Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Купи коралі, щоб женихи не пішли далі (жіночі прикраси)

Чи не найбільш цікавою темою за всіх часів є жіночі прикраси – різноманітні вушні, шийні та нагрудні прикраси. До складу шийних і нагрудних прикрас, наприклад, входять різне за матеріалом намисто, вироби з бісеру, а також прикраси з металу (ланцюжки, хрестики тощо). Бісерні прикраси переживають Своє відродження за наших часів, коли форма, способи плетіння, малюнки, колорит не можна навіть підрахувати.

Сережки – один із найдавніших видів жіночих вушних прикрас, що широко побутує й дотепер. З ними пов'язано чимало народних повір'їв: вони нібито можуть знімати головний біль, загубити їх вважається нещастям. За традицією, на піст або під час трауру прийнято вдягати найпростіші сережки у вигляді кільця, а в першу шлюбну ніч молода обов'язково мусить зняти сережки.

Мати обов'язково повинна передати своїй дочці у спадок родинні сережки, що їх носила вона, бабуся, прабабуся й т. д:, щоб доля доньки була щасливою.

Майже з дворічного віку, а то й раніше, дівчаткам проколюють вуха. Але в народі вважається, що найкраще дітям носити мідні, дівчатам – срібні, позолочені, а жінкам – золоті сережки.

Намисто – найпоширеніша складова жіночих нагрудних прикрас на всій території України. Із дорогих природних матеріалів (коралів, бурштину, перлів, гранатів тощо), зі скла, дерева, металу, довгі й короткі, масивні й зовсім непомітні, сьогодні вони продаються чи не на кожному кроці.

Особливий статус у коралового намиста, що набуло надзвичайного поширення, хоча й залишається малодоступним для біднішого населення. Ставлення народу до нього відбилося в таких назвах: добре намисто, справжнє намисто, щирі коралі, мудре намисто. Коралі різні за якістю, розміром, обробкою, кольоровими відтінками. їм народ приписує особливі лікувальні властивості.

У траур та на піст замість червоного намиста прийнято одягати скляне – молочне або прозоре. Після 40 років жінка мусить відмовитися від носіння намиста, хоча в деяких випадках можна носити й довше ("Як якій добре жити, то й довше намисто носить").

Дукати майже відійшли в минуле. їх подекуди лише нагадують вдалі імітації.

Хрестики – культові елементи, що входять до комплексу нагрудних прикрас і є сьогодні не лише атрибутом приналежності до віри, але й оберегом, талісманом і просто гарною прикрасою.

Як бачимо, одяг, поряд із забезпеченням фізичного існування людини задовольняв її різноманітні інші соціальні та естетичні потреби.

Завдяки своїй символічній значущості костюм, будучи матеріальним витвором, міг виконувати функції, властиві феноменам духовної культури.

Багатоманітність символів та варіантів їх поєднання безпосередньо пов'язані з призначенням костюма. Найменш інформативними є крій, силует, пропорції одягу. Вони певною мірою стабільні. Особливості ж декоративно-художнього оформлення одягу більш здатні виступати символами широкого кола духовних цінностей.

Не в свої штамп вбрався (символіка народного костюма)

Символіка народного костюма багатопланова.

Етнічна – вказує на приналежність людини до певної нації.

Регіональна (кожний регіон, наприклад, має свою улюблену комбінацію кольорів).

Статева (чоловіче вбрання представлене дещо скупіше).

Вікова – найбільше уваги приділяється одягу дівчат та молодих жінок: підкреслюється фігура, приховуються недоліки тощо; з віком жінки її костюм поступово стає дедалі стриманішим.

Соціальна – в ознаках соціального статусу найповніше проявлялася здатність одягу об'єднувати чи роз'єднувати людей. Кількість одягу, частота переміни одягу, якість тканини тощо є ознаками соціальної диференціації. Але справедливості заради, мусимо визнати, що сьогодні такі деталі дещо стираються, натомість основним параметром оцінки соціального статусу є вартість одягу, а подекуди ще й наявність смаку.

Родинна. Стрічки й вінки слугують символами досягнення дівчатами шлюбного віку. Весільний вінок, незважаючи на свою подібність до святкових, є дійсно універсальним знаком, що містить у собі значну кількість різноманітних символів – від кохання та шлюбу до оберегів від "поганого ока" й інших злих сил. Знімання вінка з молодої та вдягання очіпка, як уже зазначалось, засвідчують її перехід у статус заміжньої.

Остаточно він установлюється в домі молодого, де замість очіпка чи намітки його обраниці пов'язують хустку, звичайно у тих місцевостях, де цього звичаю дотримуються. Удова тривалий час носить жалобну хустку. Характерним явищем є використання весільного вбрання як поховального у випадках смерті незаміжніх чи нежонатих людей. Тут відображене народне уявлення про те, що кожна людина повинна пройти основні етапи свого суспільного життя, а одяг виступає як найвиразніший їх символ.

За призначенням одягу, буденний, святковий, весільний.

У нього на всі свята одна лата (обрядова символіка костюма)

Обрядовими символами виступають, приміром: хустка або рушник на сватанні, пелюшки на родинах, біла (або чорна) хустка на похороні й ін. Вони мають захистити людину від злих сил, принести добробут, забезпечити здоров'я, допомогти в коханні.

Особливу магічну силу, як вважається, мають речі, виготовлені спеціально для того чи іншого обряду власними руками, адже людина вкладає у свою роботу душу, тому річ припиняє бути просто річчю, а стає майже чарівним засобом досягнення бажаного. Так, дівчина неодмінно повинна пошити, зв'язати, вишити щось для свого нареченого: це зміцнить їх стосунки та "зв'яже" назавжди. Символічне значення мають і обов'язкові дарунки – чоботи, що їх зять дарує тещі, та намітка – подарунок свекрусі від невістки. Те саме можна сказати про речі, що їх дарують на заручинах та післяродових обрядах. Часто на весіллі одягають навиворіт кожуха, тоді як у повсякденному житті це вважається за погану прикмету, при цьому не помітити самому, а почути чиєсь зауваження є ще гіршою прикметою. Учасники деяких обрядів нерідко перевдягаються у костюм протилежної статі, що в повсякденні у кращому разі викличе подив і нерозуміння. Таке порушення загальноприйнятих норм не засуджується саме в тому разі, коли одяг виконує свою обрядову функцію. До речі, колись своєрідною формою ігнорування етичних норм була традиція часткового, а інколи й повного оголення, що допускалося в обрядових діях. Так, щоб запобігти поширенню епідемій, навколо села проводили борозну, і робили це голі або напівголі жінки.

Роль обрядового символа часто виконує кольорова гама одягу. Так, білий колір сьогодні є уособленням чистоти та цноти, тому міцно ввійшов у весільну обрядовість, під час похорону домінує чорний. Проте так було не завжди. Споконвічно на весіллі традиційним був червоний колір. А чорний колір у поховальному одязі став символом туги, витіснивши білий, а подекуди синій.

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші