Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Економіка arrow Економіка
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ ОПЕРАЦІЙ

Правове регулювання інвестиційної діяльності в Україні

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності (англ. investment business) на території України визначає Закон України "Про інвестиційну діяльність" [1].

Інвестиційна діяльність - сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій [1].

Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

  • - кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів);
  • - рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності;
  • - майнові права інтелектуальної власності;
  • - сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау");
  • - права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
  • - інші цінності.

Інвестиції у відтворення основних засобів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень (ст.1 [1]).

Механізм регулювання, підтримки і мотивації інвестиційної діяльності ґрунтується на двох альтернативних теоріях: монетаристській і кейнсіанській. З погляду останньої, нестабільність інвестицій зумовлює дестабілізацію економіки і держава відіграє позитивну роль, застосовуючи відповідні стабілізаційні заходи, а з погляду монетаристів, держава негативно впливає на економіку, послаблює здатність ринкової системи забезпечувати стабільність, вона проводить фіскальні й кредитно-грошові заходи, які хоча й мають позитивну мету, але призводять до дестабілізації (Пушкін В.А. Інвестиції та економічний розвиток. - Житомир, 2002 . - 256 а).

Правове регулювання інвестицій у цінні папери

Історія сучасного українського ринку цінних паперів розпочинається з моменту введення в дію 18.06.1991 р. Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" № 1201-ХІІ, який втратив чинність 12.05.2006 р. Цей закон визначав умови випуску цінних паперів, а також регулював посередницьку діяльність із організації обігу цінних паперів.

12.05.2006 р. набрав чинності Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" № 3480-IV від 23.02.2006 р. [2], який, як і його попередник, має регулювати відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку. У пояснювальній записці до нього зазначено, що новий закон про цінні папери є необхідним для врахування досвіду функціонування вітчизняного фондового ринку, приведення його у відповідність із Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України, а також із законодавством ЄС...

Слід зазначити, що на початку минулого століття Одеська і Київська фондові біржі вважались одними з найзначніших у Європі, однак традиції було зруйновано.

Визначення цінного паперу (англ. - securities), яке міститься в Законі України про цінні папери і фондовий ринок [2], у Цивільному кодексі України (ЦКУ) [28], у Господарському кодексі України (ГКУ) [30] наведено в таблиці 3.1.

Згідно зі ст.4 ЦКУ основним актом цивільного законодавства України є ЦКУ, що фактично означає вищу юридичну силу ЦКУ порівняно з іншими актами цивільного законодавства України, отже будь-які закони та підзаконні нормативно-правові акти повинні використовуватися в частині, яка не суперечить положенням ЦКУ.

Залежно від показника, в якому виражені цінні папери, їх поділяють на: цінні папери, виражені у валюті України; цінні папери, виражені в іноземній валюті; цінні папери, виражені в банківських металах (ст.1 [6]). До банківських металів, у яких можуть бути виражені цінні папери, Декрет КМУ [6] (ст.1) зараховує золото, срібло, платину, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Таблиця 3.1. Визначення цінного паперу в законодавстві України

Закон України про цінні папери фондовий ринок (ст.3, п.1 [2])

ГКУ (ст.163, п.1 [29])

ЦКУ (ст.194 [28])

Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного паперу (особи, яка видала цінний папір), і особи, що має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам

Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини емітента цінного паперу (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має право на цінний папір, на виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером

Цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, і визначає взаємовідносини емітента (особи, яка видала цінний папір і особи, яка має права на цінний папір, а також можливість передачі прав, на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам

Залежно від способу визначення уповноваженої особи, цінні папери поділяються на: цінні папери на пред'явника; іменні цінні папери; ордерні цінні папери.

Права, посвідчені цінним папером, можуть належати: пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника); особі, зазначеній в цінному папері (іменний цінний папір); особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама реалізовувати такі права або призначити своїм наказом іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір) (п.1 ст.197 ЦКУ [28]).

В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів: 1) пайові цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають їх власнику право на участь в управлінні емітентом (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН) і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН); 2) боргові цінні папери, які посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання; 3) похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів; 4) товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах. Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів (ст.195 ЦКУ [28]).

Установлюючи в частині другій ст.195 ЦКУ поділ цінних паперів на групи, законодавець водночас не визначає окремі види цінних паперів, а обмежується лише фразою, згідно з якою види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.

Поділ цінних паперів на види в нормативно-правових актах, які мають юридичну силу закону, подано в ст.163 ГКУ, в ст.3 Закону про цінні папери [2] та ст.16 Закону про забезпечення вимог кредиторів [10].

Класифікація цінних паперів за різними ознаками надана на рис. 3.1.

Класифікація цінних паперів за різними ознаками

Рис. 3.1. Класифікація цінних паперів за різними ознаками

Поділ цінних паперів на види в нормативно-правових актах представлений на рис. 3.2.

Поділ цінних паперів на види у нормативно-правових актах

Рис. 3.2. Поділ цінних паперів на види у нормативно-правових актах

Акція (англ. stock, share) — іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств (ст.6 [2]).

Міжнародна фінансова організація - міжнародна організація, яка на умовах, визначених своїм установчим актом, та/або відповідно до міжнародного договору України здійснює емісію облігацій на території України (ст.10-1 [2]).

Акція корпоративного інвестиційного фонду - цінний папір, емітентом якого є корпоративний інвестиційний фонд та який посвідчує майнові права його власника (учасника корпоративного інвестиційного фонду), включаючи право на отримання дивідендів (для закритого корпоративного інвестиційного фонду), частини майна корпоративного інвестиційного фонду у разі його ліквідації, право на управління корпоративним інвестиційним фондом, а також немайнові права, передбачені законодавством про інститути спільного інвестування (ст.6-1 [2]).

Облігація (англ. bond) — цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено проектом емісії (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) (ст.7 [2]).

Казначейське зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України (ст.11 [2]).

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді (ст.12 [2]).

Іпотечні облігації - іменні цінні папери. Вони засвідчують внесення коштів її власником і підтверджують зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цієї облігації та грошового доходу в порядку, встановленому Законом проспектом емісії. У разі невиконання емітентом зобов'язань за іпотечною облігацією надає її власнику право задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття (ст.3 Закону про іпотечні облігації [27]).

Закон дозволяє випускати такі іпотечні облігації:

  • - звичайні іпотечні облігації. її емітентом є іпотечний кредитор, що несе відповідальність за виконання зобов'язань за такими іпотечними облігаціями іпотечним покриттям та всім іншим своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення;
  • - структуровані іпотечні облігації. її емітентом є спеціалізована іпотечна установа, яка несе відповідальність за виконання зобов'язань за такими іпотечними облігаціями лише іпотечним покриттям.

Правові засади емісії та обігу іпотечних облігацій, вимоги до їх іпотечного покриття, а також особливості державного регулювання і нагляду у цій сфері визначає Закон про іпотечні облігації [27].

Ощадний (депозитний) сертифікат - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав (ст.13 [2]).

Установи банків, що приймають на депонування кошти від юридичних осіб та громадян, видають їм письмові свідоцтва, які посвідчують право вкладників на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому (ощадні (депозитні) сертифікати) (п.5, ст.164 ГКУ [29]).

Інвестиційний сертифікат (англ. certificate of investment) - цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді (ст.3 [11]).

Компанія з управління активами - господарське товариство, яке здійснює професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ст.3 Закону про інститути спільного інвестування (ісі) [11]).

ІСІ — корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який проводить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладання їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість (ст.3 [11]).

Вексель — цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) (ст. 14, п.1 [2]).

Пріоритет обтяжень, що виникли внаслідок передачі прав за борговими або товаророзпорядчими цінними паперами, зокрема, облігаціями, векселями, заставними, складськими свідоцтвами, коносаментами, визначається з моменту їх реєстрації, якщо права за такими цінними паперами не переходять до обтяжувача шляхом їх передачі у його володіння (ст.16 [10]).

Отже, частиною першою ст.16 [10] до складу боргових цінних паперів віднесено векселі. Вексель містить у собі ознаки кількох груп цінних паперів, а тому для правильного розуміння, а отже, правильного застосування відповідних норм законодавства України необхідно чітко розмежовувати ці ознаки. Зокрема, вексель має і ознаки боргових цінних паперів, і ознаки розрахункових цінних паперів. Розрахункові цінні папери прямо не названо як окрема група в частині першій ст.195 Цивільного кодексу України, однак вони є окремою групою цінних паперів. Те, що вексель має ознаки розрахункового документу, підтверджується ст.4 Закону про обіг векселів в Україні [21]: "Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів та фінансових казначейських векселів. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі".

Крім того, п.1.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, однією з форм розрахунків названа вексельна форма розрахунків.

Чітке розуміння того, що вексель містить, крім інших, ще й ознаки розрахункових цінних паперів, має досить важливе практичне значення. Адже виокремлення тих ознак векселя, які притаманні розрахунковим цінним паперам, та, як наслідок - надання векселю статусу розрахункового документа покладено в основу підходу, згідно з яким операція, де вексель виконує функцію розрахункового документа, не визнається бартерною.

Зауважимо, що згідно зі ст.1102 ЦКУ [28] розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві (чекодержателю).

Приватизаційні цінні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду (ст.3 п.5 [2]).

Іпотечний сертифікат - особливий вид цінного паперу, забезпечений іпотечними активами або іпотеками (ст. 1 [8]).

Опціон (англ. option) — цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона контракту одержує право на придбання (продаж) базового активу, а інша сторона бере на себе безумовне зобов'язання продати (придбати) базовий актив у майбутньому протягом строку дії опціону чи на встановлену дату (дату виконання) за визначеною під час укладання такого контракту ціною базового активу. За умовами опціону покупець виплачує продавцю премію опціону (п.14.1.45.2 Податкового кодексу [30]). Базовий актив - предмет деривативу: цінні папери, товари або кошти.

Використання опціонів значно увійшло в практику західних компаній. Поступово опціони приживаються й в Україні. Випуск і обіг опціонів, оподаткування, бухгалтерський облік уже регламентовані в українському законодавстві. На фондовому ринку здійснюються деякі види опціонних угод. Розглянемо приклад однієї з них. Холдингова компанія зацікавлена у придбанні акцій вітчизняного емітента за умови зростання їх курсової вартості. Щоб захистити себе від втрат при покупці акцій за курсом, що виріс, холдинг придбаває у фірми (торговця цінними паперами) опціон, або право на покупку у неї акцій протягом трьох місяців за курсом, зафіксованим на момент підписання опціону. Торговець цінними паперами (він же емітент опціону) отримує за прийняті на себе зобов'язання певну винагороду - опціонну премію (її виплачує покупець опціону). Надалі обставини складаються так, що курс акцій, указаний у опціонному контракті, зростає до рівня, коли вигода від їх покупки перевищує понесені витрати на придбання опціону. Таким чином, холдинг реалізує своє опціонне право. В результаті цього торговець цінними паперами може понести збитки від продажу акцій за курсом менше курсу покупки (оскільки продавали опціон у розрахунку, що рост курсу акцій буде несуттєвим, унаслідок чого держатель опціону не буде вимагати продажу акцій і отримана премія складе чистий дохід продавця опціону).

Дериватив - стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених умовах (п.14.1.45 [30]).

До деривативів належать:

  • - своп - цивільно-правова угода про здійснення обміну потоками платежів (готівкових або безготівкових) чи іншими активами, розрахованими на підставі ціни (котирування) базового активу в межах суми, визначеної договором на конкретну дату платежів (дату проведення розрахунків) протягом дії контракту (п.14.1.45.1 [30]);
  • - форвардний контракт - цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення. Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами (п.14.1.45.3 [30]);
  • - ф'ючерсний контракт (ф'ючерс) - стандартизований строковий контракт, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк (дата виконання зобов'язань за ф'ючерсним контрактом) передати базовий актив у власність покупця на визначених специфікацією умовах, а покупець зобов'язується прийняти базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену сторонами контракту на дату його укладення. Ф'ючерсний контракт виконується відповідно до його специфікації шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу. Виконання зобов'язань за ф'ючерсом забезпечується шляхом створення відповідних умов організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами (п.14.1.45.4 [30]).

Положенням [45] визначено, що до деривативів належать: форвардний контракт, ф'ючерсний контракт, опціон. У кінці 2011 р. Комітетом з питань політики і європейської інтеграції КМУ схвалено підготовлений НКЦПФР проект Закону "Про похідні (деривативи)". Самі деривативи будуть двох видів: строкові контракти (ф'ючерси, опціони, форварди, свопи) і похідні цінні папери (опціонні сертифікати і фондові варанти).

Фондовий дериватив — дериватов, щодо якого Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку зробила внесок про його віднесення до похідного цінного паперу як опціону чи ф'ючерсу згідно з частиною 5 ст.1 Закону про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні ([9]).

Варант (англ. warrant) - різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за певною ціною.

В Україні відповідно до ст.16 [10] статус товаророзпорядчих цінних паперів надано складським свідоцтвам і коносаментам.

Сьогодні використання складських свідоцтв в Україні врегульовано Законом про заставу [3] та Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4.07.2002 року № 37-IV. У ст.5 Закону про заставу вказується, що застава майна може здійснюватися шляхом передачі товаророзпорядчого документа (коносамента, складського посвідчення — варанта тощо) кредиторові. Закон України про зерно більш детально регулює використання складських посвідчень у правовідносинах, пов'язаних із зерном. Даним Законом визначається порядок зберігання зерна на складах, види та особливості складських документів на зерно. Складські посвідчення можна визначити як товаророзпорядчі складські документи, які посвідчують зобов'язання товарного складу зберігати товар і видавати за вимогою особи, якій належить складське посвідчення.

Кодекс торговельного мореплавства України [31] передбачає можливість видачі такого ордерного цінного папера, як коносамент (фр. connaissement). Документами, що підтверджують наявність і зміст договору морського перевезення вантажу є:

  • 1) рейсовий чартер - якщо договір передбачає умову надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень;
  • 2) коносамент - якщо договір не передбачає умови, зазначеної в п.1 цієї статті (ст.134 [31]).

Правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу визначаються коносаментом (ст.135 [31]). У коносаменті зазначаються: найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні; найменування перевізника та відправника; місце приймання або навантаження вантажу; місце призначення вантажу чи, за наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника); найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено; час і місце видачі коносамента; кількість складених примірників коносамента; підпис капітана або іншого представника перевізника (ст.138 "Реквізити коносамента" [19]).

Фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин)для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом (п.14.1.260 [30]).

Класифікація цінних паперів за різними ознаками за Законом про цінні папери і фондовий ринок [2] та Декрет [6] наведена на рис. 3.3.

Класифікація цінних паперів, які можуть бути в цивільному обігу України за ст.3 Закону про цінні папери [2] представлена на рис. 3.4. Однак, три групи цінних паперів - приватизаційні, похідні та товаророзпорядчі - не розшифровані в тексті Закону (з точки зору їх видового наповнення). Наприклад, раніше за причиною недостатнього врегулювання виникала проблема, пов'язана з віднесенням компенсаційних сертифікатів до числа приватизаційних цінних паперів.

. Класифікація цінних паперів за різними ознаками

Рис. 3.3. Класифікація цінних паперів за різними ознаками(ст. 1 [6], ст.3 [2])

Класифікація цінних паперів, які можуть бути в України у цивільному обороті

Рис. 3.4. Класифікація цінних паперів, які можуть бути в України у цивільному обороті (ст.3 Закон України про цінні папери і фондовий ринок [2])

Восени 2009 р. набрав чинності Закон про акціонерні товариства [25]. Акціонерні товариства, зареєстровані до набрання чинності цього закону протягом 2-х років (до 30.04.2011 р.) повинні були переєструватися, внісши ряд змін до статуту; змінити організаційно-правові форми існування відкритих і закритих акціонерних товариств на приватні та публічні з одночасним переведенням форм випуску цінних паперів з документарної форми існування в бездокументарну. Усі акції АТ повинні бути іменними і існувати виключно у бездокументарній формі (ч II, ст.20 [26]). З 30.04.2011 р. втратили чинність ст.1-49 Закону України "Про господарські товариства" в частині, що стосується акціонерних товариств.

Придбані підприємствами цінні папери виступають фінансовими інвестиціями. У світовій практиці цінні папери, придбані з метою їх перепродажу, відносяться до поточних інвестицій.

Методологічні принципи обліку фінансових інвестицій, їх оцінка та вимоги щодо розкриття інформації у фінансовій звітності регламентуються П(С)БУ 12 "Фінансові інвестиції" ([37]).

На практиці підприємство може володіти цінними паперами різних підприємств, у такому випадку вони розглядаються як портфель цінних паперів.

Фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на: прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою; портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку (п.14.1.81 [30]).

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші