Навігація
Головна
ПОСЛУГИ
Авторизація/Реєстрація
Реклама на сайті
 
Головна arrow Культурологія arrow Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Такий чарівний світ народної уяви

Народні повір'я та забобони

Що не село, то своє повір'я.

Народний світогляд українців має три основні історичні шари: демонологічний, міфологічний та християнський. Перший – більш глибинний, притаманний найдавнішим часам, коли люди персоніфікували як надзвичайні природні явища, так і конкретні предмети оточуючого світу, вбачаючи в них демонів.

Другий шар зароджувався із появою владних суспільних структур, які потребували належного освячення. В основі цього шару лежало обожнювання природних, переважно небесних, стихій, уособлених в образах богів. Система уявлень про богів – міфологія – вже відтворює їх певну ієрархічність, виділяючи головних богів і богів другорядних. Християнська релігія абсолютизувала цю ієрархічність, разом із тим намагаючись якщо не зруйнувати стару світоглядну систему, то максимально пристосувати її до своїх потреб.

Результатом такого протиборства ідей став релігійний дуалізм (двовір'я), котрий відчувається й нині. Сповідуючи ту або іншу християнську віру, ми, як правило, залишаємося язичниками: віримо в упирів, русалок, лісовиків тощо. І це природно, бо в основі сучасних вірувань лежить могутній шар архаїчних демонологічних уявлень.

Українські народні повір'я та легенди є яскравим свідченням всього сказаного. Вони еклектичні, багатошарові, дивовижні, захоплюючі...

Пригадайте хоча б твори української літератури.

Т. Шевченко "Назар Стодоля": "Залишки горілки хазяйка підкидає під стелю і проказує: "Щоб вороги не знали й сусіди не знали!"

І. Нечуй-Левицький "Причепа": "Я б і зроду-звіку не ходила простоволоса... Чи слід молодиці світити грішним волосом проти Божого сонця? І мати моя носила очіпок на голові, і я носитиму вже до смерті".

І. Багряний "Тигролови": "Ну, сідаймо, щоб іще зійтись колись".

Ольга Кобилянська "Земля": "Як навесні земля добре ореться, буде добрий рік".

Борис Харченко "Волинь": "Корову продали з мотузкою, щоб було на щастя".

Таких прикладів безліч. Українська література насичена всілякими народними повір'ями, прикметами й забобонами – яскравими, самобутніми, надзвичайно цікавими.

А ви знаєте, що буде, коли розсипати сіль? А чому не можна їсти з ножа, лизати макогона, махати за столом ногами, подавати щось через поріг, показувати на жабу пальцем, руйнувати лелече гніздо, утиратися з кимось одним рушником? А чому на свята прийнято робити те чи інше?

Іноді ми навіть не задумуємося над цими "чому?", настільки міцно вони ввійшли в наш побут. Кожна людина з дитинства й до старості перебуває в полоні традиційних уявлень народу, висловлених у піснях, казках, легендах і переказах, прислів'ях та приказках, загадках, прикметах і повір'ях.

На повір'я переважно дивляться, як на забобон, "дурну" (погану) прикмету, пережиток у "свідомості окремих людей". Чи так це насправді? Невже все те, у Що вірили наші давні предки, ми маємо відкинути як непотріб, не вартий уваги?

Що ж таке повір'я? Коли вони виникли? Чому й досі живуть, хвилюють свідомість наших сучасників, беруть помітну участь у творенні людських доль?

У них вчуваємо відгомін далеких епох, сонцепоклонницьких звичаїв та вірувань, нашарування елементів християнства. Та найголовніше: у повір'ях закріплена здобута досвідом система знань народу. Повір'я передають уявлення народу про природу, її явища, час, пори року, про людину та її різноманітну діяльність на основі своєрідного національного світогляду з елементами міфологічного мислення, віри, табу (заборони) й передбачення. Це переважно короткі вислови, що енциклопедично стисло висвітлюють життя природи та людини. На основі повір'їв створено великий і чарівний світ казок, легенд, переказів, оповідань, звичаїв, морально-етичних настанов. Упродовж усього історичного розвитку людина прагнула охопити своєю свідомістю якнайширшу картину світу, пояснити, пізнати природу задля того, щоб застосувати її для своїх потреб.

Цікаві з цього погляду народні уявлення про будову світу, окремі явища природи. Зокрема, наші предки вважали, що на небі існує стільки зірок, скільки людей живе на землі; що в кожної людини є своя зірка: коли людина народжується, тоді на небі засвічується нова зоря, а коли помирає – зірка гасне, "падає". Люди навчилися визначати сторони світу й орієнтуватися в часі вночі за зміною розташування зірок, прогнозувати погоду за певними прикметами. Згадаймо хоч би чумаків, їхній нелегкий побут під палючим степовим сонцем і нічним зоряним небом...

В усіх землеробських народів можна віднайти сліди культу матері-землі. Українці віддавна шанували землю, називали її: мати, свята земля, мати-сира земля, годувальниця наша; землею клялися – і це були найвірніша клятва, найстрашніший проклін.

Землю уявляли живою істотою, яка відчуває біль; її не можна бити, обпльовувати... Казкові богатирі втрачають силу, якщо відриваються від землі, та навпаки, варто богатиреві полежати на землі, як до нього повертається незвичайна, фантастична сила.

Цей мотив звучить глибоко символічно, закликає всіх людей бережливо ставитися до землі, шанувати її, повертатися на землю своїх батьків-матерів, бо там, у ріднім краї, людина буває найщасливішою.

В українського народу збереглося багато повір'їв про воду, вогонь, місяць, різні явища природи, тварин, птахів, пори року тощо. Про деякі з них ітиметься нижче. Вони яскраві, еклектичні, багатошарові, дивовижні, захоплюючі.

Здавалося б, усі ці наївні погляди й уявлення давно відійшли в минуле. Та цей багатющий шар української народної культури для окремих людей усе ще є справжнім світорозумінням.

Автор цієї книги під час своєї подорожі до Західної України, мав унікальну можливість поспілкуватись із людьми, які

й донині е переконаними носіями подібних уявлень, оскільки вірять, що мудрість народу, освячена століттями, – то єдина істина. Нічого зайвого, нічого нерозумного – лише квінтесенція багатовікового досвіду спостережень.

Та й серед нас, "учених" людей, у, здавалося б, безповоротно урбанізованому світі, все ще живуть ці уявлення й повір'я...

 
Якщо Ви помітили помилку в тексті позначте слово та натисніть Shift + Enter
< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >
 
Дисципліни
Агропромисловість
Банківська справа
БЖД
Бухоблік та Аудит
Географія
Документознавство
Екологія
Економіка
Етика та Естетика
Журналістика
Інвестування
Інформатика
Історія
Культурологія
Література
Логіка
Логістика
Маркетинг
Медицина
Менеджмент
Нерухомість
Педагогіка
Політологія
Політекономія
Право
Природознавство
Психологія
Релігієзнавство
Риторика
РПС
Соціологія
Статистика
Страхова справа
Техніка
Товарознавство
Туризм
Філософія
Фінанси
Інші