Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Логістика arrow Логістика
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ЛОГІСТИЧНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ПОТОКАМИ У СФЕРІ ОБІГУ

Традиційний і логістичний підходи до управління розподілом матеріалів і готової продукції

Розвиток суспільного виробництва перетворив безпосередній обмін товару на товар у товарний обіг, що є розвинутою формою товарного обміну.

Дослідники, що відносяться до різних наукових шкіл і напрямків, категорію "обіг" розглядають у якості фази суспільного відтворення, тому що будь-який економічний продукт звичайно проходить наступні його стадії: виробництво, розподіл, обмін, споживання. Таким чином, у часі й просторі постійно спостерігається кругообіг продукції, товарів та послуг.

З'єднувальною ланкою між сферами виробництва і споживання є сфера обігу — особливий макроекономічний простір суспільного відтворювального процесу, в якому діє множина організацій та осіб, здійснюються різноманітні види діяльності з метою забезпечення просування товару від виробника до кінцевого споживача. Сферу обігу утворюють: товаропровідний ланцюг по якому рухаються товари від виробників до споживачів; обслуговуючі його підприємства та працівники; економічні відносини між учасниками процесу товарообігу.

В найбільш ємному розумінні сфера обігу являє собою інтегроване ринкове середовище в якій циркулюють усі економічні потоки. У розвинених країнах важливими складовими цього середовища, крім торгівлі, є фондові ринки, ринок праці й ін. елементи. В Україні, внаслідок відносної нерозвиненості низки ринкових інститутів, основний рух економічних потоків відбувається в торговельній сфері.

Управління процесом переміщення товару від виробника до кінцевого споживача, тобто матеріальними, інформаційними та іншими потоками у післявиробничий період, отримало назву розподільна логістика. Інакше її ще називають маркетинговою, комерційною, збутовою логістикою або логістикою дистрибуції.

Наведемо декілька визначень поняття "дистрибуція", які не протиставляються, а доповнюються одне одним.

Дистрибуція (англ. distribution) (дистрибуційна / розподільна логістика) — це комплекс взаємопов'язаних функцій, які реалізуються в процесі розподілення матеріального потоку між різними, як правило, гуртовими покупцями [34].

Крикавський Є.В. пропонує розглядати дистрибуцію товарів як інструмент пристосування пропозиції товарів до попиту на них, а під "...логістикою дистрибуції товарів — управління процесом переміщення товарів від виробника до кінцевого споживача в інтеграції з відповідними потокам грошей та інформації з метою забезпечення акцептованого рівня сервісу при мінімально можливих загальних витратах" [66, с.177].

Дистрибуція — функціональна область логістики, задача якої — інтегроване управління логістичними функціями та операціями просування готової продукції та супутнім логістичним сервісом від виробників та/або оптових (оптово-роздрібних) торгових компаній до кінцевих (або проміжних) споживачів [59].

Часто дистрибуцію (розподільну логістику) ототожнюють з процесом продажу і доставкою товарів виробничого підприємства кінцевому споживачу та збутом. Збутова діяльність та розподільна логістика не підміняють одна одну, оскільки є різнопорядковими категоріями. Такі задачі як вивчення потенційної потреби випуску продукції та планування реалізації, формування портфеля замовлень, пакування, відправлення, доставка продукції споживачу достатньо успішно вирішуються в рамках традиційної системи організації збуту. Ці ж функції в сполученні з багатоваріантним вивченням оптимальних господарських зв'язків, вибором конкретної схеми розподілу логістичного потоку, організацією регіональних складських центрів, тобто проектуванням матеріальних об'єктів логістичної мережі, являються вже прерогативою розподільної логістики.

Окрім того, на відміну від традиційної системи збуту, де виробники та посередники самостійно діють на ринку, виходячи зі своїх власних інтересів, логістична система розподільної логістики створюється як структура, що формується партнерами в процесі конкурентного обміну з метою надання товарів та послуг споживачам в потрібні строки з мінімальними логістичними витратами.

Принциповою відмінністю розподільної логістики від традиційного розуміння збуту є системний взаємозв'язок процесу розподілу з процесами виробництва і закупівель, а також всіх функцій всередині самого розподілу, тобто інтеграція.

Інтегрований погляд на функцію розподілу отримав свій розвиток ще наприкінці 1960-х — початку 1970-х років внаслідок усвідомлення того, що підвищити ефективність збутової діяльності підприємства можна лише об'єднавши різні функції управління. Результатом реалізації інтегрованого підходу до різних підфункцій розподілу стало включення розподілу в структуру функціонального управління організацій та підприємств [78].

Багато логістичних робіт і операцій виконуються в сферах закупівель і збуту, тому значна частина прийомів і методів управління потоковими процесами прийнятна як у сфері постачання, так і в сфері розподілу товарної продукції. Однак об'єктивна протилежність інтересів виробників, споживачів, а також торгових, транспортних та інших посередників визначають особливості логістичного управління.

Об'єктом вивчення розподільної логістики є матеріальний потік на стадії руху від постачальника до споживача, який у сфері розподілу має форму готової продукції. Оскільки в сфері розподілу не створюються нові матеріальні цінності, а виконуються конкретні та комплексні форми діяльності, які виступають як послуги, то в логістичному процесі з'являється специфічний нематеріальний товар — послуга.

Предмет вивчення розподільної логістики — раціоналізація процесу фізичного просування продукту до споживача.

Кінцевою метою розподільної логістики є задоволення запитів і потреб споживачів та отримання на цій основі прибутку.

Розподільна логістика розглядає дві важливі проблеми:

  • 1) обґрунтування та формування мережі розподілу (дистрибуції), що включає: вибір схеми розподілу (одноканальна чи багатоканальна), ланцюга розподілу, кількості та розташування учасників дистрибуційної мережі (складів, роздрібних магазинів).
  • 2) проектування та реалізація процесу фізичного розподілу товарів, що передбачає виконання наступних логістичних процесів: обслуговування замовлень, транспортування, складування, пакування, управління запасами, обслуговування споживачів.

Процес розподілу можна розглядати з позицій мікро- та макрологістики. Макрологістика передбачає розв'язання таких завдань, як розміщення трансформаційних логістичних центрів (складів) та формування раціональних логістичних ланцюгів для ефективного управління потоковими процесами. Призначення мікрологістики у сфері розподілу полягає в забезпеченні на локальному рівні планування, організації та контролю процесів переміщення готової продукції, інформації.

Завдання розподільної логістики на мікро- та макрорівні наведено в табл. 8.1.

Таблиця 8.1. Завдання розподільної логістики

Рівні

Перелік завдань

Макрорівень

Вибір схеми розподілу матеріального потоку

Визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на обслуговуваній території

Визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на обслуговуваній території

Мікрорівень

Оптимізація формування портфеля замовлень

Укладення договорів із замовниками на постачання продукції

Забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції

Вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі

Раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків

Оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру

Формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення

Організація розподільної логістики включає:

  • 1) організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;
  • 2) організацію управління збутом як сукупності логістичних операцій, логістичних ланцюжків і логістичних систем;
  • 3) організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб'єктів розподільної логістики.
 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші