Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Організаційні основи загальної практики сімейної медицини
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Чому в Україні почали впроваджувати сімейну медицину?

Термінологія загальної лікарської практики (сімейної медицини), а також її оцінка до теперішнього часу має різне тлумачення (визначення).

З метою попередження неправильного тлумачення наводимо визначення ряду термінів:

  • – лікар загальної практики (сімейний лікар) – це синоніми, що використовуються для характеристики лікарів, які пройшли післядипломну підготовку із загальної лікарської практики;
  • – лікар системи первинної медичної допомоги – це лікар-терапевт, педіатр, який працює в закладах первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД);
  • – первинна медична допомога – це є первинна ланка системи охорони здоров'я, розташована близько місця проживання пацієнтів, у якому відбувається його перший контакт з працівниками охорони здоров'я (виключаючи випадки важких травм).

Чому в Україні почали впроваджувати сімейну медицину?

При наданні амбулаторної допомоги населенню України в останні 20 років розвиток ПМСД відбувався шляхом вузької спеціалізації. Дільничний терапевт перестає бути центральною фігурою в первинній ланці охорони здоров'я та координатором "медичного маршруту пацієнта", поступово знижується престиж дільничного лікаря. Цьому сприяє багато причин, у тому числі: низька зарплата, відсутність зацікавленості в здоров'ї пацієнта та механізмів впливу на сім'ю, відношення пацієнтів до свого здоров'я та інші фактори, які не дали можливості до кінця впровадити в життя ідею щодо дільничного лікаря, який мав би стати основною фігурою охорони здоров'я.

Значне збільшення кількості вузьких спеціалістів у поліклініках призвело до того, що на сьогодні ніхто не несе відповідальності за стан здоров'я пацієнта. Принцип колективної відповідальності призвів до відсутності персональної відповідальності, включаючи дільничного лікаря, який перестав бачити пацієнта як одне ціле.

На сьогодні в Україні існує 123 вузькі спеціальності, а в цивілізованому світі – 24.

За даними сучасних досліджень, у європейських країнах на консультації до вузьких спеціалістів направляється лише 10 % пацієнтів, у Росії – до 50 %, в Україні – понад 50 %. Дільничний терапевт не координує направлення пацієнтів до спеціалістів, унаслідок чого в нього закінчують лікування лише 18–26 % пацієнтів, за кордоном цей показник становить 70–75 %, а в країнах, де добре працює сімейна медицина, – 90 %.

Що означає сімейна медицина в Україні?

Сімейна медицина – це форма організації первинної медико-санітарної допомоги, яка надається лікарем загальної практики (сімейним лікарем), який забезпечує індивідуальне первинне та безперервне медичне обслуговування окремих осіб, сімей і населення в цілому незалежно від віку, статі або виду захворювання.

Визначення понять "лікар загальної практики – сімейний лікар" та "первинна медико-санітарна допомога"

з/п

Визначення терміну

Ким визначено

1

2

3

1.

Лікар загальної практики (ЛЗП) – це лікар, який надає персональну, первинну та безперервну медичну допомогу окремим особам та сім'ям. Може відвідувати своїх пацієнтів удома, приймати їх в амбулаторних умовах, а в окремих випадках – у стаціонарі. Бере на себе відповідальність за прийняття рішення по кожній проблемі, з якою пацієнт звертається до нього, і при необхідності консультується з іншими спеціалістами. Зазвичай працює в групі з іншими лікарями загальної практики, в умовах, які створені або модифіковані з цією метою, сумісно з колегами-парамедиками відповідного сектора та необхідного обладнання. Навіть якщо ЛЗП працює там, де він є єдиним лікарем, він працює в команді та за необхідності делегує повноваження. Його діагноз складається з фізичного, психологічного та соціального аспектів. Втручання ЛЗП містять у собі освітню, профілактичну, терапевтичну направленість для зміцнення здоров'я пацієнта

Королівський коледж лікарів загальної практики, 1972 р. Royal College of General Practitioners. The future general practitioner – Learning and teaching // Brit Med. J. 1972; 266

2.

Лікар загальної практики – сімейний лікар (ЛЗП/ СЛ) повинен відігравати центральну роль у системі охорони здоров'я в тому, що стосується досягнення якості, ефективності та рівноправності

UEMO Consensus Conference on Specifc Training for General Practice. European Union of General Practitioners, 1994. WHCL-WONCA.

Для виконання цієї ролі ЛЗП/СЛ повинен володіти високим ступенем компетентності в питаннях надання медичної допомоги пацієнтам і здійснювати інтеграцію індивідуальної та комунальної медичної допомоги

Making Medical Practice and Education More Relevant to People's Needs: The Contribution of the Family Doctor. WHO- WONCA Conference in Ontario, Canada WHO- WONCA, 1994

3.

Лікар загальної практики як такий, що надає комплексну допомогу кожній окремій особі, яка звертається за медичною допомогою, і при необхідності організовує інший медперсонал для надання медичної допомоги. Розуміння комплексної допомоги відрізняє лікаря загальної практики від інших медичних працівників, які працюють на рівні первинної та вторинної ланки і включає в себе не лише лікувальну допомогу, але і реабілітацію, профілактику та зміцнення здоров'я. Вона не обмежується статтю, категорією діагностики або одним епізодом хвороби і передбачає безперервність протягом того чи іншого періоду життя

Всесвітня організація національних коледжів, академій та академічних асоціацій лікарів загальної практики/ сімейних лікарів (WONCA) WONCA. The role of the general practitioner/ family physician in health care system. A statement from the World Organization of National Colleges, Academies and Academic Associations of General Practitioners/ Family Physicians. Victoria: WONCA, 1991

4.

Первинна медико-санітарна допомога є однією з основних складових системи охорони здоров'я, що базується на наукових, практичних і соціальних методах і технологіях, доступна для кожного окремого громадянина та кожної сім'ї та фінансується за їх безпосередньої участі та за державні кошти. Вона є невід'ємною частиною системи охорони здоров'я країни, у якій посідає центральне місце, а рівень її розвитку відображає соціально-економічний розвиток суспільства. Це перший рівень взаємодії особистості, родини та суспільства з національною організацією системи охорони здоров'я, що наближує медичну допомогу до місця роботи і проживання людей і є першим елементом у безпосередньому процесі піклування про здоров'я

World Health Organization. Alma-Ata 197B. Primary Health Care. Report of the International Conference on Primary Health Care. Geneva: WHO. 1978

5.

Лікар загальної практики не повинен розглядатися лише як надавач первинної медико-санітарної допомоги, хоча його роль у ній особливо важлива. Він повинен впроваджувати політику профілактичної та немедичної допомоги шляхом виїздів до населення.

Служби ПМСД усіх держав повинні задовольняти основні потреби населення в галузі охорони здоров'я шляхом надання широкого спектра послуг шляхом активного сприяння окремим особам, сім'ям та групам із надання самодопомоги шляхом підготовки сімейних лікарів та медичних сестер для первинного медико-санітарного забезпечення

LHV [Dutch National Association of General Practitioners], Basic Job Description for the General Practitioner. Utrecht: LHV, 1993

6.

Первинна медико-санітарна допомога включає основні медико-санітарні заходи, повсюдно доступні окремим особам, сім'ям, громаді, і здійснюється за їх участю, на основі практично придатних, науково обгрунтованих і соціально прийнятних заходів та технологій, при витратах у межах матеріальних можливостей громади і країни в цілому на кожному етапі їх розвитку відповідно до принципів самозабезпечення та самовизначення

World Health Organization. Alma-Ata 1978. Primary Health Care. Report of the International Conference on Primary Health Care. Geneva: WHO. 1978

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші