Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

В понеділок на роботу, а в неділю на весілля (весільний поїзд і весільні чини)

Весільний поїзд (свати, почет, дружина) складають головні дійові особи весільної обрядовості – з боку молодого та з боку молодої. Головними фігурами, зрозуміло, є наречені, а вже навколо них здійснюються обрядові дії. Кожен з весільного поїзда виконує певну ритуальну функцію, тобто весільні гості мають свої весільні чини.

Колись їх була сила-силенна: функцію розпорядника весілля виконував староста (сват). Він починав сватання, ділив коровай, виголошував промови, у деяких регіонах одягав намітку нареченій, виконував і певні обряди, що мали правове значення. Недаремно старосту вважали за представника громади. У парі зі старостою виступала його дружина – старостиха (сваха, свашка), яка брала участь в обміні подарунками, хлібом. До весільних чинів входили також приданки й закосяни, які виконували обряд покривання молодої – пов'язування намітки; світилка, яка стежила, щоб згасли свічки при виконанні обряду посаду; брат, який продавав сестру-наречену; солов'ї (хлопці, родичі молодої), які продавали її придане. Серед весільних чинів були й вінкоплет ниці, коровайниці, візники (возниці, кодаші), гудаки (веселики, музики), котельник (при обдаровуванні); весільні атрибути несли хорунжий і прапор.

Сьогодні їх не так багато, але жодного весілля не відбувається, наприклад, без дружка та дружки, які вважаються найповажнішими, тому перев'язуються рушниками, їм також прикріплюють мініатюрні весільні букетики на піджаки та сукні, а також квітки на капелюхи чи у волосся.

Чимало функцій на сучасному весіллі виконує тамада, який робить усе, аби гості не лише пили-їли, але й не сумували, він розважає їх шляхом проведення різного роду конкурсів' і змагань, є джерелом усіляких дотепних висловів і віршів, перетворюючи весілля на справжнє свято гумору та веселощів, надає слово кожному із гостей і взагалі є його ведучим.

Узагалі то дуже шкода, що йдуть у минуле яскраві деталі весільної обрядовості. Ми самі себе позбавляємо можливості насолодитися видовищною "виставою", від душі повеселитися, одночасно відчуваючи гордість через приналежність до такого народу, як українці.

Так, весільний поїзд визначався особливою мальовничістю. Дівчата надівали вишиті сорочки, плахти, красні запаски,, літом – корсетки та черевики, а зимою – юпки й чоботи, квітки та стрічки, а парубки – сині жупани, червоні паски та сірі шапки.

Кожен учасник весільного поїзда, виконуючи свою роль, ніс якусь річ: піддружий – горілку та хліб, свашки – чоботи (подарунок для тещі), старости – барило та борону батькові, а матері – прядку, та всім гостям – шишки. Усе дійство супроводжувалося веселими піснями й танком.

Як печуть коровай, весільну сукню вдягай (бгання короваю)

Бгання короваю – один із найпоширеніших весільних обрядів. Українці печуть багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок, гільце, лежень, полюбовники, шишки, гуски, калачики, кожен з яких виконує специфічну обрядову функцію. Головним є коровай, що виготовляється з дотриманням певного сценарію. Печуть його у п'ятницю або суботу в домі молодої або ж у родичів. Часто в цьому ритуалі беруть участь родичі з обох боків (вони приносять із собою борошно, яйця та сало), символізуючи поріднення сімей, їх єдність. Жінок, які печуть хліб, називають коровайницями. Весь процес супроводжується ритуальними та магічними діями. Вважається доброю ознакою, коли коровайниць непарна кількість (найкраще число – сім). Проте подекуди цілеспрямовано запрошують парне число жінок: щоб молоді увесь вік прожили в парі. При цьому коровайниці повинні перебувати в першому шлюбі й жити у злагоді. Коровайниць зв'язують рушником і вони мусять все робити разом: місити тісто, виліплювати оздобу, обмивати руки.

Існує повір'я, що вдало спечений коровай принесе молодим щастя, тріснутий віщує розлучення, а покручений – злу долю. Тому прийнято "задобрювати" коровай приказками та піснями.

Кожен із весільних хлібів виконує конкретну функцію: із паляницею йдуть свататися; із шишками та калачем запрошують на весілля, їх також роздають на весіллі кожному з гостей, коли той виголосить промову та урочисто вручить молодим подарунок; голубки та гуски дарують коровайницям. Коровай є справжньою окрасою весільного столу як символ достатку й щастя, а наприкінці весілля його ламають (не ріжуть, щоб не "зарізати" щасливу долю подружжя) на шматочки, розподіляючи між усіма присутніми.

Дуже поширеним є звичай виготовляти спеціальне дерево – так зване дівування. Очищені гілочки дерев (бажано вишні) вмочають у круте тісто та запікають, а потім ще трохи присушують. Усі гілочки об'єднують в одне дерево та яскраво його прикрашають. Стоїть воно під час весілля на столі наречених. "Дівування" символізує собою життя нареченої до шлюбу, звідси й назва. Залежно від того, наскільки довго три-

вале незаміжнє життя, таким гіллястим роблять і дерево. Отже, в дівчат, які дещо " забарилися ", це весільне дерево виходить найбільш пишним і святковим. Ці гілочки наприкінці' весілля молоді також роздають присутнім.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші