та може призначити спеціальний комітет, консультуючись із яким повинні вестися переговори.
  • 5. За пропозицією особи, яка веде переговори, Рада ухвалює рішення, що надає повноваження на підписання угоди та якщо необхідно її тимчасове застосовування до набуття нею чинності.
  • 6. Рада за пропозицією особи, яка веде переговори, ухвалює рішення про укладення угоди.

За винятком угод, що стосуються винятково спільної зовнішньої та безпекової політики, Рада ухвалює рішення про укладення угоди:

  • (a) після отримання згоди Європейського Парламенту у таких випадках: (і) угоди про асоціацію;
  • (ii) приєднання Союзу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;
  • (iii) угоди, що запроваджують окрему інституційну структуру через організацію процедур співпраці;
  • (іу) угоди з важливими бюджетними наслідками для Союзу;
  • (у) оди, що охоплюють галузі, до яких застосовується або звичайна законодавча процедура, або, якщо отримано згоду Європейського Парламенту, спеціальна законодавча процедура.

Європейський Парламент та Рада можуть у невідкладних ситуаціях узгодити часові рамки для висловлення згоди.

  • (b) після консультацій з Європейським Парламентом в інших випадках. Європейський Парламент надає свій висновок протягом строку, який Рада може встановити залежно від терміновості питання. Рада може діяти в разі ненадання такого висновку протягом цього строку.
  • 7. Під час укладання угоди Рада може шляхом відступу від положень частин 5, 6 та 9 уповноважити особу, яка веде переговори, погоджувати від імені Союзу зміни до цієї угоди, якщо вона передбачає їхнє погодження спрощеною процедурою або органом, створеним угодою. Рада може додати особливі умови до такого уповноваження.
  • 8. Рада діє кваліфікованою більшістю протягом усієї процедури.

Проте Рада діє одностайно, якщо угода охоплює галузь, в якій вимагається одностайність для ухвалення акту Союзу, а також щодо угод про асоціацію та угод, зазначених в статті 212, з державами, що є кандидатами на приєднання. Рада також діє одностайно щодо угоди про приєднання Союзу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Рішення про укладання такої угоди набуває чинності після його затвердження державами-членами згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами.

  • 9. Рада за пропозицією Комісії або Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки ухвалює рішення, що призупиняє застосовування угоди і встановлює позиції, які слід ухвалити від імені Союзу в органі, створеному цією угодою, якщо цей орган має ухвалювати акти, що мають юридичну силу, за винятком актів, що доповнюють або змінюють інституційну структуру угоди.
  • 10. Європейський Парламент має бути невідкладно та в повному обсязі поінформованим на всіх етапах процедури.
  • 11. Держава-член, Європейський Парламент, Рада або Комісія можуть отримати висновки Суду щодо того, чи є запланована угода сумісною з Договорами. Якщо висновок Суду є негативним, запланована угода не може набути чинності, доки до неї не буде внесено зміни або не буде переглянуто Договори.

Стаття 219

1. Шляхом відступу від статті 218 Рада або за рекомендацією Європейського Центрального Банку, або за рекомендацією Комісії та після проведення консультацій з Європейським Центральним Банком, намагаючись досягти консенсусу, що узгоджується з ціллю досягнення цінової стабільності, може укладати формальні угоди про систему курсів обміну євро на валюти третіх держав. Рада діє одностайно після проведення консультацій з Європейським Парламентом та згідно з процедурою, передбаченою в частині 3.

Рада або за рекомендацією Європейського Центрального Банку, або за рекомендацією Комісії та після проведення консультацій з Європейським Центральним Банком, намагаючись досягти консенсусу, що узгоджується з ціллю досягнення цінової стабільності, може затверджувати, змінювати або скасовувати центральний курс євро в межах системи курсів обміну. Голова Ради інформує Європейський Парламент про затвердження, зміну або скасування центрального курсу євро.

  • 2. У разі відсутності системи курсів обміну однієї або більше валют третіх держав, як зазначено в частині 1, Рада або за рекомендацією Комісії та після проведення консультацій з Європейським Центральним Банком, або за рекомендацією Європейського Центрального Банку може формулювати загальні орієнтири політики обмінного курсу щодо цих валют. Ці загальні орієнтири не повинні шкодити першорядній цілі Європейської системи центральних банків підтримувати цінову стабільність.
  • 3. Шляхом відступу від статті 218, якщо угоди з валютних питань та питань валютного регулювання потребують проведення переговорів між Союзом та однією або більше третіми державами або міжнародними організаціями, Рада за рекомендацією Комісії та після проведення консультацій з Європейським Центральним Банком приймає рішення щодо умов переговорів та стосовно укладання таких угод. Такі умови забезпечують висловлення Союзом єдиної позиції. Комісія повною мірою залучається до переговорів.
  • 4. Без шкоди повноваженням Союзу та угодам Союзу стосовно економічного та валютного союзу держави-члени можуть проводити переговори в міжнародних організаціях та укладати міжнародні угоди.

Відносини союзу з міжнародними організаціями і третіми країнами та місії союзу

Стаття 220

1. Союз запроваджує всі належні форми співпраці з органами Організації Об'єднаних Націй та її спеціалізованими установами, Радою Європи, Організацією з безпеки та співробітництва в Європі, Організацією економічного співробітництва та розвитку.

Союз також підтримує належні відносини з іншими міжнародними організаціями.

2. Верховному представнику Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки доручено виконувати цю статтю.

Стаття 221

  • 1. Місії Союзу представляють Союз у третіх країнах та міжнародних організаціях.
  • 2. Місії Союзу знаходяться під керівництвом Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки. Вони діють в тісній співпраці з дипломатичними та консульськими представництвами держав-членів.

Застереження щодо солідарності

Стаття 222

  • 1. Якщо держава-член зазнала терористичного нападу або природного чи антропогенного стихійного лиха, Союз та держави-члени діють спільно у дусі солідарності. Союз мобілізує всі засоби, що перебувають в його розпорядженні, включаючи військові ресурси, що надаються державами-членами для того, щоб:
    • (a) - запобігати терористичній загрозі на території держав-членів;
    • - захищати демократичні установи та цивільне населення від будь-яких терористичних атак;
    • - допомагати державі-члену на її території на запит її політичних органів влади у разі терористичної атаки;
    • (b) допомагати державі-члену на її території на запит її політичних органів влади у разі природного або антропогенного стихійного лиха.
  • 2. Якщо держава-член зазнала терористичної атаки або стихійного природного чи антропогенного лиха, інші держави-члени надають їй допомогу на запит політичних органів влади цієї держави. З цією метою держави-члени узгоджують між собою свої дії в рамках Ради.
  • 3. Положення щодо виконання Союзом застереження щодо солідарності визначаються рішенням, що ухвалюється Радою, яка діє за спільною пропозицією Комісії та Верховного представника Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки. Рада діє згідно з частиною 1 статті 31 Договору про Європейський Союз, якщо це рішення стосується сфери оборони. Про це інформується Європейський Парламент.

Для цілей цієї частини та без шкоди статті 240 Раді допомагає Комітет з питань політики та безпеки за підтримки структур, створених в контексті спільної безпекової та оборонної політики, та комітет, зазначений у статті 71. У разі необхідності обидва комітети подають спільні висновки.

4. Європейська Рада на регулярній основі оцінює загрози, що постають перед Союзом, для того, щоб надати можливість Союзу та державам-членам вживати ефективних заходів.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші