Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Як роблять укупі, не болить у пупі (громадська взаємодопомога)

Готовність до взаємодопомоги – одна з характерних рис українського народу. Вона заснована на відповідальності членів громади один за одного і є обов'язком кожного з них. Взаємодопомога проявляється в різних сферах життя. Так, наприклад, у гуцулів, коли помирав господар, то він обов'язково відписував біднякам частку свого майна. За звичаєм наших предків, бідні люди могли без запрошення прийти на різдвяну вечерю, а як не приходили, то господарка набирала всякої їжі та відправлялася до них. Проявами громадської турботи були наділення збіднілих селян з общинних фондів, влаштування комор, де зберігалися спільні запаси продуктів, насіння тощо на випадок несприятливих обставин.

З часом людина почала замикатися на власних потребах, і сьогодні міський житель здебільшого схильний покладатися лише на себе, а отже, не поспішає й пропонувати допомогу ближньому. Що ж до селянських господарств, то трудова взаємодопомога тут, як і раніше, залишається необхідною умовою існування. Є кілька форм взаємодопомоги, що, хоч дещо і втрачають свої позиції, проте все ще є найефективнішими способами досягнення добробуту.

"Без толоки – як без руки", – кажуть у народі. Толока – це тимчасове трудове об'єднання селян з їх трудовими навичками, робочою худобою, транспортом, знаряддями праці тощо. Вона базується на принципі добровільності. Отже, кожен сам вирішує для себе, чи братиме він участь, звичайно з урахуванням того, що громадська думка не схвалює відмови. Крім того, варто пам'ятати, що й ти сам ніколи не застрахований від того, що не опинишся у скрутному становищі.

Зазвичай толока завершується пригощанням (вечерею) в

домі господаря. Щедра гостина є не стільки платою за допомогу, скільки виразом щирої вдячності. Від цього також залежить і подальша репутація господаря. Якщо ж допомога надається бідним людям, удовам, сиротам, сім'ям, які постраждали від стихійного лиха, то на таких благодійних роботах, зрозуміло, працюють за спасибі.

Як правило, толоку влаштовують у недільні дні. Згідно з народними переконаннями, працювати на себе в такі дні було не можна; допомога ж сусідові, навпаки, схвалюється. Призначаються роботи й на свята, проте не на день шанування того чи іншого святого, а на підсвятки або на другий день свят Бориса і Гліба, Іллі, Семена, Паликопи й ін.

Весь обсяг робіт розподіляється між толочанами згідно з рівнем їх трудових навичок і за статево-віковими ознаками.

У колективній праці формуються такі риси, як людяність, доброта, співчуття, повага до односельців. Толока є й однією з ефективних форм залучення молоді до праці, передачі їй трудового досвіду та вправності.

До того ж толока відбувається, як правило, в піднесеному, святковому настрої, з піснями та жартами, а отже, несе людині позитив.

Деякі важливі землеробські роботи проводять шляхом об'єднання кількох господарств. Це називається супрягою й дозволяє своєчасно та якісно виконати такі роботи, як оранка під ярові чи озимі, вивезення в поле гною або колоди з лісу, .зібраного врожаю з поля й т. ін. Здійснюється супряга різними шляхами. Так, наприклад, орють по черзі кожному з членів супряжної спілки.

Взимку заміжні жінки, а подекуди й молоді дівчата збираються на оденки: шити, вишивати, дерти пір'я тощо. Зазвичай всі роблять по черзі на користь когось із групи. Це сприймається і як своєрідна форма дозвілля, адже робота сполучалася з пригощанням, танками та співами.

Здавна в Україні існують різні види приймацтва: приймаки-зяті; приймаки сімейні, умовно посиновлені (родичі або сторонні); приймаки безумовно посиновлені (малолітні, неповнолітні); приймаки малолітні, переважно сироти, взяті на виховання до повноліття (годуванці, вихованці); приймаки сімейні, прийняті до повноліття дітей господарів. Тобто стороння людина приймається на певних умовах до тієї чи іншої родини і здійснюється це кількома способами: через шлюб і перехід чоловіка до батьків дружини, через договір чи звичай посиновлення.

Це явище обумовлене часто потребою допомоги, що її відчувають, приміром, сім'ї з малолітніми дітьми. У прийми йдуть або під примусом батьків, які розраховують виправити економічне становище своїх господарств за допомогою заможних сватів, або запрошують у прийми, коли батьки дружини не мають синів чи господарство очолює вдова, коли родина бездітна. Цей звичай ніби віджив своє та йде в небуття, та, правду кажучи, він часто просто набуває інших форм, а подекуди просто вуалюється.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші