Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Непокрита голова – як ката без даху (покривання)

Покривання – найбільш драматичний і сентиментальний весільний обряд, тому зрідка хто з дівчат не розчулюється й не плаче. Він символізує перехід молодої до заміжнього стану, і в цей момент, мабуть, найгостріше відчувається ця зміна в житті.

Покривання розпочинається розподілом короваю. Ритуали розподілу весільного хліба та спільного його з'їдання молодими символізує створення нової сім'ї. Цікаво, що коли вони кусають коровай, то кожен намагається вхопити більшого шматка: вважається, що переможець у цьому маленькому змаганні " головуватиме" в родинних стосунках, а отже, визначатиме характер подальшого спільного життя.

Молоду садять на діжу (сьогодні – частіше просто на стільця), брат або дружка розплітають їй косу. Раніше було прийнято мастити її волосся маслом чи медом. Подекуди молодий здійснював втинання коси: посадовивши наречену собі на коліна, відрізував косу ножицями. На Гуцульщині ж під кінець вечері молоду кликали до комори, при цьому музики грали сумну мелодію. Як тільки молодий чув звуки скрипки, він забігав до комори й зубами перекушував шварку, що тримала бовтиці (металеві прикраси) в косах молодої; тоді й розсипався весь пишний головний убір гуцульської княгині.

Відтепер вона мала заплітати дві коси, закручувати їх у кружок на кибалку або кичку, вдягати очіпок, а зверху вив'язувати перемітку чи хустку.

Сьогодні здебільшого обмежуються звичайним розплітанням коси, після чого молоду покривають очіпком або ж хусткою. За ритуалом, вона має двічі її зривати та тільки на третій раз коритися долі. Від цього моменту вона переходить у стан жінки з відповідними нормами поведінки. Вони підкреслюються вбранням: заміжня жінка збирає волосся у жмут та запинається хусткою чи вдягає очіпка. Але сьогодні виходити поміж люди без нього вважається непристойним лише на селі, та лише в деяких куточках нашої країни.

Обряд покривання є останнім, що виконується в домі нареченої. Після нього молодий забирає молоду до свого дому, а разом і її посаг. Але все частіше цей обряд здійснюється прямо на весіллі, де б воно не відбувалося, але, як правило, наприкінці.

Закінчується весілля рядженням. Весільні гості перевдягаються, з музикою йдуть селом, випрошують, а то й крадуть курей, гусей, роблять складчину та продовжують весе-

лощі в домі батьків молодого. Часто батьків молодих саджають у візок і везуть зі співом і танком вулицею, аби "поріднилися" .

Доморгались, доки не побрались (післявесільні обряди)

Післявесільні обряди повинні зміцнити зв'язок між родинами молодих і полегшити адаптацію молодої в чужому домі. Через день-два молодий кличе гостей на "пропій". Або ж у першу після весілля неділю справляють "великі пироги" (молода сама має пекти їх і разом з чоловіком везти до своїх батьків).

На Поділлі такі відвідини називаються розхідним борщем, а в гуцулів – мінами: батько молодої повинен віддати, що "мінив" (обіцяв) дати їй у придане під час сватання та заручин. Із цього приводу влаштовується гостина.

Завершальний післявесільний обряд – калачини – останній акорд весілля, що супроводжується співами й танцями. Через місяць після весілля молодий купує калачі та напої (подарунки, гостину), запрошує весільних батьків і гостей, щоб "запити" своє господарство. За звичаєм, молоді висловлюють подяку своїм батькам, батьки у свою чергу чимось обдаровують молоде подружжя.

Усе частіше на сучасних весіллях народна обрядовість відходить на останній план, мають місце індивідуальні весільні сценарії. Це в основному гучне застілля з незначним використанням усталених весільних атрибутів: вінків, рушників, квіток, короваю тощо. Щодо хліба, то ним і дотепер освячуються найважливіші обрядові дії: запрошення на весілля, виряджання наречених до шлюбу та їх зустріч, обдарування гостей тощо.

Основний акцент у вечірці припадає на церемонію реєстрації шлюбу, яку намагаються влаштовувати якомога урочистіше, з використанням традиційних обрядів,.

Проте останнім часом інтерес людей до традиційної весільної обрядовості пожвавлюється. Зростає й кількість вінчань, як один із проявів відродження духовності.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші