Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Звернення до своїх читачів

Хто забуває минуле, той не вартий майбутнього.

В усіх народів світу в тому чи іншому вигляді існує повір'я: той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми та Богом. Він блукає світом, немов якийсь блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристанища, бо він загублений для свого народу.

У нашого українського народу існує повір'я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, родяться діти, які стають вовкулаками. Вовкулака – це завжди понурий, завжди чимось незадоволений чоловік; в день святого Юрія він перекидається вовком, бігає разом з іншими звірами лісом і "має лише опасок на своїй довгій кудлатій шиї; а в день зимового Миколи він знову перекидається чоловіком. Вовкулака, коли він в людській постаті, до церкви не ходить, з людьми не вітається і звичаїв людських не знає..."

Хто забуває минуле, той не вартий майбутнього – справедливість цього вислову перевірена часом. Непросто зрозуміти те, до чого не був причетний, що сам не бачив і не відчував. Але неможливо пробачити сучасному українцю небажання осягнути цей багатющий шар народної культури. Прикро, коли народ забуває свої духовні традиції, народні звичаї, моральні засади. Як зберегти і передати нащадкам усі ті найкращі надбання національної культури, що були виплекані протягом століть українським народом? Що треба зробити сьогодні, аби й завтра лунала народна пісня, не всихало життєдайне джерело народної мудрості та творчості? Які зусилля докласти, щоб молодь не цуралася національного спадку, щоб не шукала на Заході собі ідеалів?

Я, ця книга, саме й покликана нагадати вам, українці мої, хто ви є насправді. Я розповім багато цікавого й повчального, лише перегорніть першу сторінку – і ви поринете у дивовижний, загадковий, майже казковий світ українського життя...

Ніхто з вас особисто ніколи не замислювався, що означає бути українцем? Це сприймається як даність: людина народжується, зростає, формується; спочатку усвідомлює себе живою істотою, потім членом родини, потім – колективу. І в якийсь момент, через ті чи інші обставини, усвідомлює свою приналежність до певного етносу – народу. І від того, як вона поставиться до цього факту, залежить її майбутнє: можна байдуже сприйняти це та одразу забути, поставивши над усе якісь щоденні нагальні потреби та буденний клопіт; можна відверто виявити своє невдоволення безліччю проблем, що стоять перед молодою Україною, та, бідкаючись на те, як тобі не пощастило з вітчизною, податися десь-інде, полюючи за кращою долею; а можна зробити душевне зусилля та пережити це саме своїм їством: зупинитись, зацікавитись, замислитись.

Сподіваюся, що мій перший розділ "Народ – громада – родина" змусить вас замислитись щодо своєї приналежності до певного народу та зацікавитись його досвідом, накопиченим протягом довгих століть. Сучасний читач, певно, звик послуговуватися телевізійними погодними прогнозами, підраховувати щось на калькуляторі, читати розумні й серйозні книжки з астрономії. А я можу навчити вас вгадувати по численних прикметах, яка погода буде наступної днини, читати небо та знати народні назви сузір'їв, вимірювати відстань за допомогою бриля? Хочете дізнатись про різні способи народної лічби тощо? Тоді читайте підрозділ "Народ".

Я переконана, що ви, мої читачі, люди виховані та знаєте про такі речі: поважні члени громади завжди сидять, молоді ж можуть і постояти; старших не прийнято переривати, вагітній жінці слід поступатися місцем, у церкву не можна заходити в капелюсі, хліб не можна кидати на підлогу, даної обіцянки не можна відцуратися й т. ін. і т. п. Так-так, про це ви чули, вам розповідали ще в дитинстві. Проте, хто й де вичитав чи куди записав ці правила? Громадська мудрість – ось джерело цих неписаних законів, звичаєве право – ось їх умовний звід. Я впевнена, що для вас теж важлива громадська думка, вона так чи інакше впливає на поведінку й думки, а отже дізнатись про це докладніше ви можете в підрозділі "Громада". Цікаво буде вам дізнатись і про певні звичаї наших предків, що обіймаються поняттям "звичаєве право", проте, на жаль, давно забуті або побутують лише в окремих куточках нашої країни. Або ж про цілком чи частково збережені сьогодні звичаї кумівства, побратимства та приймацтва, а також такі необхідні часом види громадської взаємодопомоги.

Пропоную вам ознайомитись і з підрозділом "Родина", що має на меті ще раз нагадати про центральне місце родини в духовному житті українця та допомогти усвідомити зв'язок цих нерозривних понять: родина, громада, народ.

Найбільший розділ має назву "Український побут". У ньому я спробувала осягнути неосяжне – складний і багатошаровий світ українського національного буття.

Сімейне життя українця завжди супроводжується різноманітними обрядами та ритуалами, що відбивають певні стани життя людини та знаменують черговий етап розвитку родини: народження дитини, її повноліття, утворення сім'ї, сімейні ювілеї, смерть когось із членів сім'ї тощо. Основні елементи сімейної обрядовості – родильні, весільні та поховальні обряди. Крім них, у сім'ї нерідко відзначаються події менш важливого значення: входини, пострижини, вступ до парубоцтва й дівоцтва, повноліття тощо. Цікаво, що родинна обрядовість найбільше зберегла від того всього, що було близьке нашим пращурам.

Ви, можливо, не раз спостерігали таємничий обряд хрестин чи навіть брали в ньому участь в ролі хрещеного батька (матері) і вже напевно не раз весело погуляли на чиємусь весіллі чи, навпаки, були змушені впустити в серце жаль і смуток через смерть близької людини. Отже, вам не чужі всі прояви людської душі на певному відрізку її життєвого шляху. Тому раджу звернутись до підрозділу "Життєвий шлях українця", присвяченому: 1) надзвичайно цікавим передродовим, родильним і післяродовим обрядам, що певною мірою визначають майбутнє людини; 2) урочистій весільній драмі, що супроводжується музикою, співами, танцями, іграми, жартами; 3) системі обрядових дій і ритуальних норм поведінки під час похорону. У цьому ж підрозділі ви знайдете приклади колискових, весільних пісень і голосінь, що теж є невід'ємними атрибутами родинної обрядовості.

Праця посідала й посідає центральне місце в житті працелюбного українського народу. Але нашим гідним надбанням є прагнення перетворити навіть буденну одноманітну працю, важкий тягар фізичної напруги на свято, уміння оспівати труд, піднести його до рівня Божого дару та "оздобити" у яскраві пісні, звичаї та обряди. Опис свята першої борозни, проводів на полонину, звичаю вшанування першого снопа та інших обрядів містить підрозділ "Праця". Захопливою справою, сподіваюся, буде для вас й відстеження трудового року у численних народних піснях: колядках, щедрівках, веснянках, русальних, царинних, купальських, петрівчаних, жниварських і обжинкових.

Один з найпрацьовитіших народів у світі, український народ вміє й весело, із запалом розважитись. На жаль, міське населення здебільшого втратило смак до справжніх національних розваг, проте на селі ще вміють з розмахом погуляти. Якщо бажаєте дізнатись про те, які ж види дозвілля, крім Інтернету та відвідування кінопалаців і дискотек побутують серед народу, то вам варто ознайомитись із підрозділом " Дозвілля", у якому містяться зразки справжніх витворів народного мистецтва – жартівливих пісень.

Шкода, але ми стали справжніми снобами, відмежувавшись від природи своїми ж знаннями про неї. Ми вже не жахаємося грози, не гинемо тотально від непізнаних хвороб, не віримо у прикмети; проте ми переконані, що самі владні впливати на врожай і свою долю, тому нам не потрібно захищатися від майже цілком зрозумілого та такого звичного сьогодні навколишнього світу. Ми можемо піти до бібліотеки та, віднайти найдетальнішу інформацію про спосіб Життя та повадки конкретної тварини або певну квітку, розклавши її на маточки та тичинки. Та хіба знайдеш там дивну легенду про квітку папороті, що цвіте лише один раз на рік і дарує вміння відшукувати скарби? Хіба прочитаєш про надзвичайну здатність маку захищати від нечистої сили? Або про те, що треба робити, коли над хатою кряче ворон, аби він не навіщував смерті? Чи про те, що в подобі миші запросто можна зустріти відьму й т. ін.? А як знайти спільну мову з природою, щоб вона жорстоко не помстилася тобі за безжалісне винищення її багатств? Про це та інше йдеться в підрозділі "Природа". Прочитавши його, ви переконаєтеся, що, якими б темпами не просувалася вперед урбанізація, намагаючись із корінням вирвати з душі людини любов до природи, її все одно буде захоплювати перший сніг, зачаровувати пташиний спів, будуть бентежити весняні струмки та бруньки, вабити до себе море та узбережжя, безмежні луки та ліси. Адже українець, як ніхто інший, закоханий у природу...

Хата для українця завжди була не лише місцем мешкання, але й святинею, у яку вкладали душу. Виконуючи численні обряди й ритуали, наділяючи магічними властивостями кути, двері та вікна, усі речі, що знаходяться в хаті, та всі події, що в ній відбуваються, українець забезпечує затишне й радісне життя у власній оселі. На жаль, сьогодні неповністю дотримуються всіх тих звичаїв і обрядів, аніж коли люди жили ясніше та простіше, коли кожна річ мала своє місце й виконувала свою функцію, і коли не було нічого зайвого й безглуздого. Сьогодення грішить нагромадженням незліченної кількості речей, що у нас асоціюються з комфортом і добробутом, проте втрачає важливі деталі тих самобутніх обрядів і звичаїв, що саме й покликані забезпечити цей добробут і затишок. Підрозділ "Житло" не загубив ані крихти з безцінного народного досвіду. Читаючи його, ви дізнаєтеся не лише про вигляд традиційної української хати, ро́ль печі в ній та вирішального впливу червоного кута, дверей і вікон, але й про те, коли слід розпочинати роботи з будівництва, на яких місцях у жодному разі не можна ставити будинка, щоб не накликати нещастя, якими є етапи його будівництва та яким чином слід провести входини, аби у вашому помешканні назавжди оселились злагода та статок.

Такий собі народний "фен-шуй" обов'язково станеться вам у нагоді вашим дітям.

Не можна пекти хліб вагітній (бо "нечиста"); вийнявши хлібину з печі, знову садовити її туди (бо дитина буде "завертати", тобто будуть важкими пологи); лаятися над пасками (бо Бога гнівиш); читати за їжею книжки (бо з'їси свій розум і пам'ять) тощо; що слід зробити, коли збігло молоко – про це читайте у підрозділі "Що їсть на сніданок українець?". Тут містяться не лише заборони та поради щодо приготування їжі та її вживання, але й подається опис традиційної національної кухні та наводяться приклади обрядових страв. Ви зможете також поповнити свої кулінарні знання кількома смачними українськими рецептами.

Сьогодні має місце спалах захоплення народною медициною, лікуватись різними відварами трав та настоянками стало навіть модно. І це, мабуть, справедливо, адже природа не робить помилок. Про сутність народної медицини, про те, хто такі знахарі, про цілющу силу численних народних замовлянь і роль молитви як засобу лікування йдеться у підрозділі "Народна медицина", де принагідно наведені приклади різного роду замовлянь і кілька молитов.

Сьогодні прилавки крамниць і ринків рясніють найрізноманітнішим одягом, дорогим і не дуже, імпортним та вітчизняного виробництва, класичним і модерновим. При бажанні та за певних можливостей і наявності смаку сучасна жінка може виглядати надзвичайно гарно. Та чому ж тоді найдовершенішим образом – уособленням гармонії та краси – в народі вважається дівчина в національному українському вбранні, з різнобарвним вінком та в яскравих чобітках?.. У підрозділі "Український одяг" яскраво змальовано традиційний та святковий український одяг, досліджено його обрядову символіку, визначено роль пасків, головних уборів та різного роду прикрас, описано деякі норми та звичаї, пов'язані з українським вбранням.

У давнину жодне національне та родинне свято не обходилося без певних речей, що брали активну участь у святкових обрядових дійствах. Навіть сьогодні українець не уявляє собі Великодня без писанки, весілля без рушника чи каравая, Зелених свят без клечання й т. ін. Часом він і не усвідомлює, що це не просто атрибути свята – це обереги. Так, життя українця за всіх часів тісно пов'язане з речами, що покликані захистити від злих сил, натомість забезпечити здоров'я, добробут і спокій у родині. Обереги супроводжували давніх українців у повсякденному житті, але особливо активну участь брали у святкуваннях. Великодня крашанка, весільний рушник, паляниця, вишиванка, певні рослини, вода тощо є нашими заступниками. І якщо вам, любі читачі, небайдужа доля, здоров'я рідних та щастя близьких людей, то напевно ви зацікавитеся відповідним підрозділом – "Обереги".

Читати по літерах – то, звичайно, наука. Проте читати по кольорах і розуміти мову квітів може далеко не кожен. У підрозділі "Мова квітів і кольорів" я хочу допомогти вам навчитися цього, бо рослини та барви часом можуть розповісти багато цікавого.

Надзвичайно мудрим постає у своєму слові, такому дотепному й завжди влучному, наш народ. Численні приказки та прислів'я, щирі побажання та привітання, скоромовки та лічилки, загадки й каламбури і навіть такі колоритні лайки та прокльони – це справжні шедеври народної думки та слова. Чи знаєте ви, як смачно лаятися українською? Або які є формули щирих побажань? Як дотепно можна відповісти своєму опонентові? Чи не полюбляєте ви порозв'язувати мудрі народні загадки? Або розважитись скоромовками? Тоді підрозділ "Народне слово" –для вас. Саме завдяки йому ви зможете гідно оцінити перлини народного словесного мистецтва – тож... смішного вам, друзі!

Розділ "Народні свята та обряди" увібрав в себе надзвичайно цікаву інформацію про національні свята, про витоки народних обрядів і магічних дій, пов'язаних із певним днем року, із господарськими особливостями української дійсності, з прекрасною природою нашої країни. Він покликаний відтворити цілісний колоритний світ українських традицій і звичаїв святкування. Вироблені впродовж всієї історії існування українського народу й освячені віками звичаї та обряди народних свят – це втілене в рухи та дію світовідчуття, світосприймання народу. Всі ці рухи, дії та слова, на перший погляд, є звичайнісінькими рудиментами минулого, того минулого, коли людина була беззахисною перед силою природи та всіляко намагалася задобрити її, забезпечивши собі щастя та добробут. Проте вони повіють на будь-яке серце чаром рідної стихії та стануть для душі живильним бальзамом. Хто хоч раз стане свідком народних святкувань з усіма самобутніми звичаями та обрядами, той ніколи вже не забуде цього яскравого, видовища...

Сповідуючи ту або іншу християнську віру, ми, як правило, залишаємося язичниками: віримо в упирів, русалок, лісовиків тощо.

Не чужа нам і міфологія: боги Сварог, Велес, Ярило, Даж- бог та ін. І це природно, адже народний світогляд українців має три основні історичні нашарування: демонологічний, міфологічний та християнський. Розібратися в усіх цих світоглядних особливостях ви зможете, гортаючи сторінки розділу "Такий чарівний світ народної уяви".

Знайдена підкова приносить щастя. Як вип'єш з кимось з однієї чарки, то знатимеш думки його. Як випаде зубок у дитини, то слід закинути його на стріху та сказати: "Мишко, мишко, на тобі мого зуба, а ти дай мені свого – міцного!". Коли говориш кому що добре і хочеш, щоб воно залишилося назавжди, стукни рукою (пальцями) по столу чи взагалі по чому твердому три рази. Коли падає з рук яка річ, то це до вас хтось поспішає. Якого роду річ, то й поспішає відповідно чоловік чи жінка. Коли ніс свербить, то буде випивка. Як людина багато позіхає, це на недобре: чи не пристрів хто.

Коли виряджаєшся на яке завдання чи на яку роботу і спіткнешся на початку, або кінь під тобою спіткнеться, то не вдасться тобі. Хто вітається через поріг, тому йде на сварку. Хто надіне що навиворіт, буде побитий. Не свищи в хаті, бо з'явиться диявол або грошей не буде. Дзеркало треба завішувати на ніч, а то побачиш у ньому померлого або диявола." Усі ці вірування та забобони пов'язані із різного роду пересторогами, обмеженнями, табу й т. ін., якими керується людина від самого народження аж до смерті. Питома вага їх подана у відповідному підрозділі – "Народні повір'я та забобони", вони так чи інакше пов'язані з різними природними явищами, тваринами, рослинами, днями тижня, порами року та безпосередньо з фізичним і духовним життям самої людини.

Ви, напевно, знаєте, що в основі демонології лежить ідея одухотворення всього оточуючого світу, сприйняття природи як живого організму, наповненого різноманітними духами. Ви також чули, а може й зустрічалися із домовиком, водяником чи, не дай Боже, вовкулакою, проте чи відомо вам, що їх, представників демонологічного світу, сила-силенна: домовик, скарбник, лісовик, русалки, мавки, польовик, водяник, земляний дух, чугайстер, чорт, відьма, блуд, вій, вихор та багато-багато інших. Захопливий світ нечистої сили постане, перед вами в усій красі, якщо відкриєте мене на підрозділі "Демонологія".

Не менш цікавим, гадаю, буде підрозділ "Міфологія", що містить увесь пантеон богів, До яких зверталися наші предки у важкі та радісні хвилини свого життя. їхніми іменами й до сьогодні пересипані численні замовляння.

А наостанок пропоную вам, любі читачі, "Сонник". На сторінках цього підрозділу наведені тлумачення певних снів, про які в народі склалася більш-менш стала думка завдяки тривалим спостереженням. Але, зрозуміло, я не змогла б обійняти всю безмежність потенційних снів. Проте сподіваюся, що і цей коротенький сонник станеться вам у пригоді. Тож солодких снів вам і вашим рідним!

***

І пам'ятайте, що "нащадки пам'ять бережуть". Заповнюючи "білі плями" у своїх знаннях та латаючи порожнечі душі, тобто повертаючись обличчям до духовної культури свого народу, ми повертаємося до джерел, що живлять його дух, ми п'ємо з його душі-криниці.

Час стирає відбитки буденності на сходинках вічності, але він невладний над справжньою величчю. І чим далі від нас в історію відходять сторінки з життя наших прабатьків, тим яскравіше він постає перед нами, тим ціннішими видаються будь-які, найдрібніші відомості про нього, про те, чим він жив колись і чим дихає зараз.

У кожному з нас живе наш пращур. Тому за відсутності поблизу ікони, ми подекуди молимось, повертаючись обличчям до сонця; ми часто пов'язуємо із фазами Місяця не лише зміни погодних явищ, але й власне самопочуття, ми переконані у впливі цих фаз на виконання приписів народної медицини, свідомо чи несвідомо з острахом ставимося до того часу, коли місяць у повні тощо. І хоч на хвильку, але захоплено стріпнеться душа, схвильовано перебираючи найзаповітніші, найпалкіші бажання, та прикипить око до яскравого вогника падаючої зірки – а раптом наші предки не помилялися?..

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші