Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія права
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Договір як спосіб зменшення трансакційних витрат

Обмін, в якому на першому плані стоять формування, розподіл, перерозподіл прав, перетворюється на трансакцію. Остання означає, що дія (act ) відбувається поза (trans) обміном, тобто трансакція - це дії, що здійснюються за межами оформленої угоди.

За допомогою трансакційних витрат регулюються витрати ресурсів (грошей, часу, праці) для планування, адаптації і контролю за виконанням індивідами обов'язків у процесі відчуження та привласнення прав власності. Тим самим трансакційні витрати відображають зміни та умови відтворення правовідносин.

Трансакційні витрати забезпечують поінформованість сторін договору про всі існуючі економічні, правові, соціальні умови обміну, вимірювання якісних та кількісних ознак об'єкта обміну, письмове оформлення угоди [1].

Там, де існують трансакційні витрати, завжди з'являються інститути, основними з яких стає договір. Останній повинен сприяти зниженню трансакційних витрат, усувати штучні бар'єри на шляху добровільного обміну [2, c. 150]. Крім того, договір має чітко визначати і надійно захищати права власності, не дозволяючи переродження добровільного обміну у вимушену угоду.

Витрати укладання угод ураховують частоту їх здійснення, характер невизначеності, ступінь диференціації активу. Якщо об'єкт слабко диференційований, а трансакція часто повторюється, то угода перетворюється на типову, що суттєво знижує трансакційні витрати.

Для деяких видів договорів, наприклад, кредитування, страхування, економічно виправданим є використання договорів приєднання. Економічними причинами існування таких видів договорів виступають: значно нижчий рівень трансакційних витрат порівняно з випадком, коли кожна сторона могла би брати участь у розробленні їх умов; стандартизовані умови договорів приєднання зменшують можливість окремих працівників (наприклад, кредитних установ або страхових організацій) обманювати своїх керівників, домовляючись із клієнтами про "особливі" вимоги. Наприклад, можна домовитися про "відкати" в разі зменшення відсотка за кредитом.

Примітки

  • 1. Трансакційні витрати - витрати на ведення переговорів і укладання угод, витрати контролю за дотриманням договірних зобов'язань.
  • 2. Гриценко O.A., Павловська Л.М. Економічні основи договірного права / О А. Гриценко, Л. М.Павловська // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. - 2001. - №2(5). - С.146-156.

Економічний підхід до аналізу злочинної поведінки. Підходи Гері Беккера

Економічний дохід до аналізу злочинної поведінки базується на передумові раціональної поведінки людей, які скоюють злочин. За словами Бентама, "прибуток від злочину - це сила, яка спонукає людину здійснити правопорушення. Тяжкість покарання - сила, що втримує її від цього. Якщо перша сила перевершує другу, злочин буде скоєно, якщо навпаки - злочин не буде скоєно".

У дослідженні злочинної поведінки більшу частину двадцятого сторіччя панували уявлення, згідно з якими основні причини того, що індивіди скоюють злочини, заключаються в їхній гріховності, ненормальності або відсутності у них душевного здоров'я.

Раціональне пояснення причин злочинної поведінки людей повернулося в науку лише в 1968-му році в статті Бері Беккера "Злочин і покарання: економічний підхід", що стала класичною [1]. У цій знаменитій праці автор використовує підхід, який "слідує принципам традиційного для економістів аналізу вибору й припускає, що людина вчиняє злочин у тому випадку, якщо очікувана корисність від цієї дії перевищує корисність, яку вона могла б одержати, використовуючи свій час і сили іншим способом". Тобто відповідно до підходу Беккера, "деякі люди стають злочинцями не тому, що їхня базова мотивація відрізняється від мотивації інших людей, а тому, що в них оцінка витрат і результатів є іншою" [2].

Подальший розвиток економічної теорії злочинної поведінки після праці Бері Беккера здійснювався, в основному, у двох напрямках: емпірична оцінка впливу двох основних факторів (імовірності настання покарання і його тяжкості) на схильність індивідів до протизаконної активності й аналіз впливу на величину цієї активності інших факторів, включаючи емпіричну оцінку цього впливу.

За загальним визнанням, найбільше значення серед таких факторів мають доходи індивіда від легальної діяльності, які будуть утрачені, у випадку, якщо індивід скоїть злочин і буде викритий [3].

Примітки

  • 1. Becker G. Crime and Punishment: The Economic Approach // Journal of Political Economy, 1968, v. 76,-n. 1, p. 169-217.
  • 2.Беккер Г.С. Преступление и наказание: экономический поход // Беккер Г. Человеческое поведение: экономический поход. Избранные труды по экономической теории. - М.: ГУ ВШЭ, 2003. - С. 282-330.
  • 3. Опираючись на різне ставлення індивідів до ризику, Гері Беккер пояснює більший стримуючий ефект збільшення ймовірності викриття в порівнянні зі збільшенням тяжкості покарання (цей ефект згодом був підтверджений численними економічними дослідженнями).
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші