Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Медицина arrow Організаційні основи загальної практики сімейної медицини
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Взаємостосунки сімейного лікаря

При виконанні своїх функцій сімейний лікар вступає у стосунки:

  • 4.1. З завідувачем, одержуючи від нього завдання і подаючи йому звіти про свою роботу.
  • 4.2. З лікарями медичних закладів з метою надання пацієнтам різних видів спеціалізованої і вузькоспеціалізованої діагностичної та лікувальної як амбулаторно-поліклінічної, так і стаціонарної допомоги.
  • 4.3. Зі станцією швидкої медичної допомоги з питань надання екстреної й невідкладної медичної допомоги.
  • 4.4. З міською (районною) санепідстанцією з питань проведення поточного санітарного нагляду, санітарно-протиепідемічних заходів.
  • 4.5. З дезстанцією у вирішенні питань госпіталізації інфекційних хворих, проведення протиепідемічних заходів у вогнищах інфекцій.
  • 4.6. З директорами шкіл, дитячих дошкільних закладів, розміщених на території обслуговування, з питань проведення профілактичних заходів, профоглядів, щеплень.
  • 4.7. З аптеками при здійсненні медикаментозного забезпечення хворих.
  • 4.8. З відділами ЗАГСів, опікунськими радами, відділами у справах сім'ї і молоді, соціального захисту населення міських, районних держадміністрацій.
  • 4.9. З іншими секторами народного господарства у вирішенні питань охорони та зміцнення здоров'я населення.

Відповідальність сімейного лікаря

  • 5.1. Сімейний лікар несе відповідальність в межах своїх прав і обов'язків за самостійно прийняті рішення і якість надання медичної допомоги.
  • 5.2. За протиправні дії або бездіяльність, які спричиняють шкоду здоров'ю чи призводять до смерті пацієнта, сімейний лікар несе відповідальність у встановленому законом порядку.

Особливості роботи сімейного лікаря

Професійне становлення сімейного лікаря проходить загальні і спеціальні етапи. Це пов'язано з ширшим колом завдань та визначається наближеністю його діяльності до населення. Лікар загальної практики постійно стикається з проблемами як медичного, так і соціального плану, тому йому необхідні знання як у галузі медицини, так і психології, соціології, соціальної гігієни, епідеміології тощо. Крім того, особливістю роботи лікаря загальної практики є автономність роботи, що визначається відокремленістю від інших медичних закладів.

Унікальність загальної/сімейної практики полягає в тому, шо вона:

  • – має справу з недиференційованими захворюваннями на ранній стадії встановлення діагнозу;
  • використовує прості технології; має профілактичну спрямованість; несе юридичну і моральну відповідальність за здоров'я населення, яким опікується;
  • – розв'язує проблеми лише за погодження лікаря із пацієнтом;
  • – навчає лікаря володіти мистецтвом спілкування з людьми; планувати свій час; диференційовано використовувати ресурси.

Лікар загальної практики у всіх країнах має такі функції:

  • – в амбулаторії або вдома приймає пацієнтів, має змогу вести їх в денних стаціонарах, при необхідності разом із вузьким спеціалістом;
  • – ставить ранній діагноз;
  • – узагальнює соціальні, фізичні, психологічні, генетичні та інші фактори в родині;
  • – приймає первинне рішення з усіх медико-соціальних проблем;
  • – проводить профілактичну, реабілітаційну роботу, знає, коли і як призначити лікування;
  • – спостерігає за хронічними хворими;
  • – будує з пацієнтом стосунки поваги та довіри;
  • – організовує командну роботу з колегами;
  • – за необхідності направляє пацієнта до вузького спеціаліста або на стаціонарне лікування;
  • несе відповідальність перед пацієнтами та органами місцевої влади.

Світова практика сформувала три моделі діяльності лікаря загальної практики/сімейного лікаря:

  • – індивідуальна практика (лікар, середній медперсонал);
  • – групова практика (декілька лікарів загальної практики);
  • – центр здоров'я (скандинавська модель – амбулаторія загальної практики, іноді зі стаціонаром для людей похилого віку).

У різних країнах світу серед усіх лікарів кількість лікарів загальної практики (сімейних лікарів) становить від 54 % у Франції до 15 % в Іспанії. У США із 653 тис. лікарів 39,3 % припадає на сімейних лікарів, а всі інші є лікарями-спеціалістами. За даними публікацій встановлено, що 90 % всіх пацієнтів у різних країнах світу починають та закінчують лікування на рівні лікаря загальної практики. На одного лікаря загальної практики припадає від 850 (Австралія) та 975 (Іспанія) мешканців до 2430 осіб (Швеція). Кількість направлень на консультацію до вузьких спеціалістів або на госпіталізацію від 3 до 17 і більше на 100 пацієнтів (це близько 10 %). У позаробочі години у великих містах (Париж, Ліон, Відень, Копенгаген) медичне обслуговування забезпечують швидка допомога і спеціальні служби.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші