Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Пісня і без перцю дійде до серця (весільні пісні)

Яке ж весілля без пісень?! Інша справа, що співають як веселих, так і сумних, адже хоч для дівчини весілля –це щаслива зміна в житті, проте мусить вона йти від рідних батька-неньки, з якими стільки прожила. Позаду й дівування, веселощі з подругами та пустування. Проте палке кохання та сподівання щасливого подружнього життя не дають надто журитися. Тож і виливаються всі ці суперечливі почуття в дивовижно мелодійні весільні пісні.

***

Ой у горах сніги впали,

На долинах леди стали.

Журиласи ластівочка, де ме літо літувати,

А де зиму зимувати.

Учув тото соколочко.

– Не журиси, ластівочко.

Ой є в мене два садочки,

Там меш літо літувати.

Там меш літо літувати

Та й зиму зимувати.

Ой у горах сніги впали,

На долинах леди стали.

Журиласи Марієчка, де ме літо літувати,

А де зиму зимувати.

Учув тото Василечко.

– Не журися, Марієчко,

Ой є в мене дві світлиці

Та для тебе молодиці.

В одні – літо літувати,

В другі – зиму зимувати.

Ой є в мене два покої

Та й для тебе молодої.

***

Ой стану я на билиноньці

Та й гукну я по родиноньці:

– Ой збирайся, родоньку,

На цей деньок на суботу,

Ой близькії, далекії,

Убогії і багатії.

Багатії кінець стола,

А вбогії край порога.

Багатії їсти та пити.

А збогії порядок чинити.

Багатії веселитися,

А вбогії пожуритися.

***

Ой оддавала та й мати дочку

В чужую стороночку.

Як оддавала та й наказала,

Щоб сім літ не бувала.

Побула рочок, побула другий,

На третій заскучала,

Підняла крильця щирого серця,

До батенька полинула.

Ой сяду-паду в батьковім саду

На крайній черешеньці,

Ой буду кувати, не вимовляти,

Щоб не пізнала мати.

Ой ходить стрілець та рідний братець

Хоче галоньку вбити,

Матінка ходить, рученьки ломить:

– Не бий, синоньку, галки,

Бо тій галоньці, як моїй доньці

В чужій сторіноньці.

***

Ой летять галочки

Да у три рядочки,

Зозуленька да попереду;

Що всі галочки

По вишеньках сіли,

Зозуленька да закувала;

Ой ішли дружечки

Да й у три рядочки,

АМарусенька

Да попереду;

Що всі дружечки

По лавочках сіли,

А Марусенька

Да на покуті.

Всі дружечки заспівали,

А Маруся заплакала.

– Ой чого ж ти плачеш,

На кого жалуєш,

Молодая дівко Марусю?

Чи жаль тобі вишньового саду,

Чи батькового подвір'ячка?

– Ой не жалько мені

Ні вишньового саду,

Ні батькового подвір'ячка,

Ой жалько мені русої коси

Да дівоцької краси.

Якби не вмирали, то під небо б підпирали (смерть)

Нарешті розглянемо останній тип сімейних обрядів і звичаїв, пов'язаний тепер уже із сумними подіями в людському бутті. Хоча це доволі відносне поняття – сумна подія, адже пам'ятаємо про наших пращурів-язичників, які з нагоди смерті влаштовували ледь не святкову виставу з різноманітними ігрищами, співом і танком, щоб небіжчику веселіше жилося на тому світі (наприклад, обряд Тризни з його змаганнями на честь небіжчика, гучними "бенкетами" та жертвоприношенням).

Але сьогодні українці сприймають смерть як велике горе, та водночас і як неминучість. Таке неоднозначне ставлення до смерті зумовило формування Складної системи поховально-поминальних ритуалів, що відповідає давнім народним світоглядним уявленням про три субстанції – тіло, душу та дух. Смерть означала відторгнення од тіла як душі, так і духу. Але якщо душа назавжди покидала тіло, то дух за певних умов міг повернутися до нього або просто на землю, що вважалося неприродним. Виходячи з цього, поховально-поминальні ритуали спрямовуються як на забезпечення незворотного переходу душі небіжчика до світу предків, так і на охорону живих від шкідливого впливу духу мерця. Звідси – надзвичайна присутність сакрального у поховально-поминальній обрядовості, для якої кожен, здавалося б, незначний елемент набуває особливого, магічного значення; звідси ж і особлива регламентація дій, пов'язаних із похованням небіжчика.

Поховальна обрядовість – це система обрядових дій та ритуальних норм поведінки, пов'язаних зі сповіщенням про смерть і спрямованих на допомогу родині небіжчика в його похороні, вшанування померлого та прилучення до культу предків. Усю поховальну обрядовість можна умовно поділити на дві основні частини: похорон і поминки.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші