Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Новий рік за старим стилем (день Василя)

Це свято Василя Великого, день обрізання Господнього, відзначається 14 січня. Ісус Христос на восьмий день після свого Різдва прийняв обрізання відповідно до старозавітного закону для всіх немовлят чоловічої статі. Після виконання обряду дитині дали ім'я, провіщене архангелом Гавриїлом в день передання благої вісті Діві Марії – Ісус.

Василь Великий – архієпископ Кесарій Каппадокійський – народився в 330 році в Кесарії. Його родина була дуже відомою та щиро відданою християнській вірі. Одержавши блискучу освіту в Кесарії, Василь став на шлях аскетичного життя: був читцем у церкві, а потім роздав усе своє майно біднякам й започаткував обитель для ченців. До своєї обителі Він запросив Григорія Богослова, із яким потоваришував у роки молодості. Ченці в обителі жили в суворому втриманні, багато працювали, постійно вивчали Святе Письмо. Василь Великий написав збірник правил праведного життя.

Після смерті єпископа Кесарійського посвятили в сан Василя. За часів розколу християнської церкви цей святий отець зробив дуже багато для віруючих людей, зокрема допомагав їм не втратити віру, закликав до терпіння, смирення та мужності. Він відмовив у сприянні імператору Валенту, не злякався навіть погроз смертною карою.

Пізніше Василь Великий заснував два монастирі – жіночий і чоловічий, у кожному окрузі своєї митрополії утримував богадільні та будинки для прочан. Його життя – справжній зразок для наслідування.

А тепер переходимо до народних традицій цього дня. Головна людина сьогодні – перший посівальник. Перший посівальник – це перший "полазник", який приносить до оселі щастя.

Відповідно до народних уявлень, дівчата щастя не приносять, тому їм посівати небажано.

Деякі господині не виносять із хати "посівального сміття" від Свят-вечора до Нового року – бережуть, щоб не винести разом зі сміттям і власне щастя й долю. А коли все ж таки виносили, то обережно спалювали в саду, спрямовуючи "чудодійний вогонь" на дерева, щоб добре родили. Існує також звичай через цей вогонь стрибати – це, мовляв, гарний урожай забезпечить і очистить від усього поганого, що в новий рік із собою брати не варто.

Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа – посівати треба. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих людей:

– На здоров'я, на щастя, на Новий рік, щоб усе родило краще, ніж торік, – жито, пшениця, усяка пашниця... Дай, Боже!

Батьки дякують дитині за побажання щастя, обдаровують її грішми:

– Ось тобі грош – будь завжди хорош!

Потім дитина йде посівати до найближчих родичів і найкращих друзів. Цієї ночі за старих часів у двері стукати не прийнято було, бо люди не замикалися – посівальників ждали. Прослухавши посівальну пісеньку, люди дякували посівальникові й обдаровували його грішми ' солодощами.

І так діти посівають майже до обіду. Коли ж родина сідає обідати, батько сина пригощає чарівним пирогом. Вважається, що згадка про цей пиріг допоможе за потреби відшукати потрібну дорогу, коли заблукаєш. Дорослі на це свято повинні пити не по одній, а по дві чарки, щоб усі люди в парі жили.

Голодна кутя (другий Свят-вечір)

18 січня всі віруючі люди дотримуються суворого посту – нічого не їдять. Аж коли зійде вечірня зоря, тоді можна сідати вечеряти, але й тоді на стіл подаються тільки пісні страви: смажена риба, гречані млинці, вареники з капустою, узвар і кутя. Після святкової вечері повинні "прогнати" кутю – на вулиці б'ючи палицею в причільний кут, примовляють щось на зразок:

Утікай, кутя, з покуття,

Узвар, іди на базар,

Паляниці, залишайтесь на полиці,

"Дідух" – на теплий дух,

Щоб кинути кожух.

За переказами, ще запорозькі козаки кутю проганяли на Січі, але в дуже своєрідний спосіб – зчиняючи стрілянину.

Коли на дворі запанує темрява, родина виносить із дому "дідуха" й спалює в садку або десь в іншому місці – "пускає на теплий дух". Ці магічні дії відображають прощання з зимою, спалення зими й закликання весни. Попіл зі згорілого "дідуха" зазвичай розкидають по городу – на добрий урожай.

Цього дня прийнято святити в церкві воду, причому посуд, призначений для свяченої води, прикрашають квітами, щоб Бог оберігав від різних негараздів. У деяких регіонах України господині замішують на свяченій воді рідке тісто й цим тістом малюють на стінах дому й інших господарських будівель хрести "від злих сил". Господар дому окропляє свяченою водою всіх, хто є присутнім в оселі, при цьому супро

воджує свої дії приблизно такими словами: "Дай нам, Боже, і на той рік діждатиі" Далі слід так само окропити господу – усе, що в домі й навколо дому. Наймолодший син або донька мають свої обов'язки цього дня: мусять узяти три пироги й, ідучи за батьком, надкусити один із пирогів у передпокої, другий – у коморі, а третій – надворі. За старих часів свяченою водою малювали хрести навіть на хліборобському знарядді, окроплювалася худоба.

Після цих магічних дій родина сідає за стіл і з'їдає святкові пироги, дякуючи Богу за те, що вже має, і благаючи про милосердя й надалі. Решту вечері віддають свійським тваринам. По вечері всі члени сім'ї кладуть використані ложки в одну тарілку (миску тощо), а поверх них слід покласти хліб – на добрий урожай.

Якщо зранку чиясь ложка буде знайдена перевернутою, значить, на хазяїна цієї ложки наступного року чекає тяжка хвороба або навіть смерть.

За народними повір'ями, у цей день слід засвітити рано лампу, щоб кури добре неслися, до того ж не можна голосно кликати птицю, щоб злі сусіди не почули й не наврочили. Дівчатам дозволяється в цей вечір ворожити, а дітям – щедрувати. Кожна дитина з ватаги щедрувальників носять із собою оберемок ліщини, щоб на знак подяки господарю вручити гілочку. Господар же має обдаровувати щедрувальників пригорщею вівса, намоченого у воді. У деяких регіонах України хлопці щедрують виключно під вікнами дівчат на порі, а якщо домівку з незаміжньою дівчиною обминули, це натяк на те, що їй ще зарано дівувати, вона ще мала.

Дуже давніх часів сягає вірування, що на це свято тварини говорять людською мовою, але підслуховувати ці розмови в жодному разі не можна, бо за таке Бог покарати може.

 
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші