Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Чумацький шлях тобі вкаже путь (астрономія)

Велика Ведмедиця – Віз, Мала Ведмедиця – Малий Віз або Пасіка, Лебідь – Хрест, Орел – Дівка воду несе, Волосся Вероніки – Волосожари, Плеяди – Стожари або Квочка, сузір'я Оріона – Косарі, Полиця, Чепіга; Венера – Вечірня зоря, Вечорниця, а перед сходом сонця – Вранішня зірка, Зірниця, Денниця – усе це народні назви сузір'їв. Цікаво, що подекуди на селі й донині часто звертаються саме до цих старовинних назв, аніж до сучасних: уже Віз перевернувся – скоро світитиме, –говорять селяни.

Селянин із самого першого разу, коли спрямував свій погляд у зоряне небо, не полишає його пильно вивчати та широко послуговуватися набутими з давніх-давен знаннями про небесні світила та пов'язану з ними циклічність у природі: аби визначити час доби чи сприятливий для сільськогосподарських занять період року, щоб орієнтуватися на місцевості тощо.

Для переважної більшості Сузір'їв народ зафіксував їхнє положення над обрієм залежно від пори року та переміщення на зоряному небі без жодних надбаннів сучасної науки – якихось новітніх приладів, відповідного устаткування!

Уміння "читати" небо часто рятує життя тому, хто часом заблукає в лісі. Так, важливим орієнтиром уночі був і є Чумацький Шлях, що сприймається як покажчик напрямку на південь – у вирій.

У відзначенні днів літнього й зимового сонцестояння відбилося те, що українці добре обізнані з основними закономірностями руху Сонця та Місяця.

Місяць узагалі був своєрідним календарем для наших предків. Спостереження його сходу й заходу стало основою поділу року на місяці, а сам термін, що означає 1/12 частину року, збігається з назвою небесного світила.

Відповідно до фаз Місяця календарний місяць поділявся на кілька частин (молодик, підповня, повня, остання квартира), а тридобовий період невидимості в русі Місяця називався переміною.

Значна частина цих назв також загальнослов'янська за своїм походженням.

Розумний і капелюхом шлях виміряє (метрологія)

Кмітливий народ не чекав, поки винайдуть прилади – він вимірював своїми геніальними методами. Відзначимо, наприклад, такий оригінальний народний спосіб вимірювання відстані до недоступних предметів: бриль насувається на очі так, щоб його край перебував в одній площині з очима та предметом, відстань до якого вимірюється. Потім відшукується інший, доступний предмет, що знаходиться у тій самій площині. Вимірявши відстань до нього, прирівнюють її до відстані до недоступного предмета. Цікаво, чи не правда? Такий спосіб вимірювання автор цієї книги спостерігав у селі на Тернопільщині, куди їздила на відпочинок ще дитиною. По сусідству мешкав старезний дід, який здавався старшим за дерева в лісі. І він не визнавав жодного надбання прогресу, вважаючи їх спокусами диявольськими. Урожай він обчислював копами (60 снопів), хурами та возами, воду та горілку міряв квартами (дві пляшки), відрами...

. Серед найдавніших народних вимірів місткості е такі, наприклад, як ковток, пригорща, жменя. Нерідко такими еталонами слугували господарсько-побутові предмети чи знаряддя праці (коса, весло, цебро, бочка тощо).

При вимірюванні довжини речей та відстані застосовували відомі ще за часів Київської Русі міри: п'ядь, лікоть, ступня, сажень, що були пов'язані з природними рухами людини – ходінням, розведенням пальців, розмахом рух тощо.

У тямущого на руці п'ять пальців, а інший і чотирьох не нарахує (математика)

Сьогодні нею послуговуються лише невелика кількість людей, в основному похилого віку й не писемних, але дізнатись про різні способи народної лічби цікаво й освіченому.

Найдавнішими засобами лічби є пальці рук, різні дрібні предмети. Так, при лічбі на пальцях (що раніше називали "на колодочках") на одній руці прийнято налічувати 15 "колодочок" з долоні та 15 з іншої частини цієї ж руки. З предметів використовували картоплини, квасолинки, палички тощо. Для економії лічби існували числові групи: пара, трійка, п'ятка, десяток, копа тощо. Парами лічили худобу, птицю, хатнє добро (чоботи, підошви), трійками – нитки у прядиві (три нитки складали чисницю), п'ятками – снопи, десятками – яйця, гарбузи, кавуни, копами – яйця та снопи.

Оригінальними були й способи зображення чисел. Одиниці позначалися паличками, десятки – хрестиками, сотні – кру-

жечками, тисячі – квадратиками. Що ж до дробових чисел, то їх передавали переважно в усній формі з відповідними назвами (половина, чверть, осьмушка, шістнадцятка й ін.).

Гарно того вчиш, хто хоче все знати (педагогіка)

Народна педагогіка – сукупність традиційних форм і засобів виховання, навчання та підготовки дітей до життя та праці. Праця – це найвища чеснота, тому трудове виховання мусить лежати в основі педагогіки.

Суттєва роль у вихованні дітей та молоді традиційно відводиться-громаді, та все ж основною ланкою у цій справі є родина. Турбота про здоров'я, опікування фізичним розвитком дітей, прищеплення їм працелюбності й інших чеснот – усе це звичайно покладається на матір. І якщо в місті сьогодні віддають перевагу освіті та не надто навантажують дітей роботою змалку, вважаючи, що навчитися долати свої життєві труднощі вони ще матимуть змогу, то на селі здебільшого дітей залучають до праці з наймолодшого віку згідно з традиційним поділом праці на жіночу та чолову.

Виховними функціями народна традиція наділяє дитячі й молодіжні ігри, розваги та обряди, казки та прислів'я, що, напевне, ніколи не втратять своїх позицій і не підуть у небуття, адже актуальні за всіх часів. В іграх імітуються певні виробничі процеси ("А ми просо сіяли", "Сіять мак" тощо), у колядках та щедрівках оспівується селянська праця. Іграшки копіюють певні знаряддя праці різних професій. Навіть дозвілля юнаків і дівчат нерідко поєднується з працею: на вечорницях прийнято вишивати й т. ін.

Над усе народна мораль ставить прищеплення глибокої поваги до батьків і старших, до сімейних і громадських традицій, виховання таких чеснот, як працелюбність, доброзичливість, щирість, чуйність, взаємодопомога, любов до рідної землі. Недаремно подекуди наші батьки звертаються до своїх (наших дідусів і бабусь) шанобливо на "ви". Шкода, але з часом ці загальнолюдські цінності відходять на другий план, а подекуди просто нівелюються.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші