Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Політекономія arrow Економічна теорія права
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Вплив існуючих соціальних норм на злочинність: кримінологічний і економічний підходи

Вплив соціальних норм на схильність індивідів до злочинної поведінки обумовлюється їхньою обмеженою раціональністю.

Ухвалюючи рішення щодо своєї участі або неучасті в протизаконній діяльності, індивід, орієнтуючись тільки на свої внутрішні відчуття, легко може помилитися й вибрати неоптимальний варіант поведінки. Соціальні норми обмежують вибір індивіда, скорочуючи, таким чином, витрати пошуку інформації й, одночасно, збільшують імовірність прийняття індивідом оптимального рішення.

Інша функція соціальних норм заключається у відстоюванні інтересів суспільства або групи, які цих норм дотримуються. Навіть якщо для індивіда (при відсутності норм, що обмежують вибір) оптимальним є той або інший вибір (порушувати або не порушувати закон), але цей вибір суперечить інтересам суспільства або соціальних верств, до яких належить індивід, соціальні норми забороняють індивідові дотримуватися своїх інтересів, сприяючи, таким чином, збільшенню доходів (або скороченню видатків) суспільства в цілому.

Слід зазначити, що економісти-кримінологи досить рідко включають соціальні норми у свій аналіз, але в тих випадках, коли це відбувається, норми вписуються в теорію раціонального вибору, що є основою економічного аналізу злочинної поведінки ( див.рис.)

Економічний аналіз злочинної поведінки

З іншого боку, традиційна кримінологічна теорія припускає, що соціальне середовище, яке оточує індивіда, здійснює серйозний вплив на його переваги, причому не тільки на норми, якими керується індивід, але й на його бажання. Економічний підхід зосереджує свою увагу на очікуваних вигодах і витратах від скоєння злочину, що враховують імовірність покарання. При цьому використовується формальний аналіз. Кримінологічний же підхід зосереджує свою увагу на тому, як різні суспільні групи реагують на зміну стимулів, досліджуваних економічним підходом. Однак, на думку ряду дослідників, незважаючи на серйозні розходження, економічний і кримінологічний підходи до аналізу злочинної поведінки скоріше доповнюють, ніж суперечать один одному.

Економічний аналіз попередження правопорушень

На думку багатьох людей, далеких від економічної теорії взагалі й від економічної теорії злочину й покарання зокрема, держава повинна боротися зі злочинністю аж до повного викорінення останньої. Однак, такий похід не є переконливим. За словами Гері Беккера необхідний більш гнучкіший критерій, ніж гасла, який дозволив би точніше порівнювати: "нанесений злочинами збиток, витрати суспільства на затримання злочинця та встановлення його провини, а також соціальні витрати здійснення покарань. Таким критерієм може бути функція суспільного добробуту сучасної економічної теорії добробуту" [1, с.48].

Дійсно, суспільні витрати, пов'язані з протиправною діяльністю індивідів, складаються з двох частин - витрат скоєних злочинів і суспільних витрат на боротьбу зі злочинністю. Відповідно запропонованому Г. Беккером критерію, суспільство має мінімізувати свої сумарні витрати, пов'язані зі злочинною діяльністю свої членів.

Гері Беккер є першим з економістом, хто досліджував проблеми оптимізації суспільних видатків на боротьбу зі злочинністю. Відповідно до його підходу, рівень злочинності сильніше реагує на зміну очікуваної ймовірності покарання, ніж на зміну його тяжкості. Остання пов'язана з тим, що для частини порушників закону, а саме, для схильних до ризику індивідів, у випадку зміни тяжкості покарання ефект доходу й ефект заміщення діють у різних напрямках. Якщо, наприклад, вага покарання збільшується, то збільшується й ризик, а це для схильних до нього осіб уявляється позитивним благом.

Крім висновку про необхідність прагнути до оптимізації суспільних втрат від злочинності, Гері Беккер робить ще два висновки, які є важливими для ефективності державної політики боротьби зі злочинністю.

По-перше, відповідно до досить правдоподібної передумови Беккера, збільшення на 1% тяжкості покарання для тих, хто скоїв злочин, обійдеться суспільству дешевше, ніж таке ж збільшення ймовірності покарання.

В той же час, керуючись критерієм мінімізації суспільних втрат від злочинності, доцільно посилювати тяжкість покарання тільки до того рівня, при якому граничний ефект від посилення тяжкості зрівняється з граничним ефектом від збільшення ймовірності покарання. Існування цієї точки рівноваги обумовлено спадною віддачею, властивою обом цим способам стримування злочинної активності.

По-друге, більш суспільно ефективним засобом покарання злочинців, за Беккером, є штрафи: "Штрафи мають ряд переваг перед іншими формами покарань: вони заощаджують ресурси, одночасно компенсують суспільству нанесений йому збиток і карають злочинців..." [1, с.81].

Однак штрафи не можуть бути універсальним покаранням для злочинців, тому що абстрагуватися від суспільних витрат, пов'язаних із цим видом покарання можна лише в тому випадку, коли розмір штрафу значно менше доходів тих індивідів, хто порушив закон.

У загальному випадку, суспільні видатки по накладенню штрафу пов'язані прямою залежністю з розміром цього штрафу.

Американський економіст-кримінолог Айзек Ерліх звернув увагу на той факт, що в роботі Беккера рівноважний рівень злочинності встановлюється за допомогою взаємодії самих злочинців (які є раціонально діючими індивідами й реагують на позитивні й негативні економічні стимули) з органами державної влади, які й створюють значну частину цих стимулів. Насправді, на ринку злочинів, також як і на будь-якому іншому ринку, крім продавців товарів і послуг і держави обов'язково присутні покупці. Покупцями на ринку злочинів є споживачі нелегальних благ і жертви (у тому числі потенційні) злочинів.

З введенням у модель Бері Беккера агентів ринку з боку попиту аналіз ринку злочинів стає подібним на аналіз будь-якого іншого ринку.

Підхід до аналізу злочинності з позицій теорії попиту та пропозиції приводить Ерліха до досить цікавих умовиводів, що стосується економічних функцій покарання злочинців, основними серед яких є:

  • 1) помста суспільства за скоєний злочин;
  • 2) ізоляція злочинців, що дає можливість попередити ними скоєння злочину на час покарання;
  • 3) реабілітація і перевиховання порушників; 4)стримування потенційних злочинців.

Слід зазначити, що помста не розглядається як функція покарання злочинців: у ній немає ніякого економічного сенсу.

Примітка

І.Беккер ЕС. Преступление и наказание: экономический поход // Беккер Г. Человеческое поведение: экономический поход. Избранные труды по экономической теории. - М.: ГУ ВШЭ, 2000. - С. 28-90.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші